WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Видавнича діяльність українських вчительських товариств (індивідуальна робота) - Реферат

Видавнича діяльність українських вчительських товариств (індивідуальна робота) - Реферат

школи", яка, в свою чергу, буде пересилати їх до газети "Буковина", де вони будуть надруковані в спеціальній рубриці [26].
Незважаючи на це, питання власного періодичного видання гостро стоять на порядку дня. Враховуючи численні пропозиції вчителів, керівництво "Української школи" прийняла рішення, що, починаючи з 1 січня 1903 р., буде видавати свій учительський орган. Проте намір так і залишився наміром через те, що товариство заборгувало кошти друкарні за попередні видання, а прибутків від реалізації книг та членських внесків було недостатньо, аби покрити видатки на випуск нової учительської газети. Чи не найголовнішою причиною, що змусила "Українську школу" відмовитися від свого задуму було те, що внаслідок опитування зголосилося передплатити новий часопис лише 60 чоловік. Товариство боялося в черговий раз зазнати невдачі, тому закликало вчителів стати передплатниками газет "Учитель" та "Буковина", а також бути їх дописувачами [27].
Слід сказати, що саме газета "Буковина" надавала чи не найбільшу інформаційну підтримку діяльності "Української школи". На її сторінках регулярно повідомлялося про засідання товариства, вміщувалися оголошення і, що найголовніше, в публікаціях, присвячених освіті, була повна солідарність з усіма заходами, справами та пропозиціями "Української школи". Газета неодноразово закликала вчителів надсилати якнайбільше матеріалу до редакції або надрукувати її і виконувала свої обіцянки [28].
Отже, всі спроби видавати власний періодичний орган виявилися невдалими, а діяльність "Української школи" і найважливіші проблеми членів товариства висвітлювалися на сторінках "Буковини" [29].
На початку ХХ століття спостерігається підвищення активності українського вчительства, котре намагається боротися за свої права. Періодичні видання фахових організацій свідчили про це. Загалом педагогічна преса ВЛУВ і ВОУУБ була передовішою й сміливішою, оскільки матеріально залежали від крайової влади, а становище, в якому опинилося українське народне вчительство змушувало відвертіше говорити про його пекучі проблеми, ніж це робили на сторінках своїх видань культурно-просвітні педагогічні організації Галичини та Буковини.
Часопис "Промінь" побачив світ на початку 1904 р. Рішення про визнання його своїм фаховим періодичним виданням було прийнято на першому вічі українського народного вчительства Галичини та Буковини, що відбулося у Львові 18 липня 1904 р. Видавали часопис на Буковині (у Вашківцях над Черемошом). Головним редактором був І.Герасимович. До редакційного комітету входили представники від буковинського та галицького вчительства [30]. Спочатку "Промінь" виходив із таким підзаголовком: "суспільно-науковий орган русько-українського вчительства в Галичині і Буковині", в 1905-196 рр. - як "суспільно-науковий орган українського учительства", у наступному році - з підзаголовком: "Независимий орган українського учительства"[31]. Цим декларувалася незалежна від органів державної влади позиція щодо становища українських педагогів та шкільництва загалом. Слід сказати, що двотижневик принципово і кваліфіковано стояв на захисті української освіти та педагогів Галичини та Буковини.
Часопис "Промінь" зіграв неабияку роль у заснуванні товариства ВПУВ, ставши його друкованим органом, в згуртуванні вчительство навколо національно-професійних інтересів [32]. Адже провідними темами публікацій були: організація учительства, його участь у загальнополітичному житті суспільства, розбудова українського крайового шкільництва [33]. Становить інтерес опублікована на сторінках "Променя" стаття "Народна руська школа руські учителі в Галичині" [34], яка друкувалась у кількох номерах журналу за 1904 р. У ній розглядалися такі проблеми, як брак шкільних приміщень, значна частина з котрих була непридатною для навчання, антиукраїнська шкільна політика крайової влади, її однобічне протежування польським школам і, навпаки, негативне, часом і вороже ставлення до українського шкільництва, тяжке матеріальне становище вчителів. В тому ж році побачила світ ще одна велика стаття під псевдонімом Свояк "Темні сторони народного шкільництва в Галичині" [35]. Вона насичена статистичними даними, які свідчать про масову неписьменність населення, недостатню кількість початкових шкіл у краї, надзвичайно низькі заробітки народних учителів.
Заслуговують на увагу статті про правничо-службові відносини учительства. Наприклад, "Регуляция учительської платні", "Дисциплінарний законопроект буковинського учительства" та інші. В 1905 р. в журналі започаткована рубрика "Причини до інтерпретації галицьких шкільних законів", яка давала кваліфіковані юридичні поради на запитання вчителів, з якими вони зверталися до редакції [36].
В "Промені" друкувалися ювілейні статті про видатних громадсько-політичних та культурних діячів: Б.Грінченка, І.Франка, М.Павлика, С.Пігуляка, Е.Канта [37]. Подавалася хроніка культурно-освітніх подій та заходів із життя українського вчительства [38]. Під рубрикою "Надіслане" надавали місце для публікацій різним політичним силам, які висловлювали свої погляди щодо розвитку українського шкільництва. Часто під цією рубрикою друкувалися також повідомлення з окружних учительських конференцій у Галичині і Буковині, відозви та приватні спростування [39].
Належне місце на сторінках двотижневика займала художня література: тут друкували поезії, оповідання та фейлетони таких знаних в Західній Україні та за її межами авторів як І.Франка, Д.Макогона, В.Лебедєвої, Н.Кобринської, О.Маковея. Бібліографічна частина "Променя" інформувала про нові видання та рецензувала окремі праці та підручники, що могли зацікавити українського вчителя, стати корисним у навчально-шкільному і виховному процесах [40].
Часопис "Промінь" залишався органом товариства ВПУВ до вересня 1907 р. В цей час припинив своє існування, так як головний редактор - учитель І.Герасимович змушений був, згідно розпорядження шкільної влади, змінити місце роботи [41]. Підводячи підсумок зробленому, він звернув увагу на те, що "Наше учительство стало важним чинником краю, завдяки невпинній і систематичній праці "Променя" вдалося зацікавити наш загал справою "вільної школи" [42].
Питання власного періодичного органу розглядалося на засідання Наглядової Ради товариства ВЛУВ. Було вирішено провести переговори з колишнім інспектором народних шкіл Юліаном Ловицьким аби він видавав періодичний орган для вчителів, щоб об'єктивно висвітлювати становище українських педагогів в тодішньому суспільстві. В результаті переговорів 5 жовтня 1907 р. світ побачила газета "Луна" із підзаголовком: "незалежний орган українського учительства" [43]. 15 листопада 1907 р. з'явився у Львові ще один часопис під назвою "Наше слово", який видавали Павло Кирчів і Онофер Власійчук, активні члени товариства ВПУВ. Він мав такий підзаголовок: "для справ учительських, шкільних,просвітніх, суспільно-політичних і наукових". Поява одночасно двох педагогічних видань однакового спрямування, які представляли ВПУВ, пояснювалося тим, що редакційний комітет "Нашого слова" вважав, що українські освітяни повинні
Loading...

 
 

Цікаве