WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Жінки в історії України - Реферат

Жінки в історії України - Реферат

порядок". А тут син, якого готувала для семінарії, пішов на юриспруденцію, приїжджає з друзями на вакації й веде не ясні для неї, страшні розмови: "Народ, рівність, свобода, революція французька, експлуатація мужика, сорок восьмий рік!"
Важливою є думка у творі: жінка сама повинна дбати про певне місце в суспільстві, добиватися якоїсь спеціальності, а не бути утриманкою чоловіка. І коли вже онука Шумінської (з дітьми пані Шумінська так і не порозумілася) заявила, що хоче стати вчителькою, "аби мати свій власний хліб", змучена ревнителька попівської династії остаточно збагнула: "Усьому на світі приходить кінець".
Оповідання отримало загальне схвалення читачів. Так само було оцінено нове оповідання Кобринської - "Задля кусника хліба". З нього постає вражаюча безпомічність жіноцтва із священицької сім'ї, котра втра-тила главу-єдину економічну й духовну-опору. Головна постать твору - Галя - одна з шести сиріт по священику. Світ сприймається ЇЇ очима. Розумна і вродлива, Галя, проте, глибоко нещасна. Відповідно до свого родинного виховання вона мріє вийти заміж за поповича, їй навіть учитель - "не рівня". Але попівські сини віддавали перевагу багатству, а не красі.- а який посаг мала вона, сирота? "В теперішніх часах любов,- міркує дівчина,- то не сама лиш ідеальна стріла Купідона, а потребує більше реальних підстав". Після тяжких, розчарувань Галя "задля кусника хліба" погоджується вийти за вчителя, якому не симпатизувала. Життя зайшло в безвихідь.
Про успіх молодої письменниці довідався Іван Франко. Переказав, що рад би познайомитися з її творами. Наталія, не без страху, посилає йому обидва оповідання. Франко дав схвальну оцінку їм і 1884 році опублікував у "Зорі" оповідання "Задля кусника хліба". Це додало Кобринській відваги, і вона цілковито стає на літературний шлях.
Особисте знайомство письменниці з І. Франком і М. Павликом відбулося в Коломиї 1883 року на організованому віденськими і львівськими студентами вічі.
Якщо Терлецький розбудив літературний талант Кобринської, то Франко відповідно спрямував його - на служіння народові. Домашня освіта не прищепила їй особливого національного чуття: батько, старший брат симпатизували модному тоді. серед західноукраїнського попівства "москвофільству". "Майже неймовірно,- відзначає письменниця,- що на дійсні національні інтереси навів мене Іван Франко". В результаті вона "стала пізнавати, що лиш на національних підставах може піднестися маса до загальної культури і цивілізації".
У Відні Кобринська слухала окремі лекції в університеті. Тут поглибила свої знання з європейської літератури. "Я через літературу,-наголошувала,-дійшла до зрозуміння жінки в суспільстві - тож хотіла - і других повести за собою".
Повернувшись у 1884 році з Відня у Болехів, Кобринська відразу налагоджує широкі культурно-політичні зв'язки. Організовує в Станіславі "Товариство руських жінок". На першому його засіданні був Франко.
З 1885 року письменниця веде інтенсивне листування з метою видавати український жіночий альманах. "Як-би-м зібрала усі написані в тій справі листи,- повідомляла вона Ганну Барвінок,- то чи не більшу вчинило би книжку, як тота, що гадаю видати". Від самого початку альманахом займався Франко: постачав Кобринській "адреси українок", рекомендував їхні твори, був редактором видання, опікувався його друком.
Альманах вийшов у Львові 1887 року під назвою "Перший вінок". На титулі стояли прізвища двох упорядників: Наталія Кобринська та Олена Пчілка.
Із публікаціями в "Першому вінку", крім Кобринської та Пчілки, виступили Ганна Барвінок, Олена Грицай, Дніпрова Чайка, Уляна Кравченко, Софія Окуневська, Анна Павлик, Климентина Попович, Михайлина Рошкевич, Людмила Старицька, молода Леся Українка, Ольга Франко та інші авторки. Такої письменницько-жіночої антології в Україні ще не було. Історична вартість "Першого вінка", писала письменниця, у тім, що "інтелігентна жінка наша почулася рівночасно русинкою і чоловіком, упімнулася о свої права національні і громадські".
Відразу після виходу альманаху Кобринська їде з Софією Окуневською до Цюріха. Софія була двоюрідною сестрою письменниці, яка стала першою вітчизняною жінкою-вченим, славетним лікарем. Наділена тонким природним розумом, музично-літературним хистом (чудово грала на фортепіано, писала нишком літературні твори, захоплювалась феміністичним рухом), вона, хоч і на десять років молодша від Наталії, була для неї найпершою повірницею дум і поривань.
У Цюріху разом із Софією Кобринська відвідувала в університеті лекції німецького економіста, автора праці "Демократія і соціалізм" Ю. Пляттера, "котрий тоді якраз викладав прокомуністичні ідеї". Познайомилася з одним із зачинателів польського соціалістичного руху Б. Лімановським їздила до Женеви на зустріч з М.Драгомановим.
У 1896 році в третій і останній книзі "Наша-доля" письменниця надрукує свої некрологи "Фрідріх Енгельс" і "Михайло Драгоманов", а в 1905 році М. Павлик видасть книжку "Переписка Михайла Драгоманова з Наталією Кобринською". Листовно зв'язавшись із відомим німецьким марксистом Августом Бабелем, вона домоглася згоди на український переклад його праці "Жінка і соціалізм".
Клара Цеткін була інціаторкою заснування "інтернаціонального свята жінки" - Восьме березня. Як і решта соціалісток Центральної і Західної Європи, вона твердила, що не слід відокремлювати жіночого питання, бо й немає такого окремого питання,-другорядна роль жінки у суспільстві є лише віддзеркаленням від капіталістичної системи, тож варто змінити систему й автоматично зміниться становище жінки в суспільстві.
В полеміку з Кларою Цеткін заходила Наталія Кобринська. Вона запитувала: в чому ви бачите гарантію того, що цей патріархальний визисник, патер фаміліас, одразу змінить своє ставлення до дружини лише через те, що настав соціалізм? Письменниця була першою жінкою в світі, яка наголошувала,що вирішення соціальних проблем, запровадження соціалізму як такого не розв'яже жіночого питання, що другорядна роль жінок і особливо подвійний визиск їх (праця в хаті й поза хатою) триватиме й тоді, коли буде повний соціалізм.
Життя показало, що Кобринська не помилилася. Подвійне навантаження завдало великого лиха жінкам у Радянському Союзів В жодному суспільстві ще не було таких перепрацьованих, змучених і незадоволених життям представниць "прекрасної статі", як в нашому.
Культурним взаєминам письменниці з провінційного Болехова, де вона жила, може позаздрити не один столичний літератор. У її хаті днями, тижнями гостювали Ольга Кобилянська і Євгенія Ярошинська, Іван Франко і його сім'я, Михайло Павлик та Олександр Кониський, Денис Лукінович і чеський етнограф та фольклорист Францішек Ржегорж. В серпні 1899 року Кобринська разом з Кобилянською побувала на XI археологічному з'їзді в Києві. Була гостею Олени Пчілки, з якою вперше зустрілася в 1891 році у Львові, коли та везла на лікування у Відень дочку (Лесю Українку), побувала дома у Михайла Старицького, Івана Нечуя-Левицького. З Києва навідалася до Чернігова, де склала візити Михайлові Коцюбинському та Борисові Грінченку. З усіма названими вище наддніпрянцями письменниця веде ділове листування.
Відповідаючи в 1886 році на запитання Елізи Ожешко, хто з сучасних українських письменників вартий уваги, Іван
Loading...

 
 

Цікаве