WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Жінки в історії України - Реферат

Жінки в історії України - Реферат

Міністерство освіти України
Середня школа №5 імені Т.Г. Шевченка
РЕФЕРАТ
на тему
"Жінки в історії України"
Підготувала
учениця 11-А класу
Рижак Євгенія
Коломия
2001
Богиня сцени
У книзі "Повернення мадам Баттерфляй в рідне гніздо Торре дель Лаго" Р. Кортопассі пише: "У перші десятиріччя XX століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі - Баттістіні, Тітта Руффо, Шаляпін і Карузо. І тільки одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати поруч із ними. Нею була Соломія Крушельницька. Однак у порівнянні з уславленими колегами як особистість вона виявилася набагато вищою".
Соломія Амвросіївна Крушельницька народилася 1872 року в селі Білявинцях (тепер Бучацького району Тернопільської області) в родині священика. Вона зрозуміла свій жагучий потяг до пісні, коли їй виповнилось десять років. Здавалося, "життя вона любить тільки тому, Що в ньому можна було співати. Бере участь у хорах і виставах аматорських театрів у рідному селі, І перший в одинадцять років "прилюдний виступ у хорі "Руської бесіди" в Тернополі.
"У шістнадцять років Соломія була високою, стрункою дівчиною з довгими русявими косами, її величезні сіро-зелені очі мрійливо дивилися на світ, а характер виробився твердий і спокійний. Завжди зі смаком одяг-нена,, з м'якими неквапливими рухами, лагідна у поводженні, вона справляла враження "добре вихованої, інтелігентної панночки",-такою постає перед нами юна Крушельницька у книзі Валерії Врублевської "Соломія Крушельницька".
У 1893 році Соломія закінчила Львівську консерваторію. їй було вручено диплом з відзнакою і медаль. В дипломі зазначалося: "...Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвін-кий і дуже симпатичний звук голосу її меццо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна поверх-ність, сценічна постава, словом, усі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають їй в артистичному світі найкращу будучність".
Львівський оперний театр відразу запрошує молоду співачку на сцену. Цього ж року успішно дебютувала
у Львові в опері "Фаворитка" Г. Доніцетті, а потім у "Сільській честі" Масканьї.
Восени 1893 року Соломія поїздом Львів-Відень-Мілан вирушила до Італії, їхала тільки вчитися, а насправді зв'язувала довічний вузол між своєю долею і цією країною. Вона вдосконалює своє мистецтво співу у професора Фаусти Креслі в Мілані. Контракт з Львівською оперою продовжується. В наступному році співає там в операх "Фауст", "Аїда", "Трубодур", "Бал-маскарад", "Африканка", "Галька", "Страшний двір". Кру-шельницька настільки завоювала симпатії львівської публіки, що дирекція повторно запрошує її на гастролі. Успіх швидко приходить до неї і в Італії.
Життя переповнене нервовим напруженням і працею. Працею наполегливою, запеклою. Вправи і репетиції, репетиції і вправи, заучування і переучування текстів, вивчення мов. Вона була вольовою людиною. Мусила нею бути, оскільки воля для неї -- джерело і умова творчості. Відмовляла собі багато в чому заради високої мети - нести людям найвитоншене духовне світло.
Крушельницька знову у Львові. Потім тримісячні студії у Відні у професора Генсбахера. Ангажемент у Кракові: співає в операх "Дочка кардинала", "Трубодур", "Бал-маскарад", "Лоенгрін".
Гастролі в Кремоні, Зарі, Кракові, Трієсті. В Одесі виконувала головні партії в операх "Трубодур", "Отел-ло", "Джоконда", "Донька кардинала", "Тангейзер", співала разом із тенором Ван-Дейком.
П'ять місяців триває в 1897 році тріумф української співачки в Південній Америці. Гастролі закінчилися великим бенефісом. За чилійським звичаєм на знак найвищої пошани і -почестей в театрі випустили білих голубів. Критики писали про той період її творчості: "...її незрівняної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави було унікальним явищем в світовому оперному мистецтві".
В історії світового оперного мистецтва Крушельницька посідає особливе місце ще й тому, що вона не тільки була всебічно обдарована й освічена, сповнена артистичного чуття і шляхетності, а розмовляла і спі-вала українською, російською, польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською мовами.
У 1898 році співачка запрошена до Варшавського Великого театру. Преса детально інформує глядача про її успіхи, часом дивуючись швидкому здобуттю Соломією такої слави. Увесь її шлях, ту виснажену щоденну працю, якою були заповнені цілі роки, бачили тільки найдосвідченіші, визнання і перемоги були у всіх на очах. Газети захоплено сповіщають: "На очах тисяч глядачів творилося мистецьке чудо. До рідкісних явищ історії опери належить швидке здобуття Тріумфів п. Соломією Крушельницькою. Молода артистка, маючи заледве п'ять років праці в театрі, здобула варшавський терен так, що важко знайти подібний приклад в історії. Здобути ці успіхи допомогли їй численні помічники, ім'я яким - талант, висока музикальність, сильний сопрановий голос, сценічний темперамент, жіночий чар..."
За період праці на сцені Варшавського театру Крушельницька не тільки ствердилася як самобутня артистична сила, але й зробила певний вплив на культурне життя варшав'ян, її поява на польській сцені викликала пожвавлення у всіх його духовних сферах. Видатний польський письменник Болеслав Прус писав: "Крушельницька відкрила нам усе суспільне життя, нашу темноту, нужду та бездіяльність. Будь-що-будь, електроліт не наробив у Варшаві стільки галасу, як панна Крушельницька в ролі Графиш" (опера Монюшка).
Між тим, слава Соломії поширилася і на Східну Україну. Микола Лисенко надзвичайно зацікавився особою артистки. Соломія у свою чергу цінувала Лисенка над усіх композиторів. Ще навчаючись в Мілані, вона просить, щоб їй переслали його нові композиції, бо хоче їх співати на концертах, присвячених Т. Шевченкові. Цілком природно, що композитор і співачка почали листуватися. Згодом Микола Віталійович вишле до Варшави в дар Соломії три своїх твори - "Хіба тільки рожам цвісти", "Не забудь юних днів", "Я вірю в красу".
В цей найкращий період своєї діяльності Соломія щороку виїжджала до Петербурга. Знайомство з російською оперою вона почала з "Євгенія Онєгіна" Чайковського. Образ Татьяни був їй зрозумілим і близьким. Росіяни визнали інтерпретацію образу Соломією. Редакції газет отримували листи, в котрих глядачі розповідали про ту насолоду, яку вони мали, слідкуючи за "майстерною грою пані Крушельницької в "Євгенії Онєгіні". Вона успішно виступала в операх "Пікова дама", "Галька", "Аїда", "Бал-маскарад", "Кармен" та інш. Співає разом з Карузо і Баттістіні.
У 1898 році з нагоди 25-річної літературної діяльності Івана Франка Соломія Крушельницька передає йому через відомого фольклориста й етнографа Володимира Гнатюка ріг достатку. Велика дружба єднає її з революціонером, ученим і письменником. Франко, який почав розчаровуватися в рухові радикалів, часом жалівся їй, що по смерті Маркса і Енгельса соціальній демократії бракує відповідних могутніх мислителів. Соломія обережнозакидала, що Каутський інакше тлумачить марксизм. Франко починав сердитися:
- Каутський! Це плоский доктринер! Йому, крім легкості пера і пихатності, властивої усім доктринерам, бракує всього, що мусить мати людина, яка торує дорогу трудящому людові.
Якщо підходити до цієї
Loading...

 
 

Цікаве