WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Дипломатичні звязки між Візантією та Руссю з 860 по 1043 рр. (очима історика Жана-Пєра Арійньона) - Реферат

Дипломатичні звязки між Візантією та Руссю з 860 по 1043 рр. (очима історика Жана-Пєра Арійньона) - Реферат


Реферат на тему:
ДИПЛОМАТИЧНІ ЗВ'ЯЗКИ
МІЖ ВІЗАНТІЄЮ ТА РУССЮ
З 860 ПО 1043 рр.
(очима історика Жана-П'єра Арійньона)
Жан-П'єр Арійньон належить до покоління французьких істориків, які, починаючи з 70-х рр., завзято взялися за відродження у французькій історіографії інтересу до політико-дипломатичної історії, таким чином переборюючи домінування в ній історико-економічної проблематики. Новітні дослідження ведуться не стільки в напрямку розробки нових сюжетів з цього питання, скільки шляхом переосмислення всього того, що вже свого часу було зроблено попередніми поколіннями істориків. Новаторство цієї школи полягає у застосуванні сучасних методик досліджень. Передовсім це стосується зміни ставлення історика до самого предмету вивчення. На перший план здебільшого висувається подія-факт, що вивчається не ради нього самого, а задля збирання інформції, яку через нього можна виявити. Перед істориком постає весь спектр поглядів і позицій: тут можуть вступати в діалог свідчення самих учасників події-факту з оцінкою його, що робилася під будь-яким іншим кутом зору. Це все дає змогу одержати "стереоскопичне" зображення історичного факту, тобто він набуває самостійної наукової цінності.
Дія українського читача, що переважно користується творами істориків позитивістської та марксистської орієнтації і звик бачити зображення історичних подій у підкреслено контрастній, переважно чорно-білій, тональності, таке бачення історії може видатись незвичним, а відтак і мало переконливим. Одначе цінність його незаперечна.
Кут зору, під яким Ж. П. Аріньйон оглядає добре відомі багатьом факти української середньовічної історії, змушує переосмислювати, а іноді й переоцінювати свої історичні знання. Те, що практично було безсумнівним для істориків попередніх поколінь, викликає сумнів, а, отже, змушує глибше домислюватись над вічною проблемою дослідника історії: яка історична реальність нам доступна, а яка ні? Кожна нова книга або стаття історика - це лише його прочитання минулого, його коментар історичних джерел. І як би нам не хотілося, щоб істиною був факт, повідомлений свого часу нашим першим істориком Нестором, що київська княгиня Ольга "переклюкала" візантійського імператора Костянтина VII, мусимо пам 'ятати, що Нестор був істориком, а його "Повість" - всього лиш історичний твір, що коментує минулі літа.
860 року, саме тоді, коли руси (?? ???) вперше входять у конфлікт Візантійською Імперією1,2, остання щойно подолала іконоборчу кризу, успішно опираючись римським претензіям, вдалася до грандіозної місіонерської справи, нарешті тільки-но визначила те, що Поль Лемерль називає "візантійським класицизмом", тобто "в надрах візантійського християнства цивілізацію, з одного боку, з другого - етику".
Конче важливо, на нашу думку, звернути увагу на цей розвиток візантійської цивілізації середини IX ст., аби зрозуміти природу зносин, які Візантійська Імперія налагоджувала з молодою Руською Державою, що перебувала в стадії формування. Саме з такого погляду ми підходили до наших міркувань, ці думки спираються на джерела, давно вже проаналізовані4. Обмежимося послідовним розглядом принципових фаз входження Русі до візантійської ойкумени між 860 і 1043 рр.
Отже, на початку червня 860 р. руси вторглися у Візантію; були попід стінами Константинополя саме тоді, коли імператор залишив місто для того, щоб захищати східний кордон Імперії;
Фотій, тогочасний патріарх константинопольський, виголосив два казання, що являють собою найцінніше свідчення про щ події. Нарешті, кількома роками пізніше він згадує про наслідки цього нападу у своєму знаменитому енциклічному листі до східних патріархів, що датується весною 867 р., констатуючії, що цей народ (руси. - В. К.), колись такий жорстокий, не лише прийняв віру християнську, а й став "підлеглим і союзним" римлянам.
У цих двох проповідях Фотій порівнює напад русів з "раптовою бурею", з "ударами грому небесного", що налетів на Константинополь тоді, коли імператор і армія були відсутні. Це раптове вторгнення і жорстокість нападників11 роблять похід подібним до "набігу вікінгів". X. Ахрвейлер зазначив, що руси, щоб збільшити ефект несподіванки, могли провести цей напад тільки з північного сходу, зі сторони сучасного Криму, який називали тоді Тавридою-Хозарією, де, починаючи з 861 р., діє місія Костянтина-Кирила, що приводить до навернення цього племені у християнство, так само як і до його інтеграції y візантійську ойкумену. Цей народ стає hypekooi kai proxenoi Імперії. Д. Оболeнський звертає увагу на класичне походження цих двох термінів, але нам здається, що важливо достеменно вивчити їхнє вживання. Перший, hypekooi, звичайно тлумачать як підлеглий. У Геродота ослаблені перси "підпали у підлеглість мідян" після військової перемоги, що здобув Деіокес15. Ксенофонт у "Кіропедії" вкладає цей термін до вуст Сіаксара, який говорить про "підлеглих". В "Елініках" Агесілас пропонує Фаркабазу зламати стосунки з царем і не підкоряти йому рабських прибічників, щоб зробити з них його "васалів". Та найчастіше найбільш цікаво вживається цей термін у Фукидіда в сьомій книзі його "Історії Пелопоннесу", коли він складає каталог я одні з яких підтримували Сіцилію, інші - Афіни. Серед останніх автор розрізняє: підлеглих імперії (?? ???????), автономних союзників (?? ?'??? ????????? ?????????), нарешті, найманців (?? ??????????); перші розподілені на дві групи: ті, що сплачують данину (??? ??????? ??? ????? ????????) і виступають на боці афінян як "підлеглі імперії з примусу" (??????? ?'????? ??? ??????), а також ті, що не платять данину (?? ???? ???????), але "засуджені до суден" (????? ???????). Отже, для Фукидіда термін hypekooi визначає ясний політичний стан приналежності членів до Конфедерації Делосу, які щодо Афін перебувають у залежності, тобто на службі, що в свою чергу може бути примусовою. Вживання цього слова Фотієм видається нам украй важливим. Патріарх, що, очевидно, був знайомий з творами Фукидіда, хотів підкреслити подібність залежності, в якій були члени Конфедерації Делосу щодо Афін, із залежністю русів щодо Константинополя. І для перших, і для других служба могла бути примусовою (??????); хоча для того, щоб міг упроваджуватися примус, слід припустити, що руси, які вціліли після набігу 860 р., оселилися в районі, підпорядкованому римській адміністрації (??? ??? '???????? ?????????): Херсонесі Таврійському. Проксенія, інституція грецьких античних міст, в свою чергу була об'єктом копіткого вивчення21, яке показало, що термін, як його вживали в Олімпії або в Дельфах, має розумітися в значенні поручителів, посередників.
Вживання
Loading...

 
 

Цікаве