WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Жінки в історії України - Реферат

Жінки в історії України - Реферат

старого збудувати?
Як научить байдужих почувати?
Як розбудити розум, що заснув?
Як час вернуть, що марне проминув?
Як певную мету вказати розпачливим?
Автор цих рядків - Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).
Серед шістьох дітей у сім'ї Косачів Леся була другою дитиною. Малі Косачі дружили з дітьми бідняцькими, бо батьки хотіли, щоб їхні діти зрозуміли, що рідний народ - це трудящий люд, щоб вони передусім навчилися його звичаїв і мови. У дев'ять років Леся написала першого вірша (присвячений засланій у Сибір, тітці Олені - батьковій сестрі-революціонерці).
У дванадцятирічному віці Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано (дівчина мала неабиякі музичні здібності). З цього часу назавжди скінчилося Лесіне навчання з учителями. Вона самотужки здобувала освіту - джерелом знань для неї були книжки і саме життя. Пізніше в Берліні Лесі прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках. І все ж вона самостійно вивчала мови - французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латинську. Дуже багато читала в оригіналі на різних мовах. У тринадцять років Леся вже була читачем Київської універ-ситетської бібліотеки. У дев'ятнадцятирічному віці вона для своєї молодшої сестри написала підручник "Стародавня історія східних народів".
У 1893 році у Львові виходить перша збірка віршів Лесі Українки - "На крилах пісень", котра засвідчила, що Її автор уболіває за долю уярмленої України, поневоленого трудящого люду, що він задумується над призначенням у житті художнього слова. В цю збірку увійшов також вірш "Досвітні огні". Згодом Іван Франко напише: "Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте" Україна не чула такого сильного гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини... Україна, на наш погляд, нині не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою".
Леся росте як поет з кожним віршем, з кожним роком.. Леся - письменниця - то був безперервний розвій і послідовне становлення, пізніше вже явний для всіх отой вольний "титанічний хід по велетенських уступах" (слова М. Грушевського). Вона росте інтелектом, характером, дисципліною праці і окриленою волею до вершин та досконалості. Згодом та творча праця її сполучатиметься з відчайдушною, справді смертельною боротьбою з жорсткою хворобою.
У 1899 році украй зболену, змучену багаторічним туберкульозом кісток Лесю Українку везуть на операцію в Берлін. Операція пройшла нібито успішно. Однак післяопераційний період був тяжким. І хоч Леся писала: "Але поки я притомна, стогін мій не злунає!", уночі втрачала свідомість, у нестямі, при високій температурі декламувала вірші по-італійськи і по-німецьки І... таки плакала. Той плач краяв серце скорботній матері, котра, не стуляючи очей, ночами не відходила від Лесі.
У Ялті Леся зустріла білоруса - журналіста Сергія Мержинського. Ця зустріч відразу ж спалахнула палким коханням. Вибранець Лесі приїздив був до Гадячого (є спільна фотографія на луках річки Псла) до матері вибранки. Здавалося, що щастя буде повним й вічним. Але вже в лютому 1901 року в Мінську Мержинський вмирає на руках Лесі... І протягом однієї ночі вона пише драматичну поему "Одержима". Протягом однієї трагічної ночі і страшною ціною тієї ночі Леся Українка стала драматургом.
Перед революційними подіями 1905-1907 років та в час буржуазно-демократичної революції в Росії поетеса намагалася своїм словом - зброєю прислужитися трудящим. Вона писала твори, в яких агітувала людей різних національностей згуртовано виступати проти спільного ворога - царського самодержавства за своє національне і соціальне визволення.
Розквіт творчості Лесі Українки припав на період, коли бурхливий розвиток соціал-демократичного та взагалі робітничого руху і марксистської ідеології у світовому масштабі, здавалося б, не залишали шансу іншим силам і немовби знаменували переможний поступ людства. Всі, хто хотів бути передовим, шукали благословення в марксизму й соціал-демократії. А проте водночас і в самому марксизмі вже зародилися єресі, соціал-демократія розгалужувалася на рівні теоретично і національне зумовлені модифікації. За умов кризи гуманістичної традиції протидія соціал-демократичному догматизмові набирає форм ультраіндивідуалізму, ірраціоналізму, інтуїтивізму у філософії й естетиці. Зростає песимістична критика культури й цивілізації.
У специфічній атмосфері Росії деякі характерні для всієї Європи тенденції набирають крайніх форм. Соціал-демократичний рух, почавши з ідейного протистояння традиції змовництва і тероризму, фактично і психологічно перебирає на себе його риси, породжуючи суто російське явище - більшовизм. А традиційна недовіра до європейської цивілізації, найгостріше висловлена у слов'янофілів та Достоєвського, у пізнього Толстого переростає в критику культури взагалі. Водночас зростають містицизм, ірраціоналізм, пошуки нової релігійної свідомості.
Відомий учений-літературознавець Іван Дзюба пише, що треба відзначити інтелектуальну незалежність Лесі Українки в цій духовній ситуації. Не байдужа до суспільних захоплень своєї доби, а деякими з них і переймаючись, зберігала критицизм, який боронив її від абсолютизації універсальних філософських теорій, модних політичних доктрин чи минущих форм боротьби. І що характерно - її зовсім не торкнулися ірраціоналізм і містицизм, так звана "нова релігійна свідомість", що справили глибокий вплив на частину російської інтелігенції. А з приводу толстовства вона висловлювалася і взагалі саркастично, не сприймаючи ні спроб "відродження примітивно-християнських ідеалів і практики", ні толстовського заперечування культури. Для Лесі Українки була характерною не ідеологічна чи специфічно релігійна свідомість, якої вона не визнавала об'єктивним суддею реальності, а якраз свідомість культурна, а ще більше - етична. Певно, це зумовлено не лише Її особистими схильностями, а й традиціями української духовності. Зорієнтованість української психіки на індивідуальне, а не гуртове, не давали простору для абсолютизації ідеологій.
У світлі цього пояснюється її вписаність у вічні світові питання. Власне, розвиток її поезії йде по лінії поступової втрати побутової емпірики і дедалі більшого наснаження філософським роздумом та етичним пере-живанням. Але філософська істина і моральна правда для Лесі Українки дедаліменше залишаються данністю;. їх пошукується, і ця потреба пошукування приводить ДОІ тієї діалектики думки, що породила поетичну драму Лесі Українки як форму вираження боротьби ідей та характерів.
Вона пише драми "Осіння казка", "В катакомбах", "Три хвилини", "В дому роботи, в країні неволі", остаточно відредагувала "Кассандру", працює над "У пущі", розпочала найбільший свій твір "Руфін і Прісцілла".
Філософські і етичні сперечання в цих творах не в довільними та абстрактними. Вони викликані конкретними українськими ситуаціями, але переключення їх у світові культурні сюжети (античні, біблійні та ін.) допомагає розкрити їхній універсальний характер, побачити співвідношення різних історичних форм життя людства і шукати в історичному досвіді людства "урок" для української
Loading...

 
 

Цікаве