WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Хто такі атни? - Реферат

Хто такі атни? - Реферат


Реферат на тему:
Хто такі анти?
Цією проблемою займалося чимало вчених. Один із них, археолінгвіст, кандидат філологічних наук, лауреат премії ім. І. Франка О. С. Стрижак, люб'язно запропонував АНТу скористатися з його розвідки про антів, написаної для словника "Історичні етноси України", що готується до друку. Великий обсяг цієї праці з її складною термінологією, розлогими коментарями та примітками, не дозволяє нам опублікувати текст у оригінальному вигляді. Натомість подаємо виклад, адаптований і скорочений нами для сприйняття читача-непрофесіонала.
Енциклопедії й узагальнюючі праці ХІХ - ХХ сторіч по-різному витлумачують цей етнонім:
1. Печерні або антські люди (Брокгауз і Ефрон, 1890).
2. Сарматське плем'я між Доном і Дністром (Большая Энциклопедия Т-ва "Просвещение", 1902). Треба зазначить, що греки називали сарматами та скіфами півтора десятка народів, у тому числі антів, венедів, слов'ян і т.д. У свою чергу, антами називали аланів.
3. Одна з двох головних громад слов'янських племен півдня України IV-VII ст. (Українська загальна енциклопедія, Львів, 1930-і рр.).
4. Об'єднання східнослов'янських племен між Дніпром і Дністром IV-VI ст. (БСЭ, 1950).
5. Велика група ранньоісторичних українських племен VI ст. (Енциклопедія українознавства, 1955).
6. Сильний південно-західний союз східнослов'янських племен IV-VII ст. (УРЕ, 1959).
7. Східні слов'яни IV-VI ст. (Словник слов'янських старожитностей, Вроцлав, 1961).
8. Візантійська (IV-VII ст.) назва східнослов'янських племен IV-VII ст. (Брайчевський у СИЭ, 1961 і в БСЭ, 1970).
9. Старожитнє ім'я східнослов'янського племінного союзу межиріччя Дніпра й Дністра IV-VII ст. н.е. (Вольф Й. Абетка народів, Прага, 1984).
М. Брайчевський писав, що попередник етноніма ант - "Антас" - вперше занотовано в одному з керченських написів ІІІ ст. н.е. Вдруге - в назвах територій "Антія", а також "Антаїб" готських легенд. Анти часто згадуються у візантійських джерелах. Так у творі Йордана "Про походження й діяння гетів" (550-і рр.) зазначено: "Дакію укріплено [...] вінцеподібними крутими Альпами. Біля їхнього лівого боку, схиленого на північ, від джерела... Вістули на величезних просторах живе численне плем'я венетів. Хоч тепер їхні назви міняються залежно від... родів і місць проживання, вони переважно звуться слов'янами й антами... Слов'яни живуть від міста Новієтуна та озера, яке іменується Мурсіанським, аж до Данастра й на півночі - до Віскли... Анти ж наймогутніші з них... де Понтійське море робить дугу, ширяться від Данастра аж до Данапра... [Гот Амал Вінітарій] рушив військо в межі антів... і короля їхнього по імені Боз [варіанти Бож, Вож] із синами його й 70 достойниками розіп'яв" (тут і далі О. Стрижак цитує за "Сводом древнейших письменных известий о славянах". - М., 1994).
В історика VІ ст. Прокопія Кесарійського анти вперше йдуть після гуннів і слов'ян, котрі мешкають лівобіч Дунаю, близько берега, а потім - у тій же групі, але пересунуті на одне місце вперед: "варвари, гуни, анти й слов'яни... жили над Істром, часто переходячи (ріку. - О. С.), завдавали римлянам непоправної шкоди... Через деякий час анти й слов'яни розлаялися (можливо, "розспорилися"? Пор. "етнонім" спори. - О. С.) між собою й почали війну". Й "антів було переможено". Але незабаром анти напали на Фракію "й багатьох римлян... повернули в рабство". Ні слов'яни, ні анти "не управляються однією людиною", а "живуть народоправно". Навіть "щастя й нещастя" в них є спільною справою" і "закони однакові". Головним Богом для них є "творець блискавки", йому вони жертвують "биків і здійснюють... священні обряди". "Долі (в оригіналі "судьбы". - О. С.)... не знають", "обіцяють, якщо врятуються... принести Богу жертву за свою душу", "шанують ріки й німф, й усякі інші божества", "живуть... у жалюгідних хатках" далеко "один від одного", "часто міняють місце проживання". На ворога йдуть переважно "із щитами й дротиками", "панцирів... не одягають; інші не носять ні сорочок (хитонів), ні плащів, а одні лише штани, підтягнуті широким поясом". В антів і склавинів "та сама мова, досить варварська. Й за зовнішнім виглядом вони не різняться... Дуже високі на зріст і величезної сили. Колір шкіри й волосся... дуже білий або золотистий і не зовсім чорний, але всі вони темночервоні. Спосіб життя... як у массагетів, грубий, без усяких вигод". Вічно брудні, але за своєю суттю не злі, "хоч у всій чистоті зберігають гунські норови. Колись навіть ім'я у слов'ян і антів було... те саме... обоє цих племен називали спорами ("розсіяними"), думаю... вони жили, займаючи країну "спораден", "розсіяно", окремими виселками... посідаючи більшу частину берега Істру, по той бік... Імператор Юстиніан... пропонував їм поселитися в стародавньому місті... Туррис... біля самого... Істра. Це місто збудував імператор Траян... Юстиніан погоджувався обдарувати їх цим містом і навколишньою областю... щоб... виступали проти гуннів...". Анти ліпше від інших "уміли воювати в гірських і важких місцях"; "завдяки своїй доблесті... (гористості краю - О. С.) змусили ворогів до втечі". Країна Евлісія, де вони жили, простяглася до т. зв. "Меотійського Болота" й річки Танаїс (Дону), що спадає в "Болото". Саме це "Болото" вливається до Евксинського Понту. "Народи, які тут живуть, у давнину звалися кіммерійцями, тепер же... утигурами. Далі, на північ від них, займають землі незліченні племена антів".
У Псевдо-Кесарія, автора "Відповідей на запитання" (серед. VІ ст.), склавинів протиставлено "фісонітам, що звалися також "данувіями", тобто, "дунайцями", в яких вбачали антів. Про їхнє значення для Візантії промовляють епітети, вживані в титулатурі її імператорів. Означення Antikos (лат. Anticus "Антський") вживалося близько 80 років (з 23.ХІ.533 по 1.V.612) Юстиніаном І, Юстином ІІ, Тиверієм, Маврикієм та ін. у приблизно такій трафаретній структурі: "Імператор... Аламанський Готський Франкський Германський Антський Аланський Вандальський Африканський", але в ній немає епітета "Склавинський", хоч апелятив "sclavus" став у римській імперії навіть означати "раб".
Антів ще знають: Іоан Ефеський (бл. 506-507 р. - як "підкуплених" ромеями, щоб ті напали "на [...] слов'ян"), Агафій Миринейський (він 530-582 рр. згадує антів візантійської служби, а також слов'янина Сваруна). Менандр Протектор (автор "Історії", писаної після 582 р., оповідає про аварське спустошення "Антії" та її посольство до "Аварії" на чолі з Мезамером, сином Ідаризія, братом Келагаста, "пустословом і хвальком", чиї "нахабні" переговори кінчилися смертю й посиленням антиантської агресії аварів). Безіменний автор трактату "Про воєнне мистецтво" (70-і рр. VІ ст.) твердить, що вдалими бувають засідки проти "білявих" народів, антів, склавинів, сарацинів та персів, але "стосовно скіфських "... треба остерігатися пасток з їхнього боку".
Маврикій, візантійський імператор 582-602 рр., автор "Стратегікону", дозволяє нападати на ворожу землю, якщо вороги небоєздатні,непідготовлені, "не знають порядку й влади, як склави й анти". Ці племена "однакові", вільні, не схильні ні до рабства, ні до покори. "Численні й загартовані", вони "легко переносять і спеку, й холод, і дощ, і голизну тіла, й нестачу їжі". До іноземців "добрі й дружні, супроводжують їх почергово з місця на місце". Майже по-кавказьки захищають честь і гідність гостя, полонених тримають лише протягом визначеного часу. "У них багато різноманітної худоби й злаків... Жінки...цнотливі понад усяку людську природу... Живуть...серед лісів, рік, боліт та...озер", влаштовуючи чимало запасних виходів із жител; "цінності...закривають у тайниках", "люблять нападати...у місцях лісистих, вузьких та обривистих", "користуються засідками, раптовими нападами й хитрощами". Є "найдосвідченішими в переправі через річки"; "захоплені небезпекою, поринають глибоко в воду, тримаючи в роті...довгі очеретинки...дихають через них". "Кожний чоловік озброєний двома невеликими списами, а дехто з них - і щитами...дерев'яними луками й невеликими" отруєними стрілами. "Перебуваючи в стані анархії та взаємоворожнечі...ні бойового порядку не знають, ні битися в правильному бою не прагнуть". А "з криком усі разом рухаються вперед". "Віроломні й ненадійні в угодах". "Жоден не хоче уступити іншому". "За скіфським звичаєм, одні наводять мости, інші будують настил". "Оскільки в них багато вождів і вони не згідні один з одним, не зайве деяких з них прибрати до рук за допомогою речей або подарунків, особливо тих, які ближче до кордонів". Знайдене в них радить "переправляти в свою землю".
Отже, анти
Loading...

 
 

Цікаве