WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Утворення Української Народної Республіки (УНР). Державний лад і право - Реферат

Утворення Української Народної Республіки (УНР). Державний лад і право - Реферат

обсягом закон, прийнятий Центральною Радою, 183 статті якого детально регламегтували порядок організаціі й проведення виборів.
Закон затверджувався в 2 етапи. Спочатку, іі листопада 1917 року Центральна Рада ухвалила його перший розділ, що складався з 10 глав: "Загальні статті" (у ній, зокрема, наводився перелік "виборчих округ"), "Про виборче право" (відповідно до статті 3 "право участі в виборах до Установчих зборів УНР мають громадяни Російськоі республіки обох полів, котрим до дня виборів вийде 20 років", позбавлялися ж виборчих прав "засуджені правосильними судовими вироками", "невиплатні боржники, признані правосильною судовою установою зловмисними банкротами", "служащій у в1йську, що самовільно покинули військо", а також "члени роду, що царював в Росіі"), "Про установи, котрі відають проведенням виборів до Украінських Установчих Зборів" (ці функці належали "головній, окружним, повітовим і городським комісіям по справах виборів до Украінських Установчих зборів та дільничним виборчим комісіям" (головній комісіі, яка обиралася Центральною Радою у складі 16 осіб, доручалося, зокрема, "Загальне пильнування ходу виборів і обмірковування засобів необхідних для іх прискорення", а також "вироблення і видання загальних інструкцій і постанов на доповнення чи розвиток цього закону та інструкцій про Його здійснення"), "Про виборчі списки", "Про кандидатські списки", "Про подавання і подрахунов виборчих карток", "Про встановлення результату виборів"(в основу покладалася пропорційна система), "Про порядок вступлення на місце членів, які виступають з Украінських Установчих зборів", "Про забезпечення вільності і правильності виборів" (цей закон прямо встановлював систему покарань за ті, чи інші порушення - наприклад, "винуватий в самовільнім здійманні, розірванні, закритті або зміненні привселюдно виставлених виборчих відозв, оповісток або списків, які виходять від груп виборців", карався арештом на строк до 1-го місяця або штрафом до 100крб.), "Про трати на вибори до Украінських Установчих Зборів".
16 листопада Центральна Рада затвердила 2-й розділ закону про вибори до Украінських Установчих зборів, 3 глави якого визначали специфічні особливості виборів "в арміі, флоті і тилу". Законом було затверджено ще й "Парвила про спільну з цивільним населенням участь в виборах частин арміі і флоту" та "Інструкцію для користування розділом 1-м Закону про вибори до Установчих зборів УНР".
Вибори мали відбутися 27 грудня 1917 року, а Установчі збори відкритися - 9 січня 1918 року. В деяких округах вибори справді пройшли. Потім війна відсунула вибори на другий план, і лише 11 кв1тня Мала Рада ухвалила провести іх 12 травня там, де вони невідбулися.
Досить неоднозначно розвивалася діяльність Центральноі Ради в сфері, умовно кажучи, "правового забезпечення економічноі реформи". Тодішня ідеологія цих перетворень визначалася проголошеними Ш-м Універсалом гаслами "упорядкування праці робітництва", "доброго упорядкування виробництва", "рівномірного розподілення продуктів споживання". Відповідно Центральна Рада мала виробити правові підходи до реалізаціі своєі концепціі "соціально орієнтованоі" і "керованоі" економіки, однак вона не досягла цієі мети, насамперед через політичні причини, хоча в той же час прийняла ряд важливих актів.
На перший план вийшла проблеми власноі валюти - в умовах кризи грошового обігу. На початку січня Центральна Рада ввела в дію Тимчасовий закон про випуск державних кредитних білетів УНР. Закон встановлював, що вони випускаються Державним Банком в розмірі, суворо обмеженому дійсними потребами грошового обігу.
Деякі акти регламентували оподаткування. Зокрема, відповідно до закону від 9 грудня 1917 року всі державні податкі й прибутки, які на підставі існуючих законів збиралис я на територіі УНР, визнавалися "прибутками державного скарбу УНР". Генеральний Секретаріат закликав населення сумлінно і своєчасно вносити податки.
Нарешті, справжнім каменем спотикання для Центральноі Ради виявися державний бюджет, який так і не вийшов за межі проміжних рішень. 11 квітня 1918 року був ухвалений закон "Про тимчасові розпискі видатків на 1918 рік". Поки буде "складений і ухвалений перший бюджет УНР,- зазначалося в цьому законі,- державні видаткі переводяться на підставі тимчасових розписів, які складаються відповідними міністерствами на кожні 4 місяці і подаються Міністерства Фінансів на затвердження Центральноі Ради". Певні кроки зробила Центральна Рада і в галузі соціального законодавства, ухваливши, щоправда з великим запізненням, закон "Про 8-ми годинний робочий день", причому цей закон виходив за межі своєі назви, оскільки визначав не тільки тривалість "робочого часу", а й регламентував найм жінок і неповнолітніх, нічну працю, торкався "особливо шкідливих виробництв і робіт" та інше.
Ценральна Рада торкнулась багатьох галузей права - від кримінального (скасувавши Ш Універсалом смертну кару й видавши 19 листопада 1917 року закон про амністію) до міжнародного (наприклад, 26 квітня Генеральне Писарство подало на іі розгляд законопроект про приєднання до Всесвітнього поштового союзу).
Оцінюючи ж чинники що негативно вплинули на зоконодавчу діяльність Централноі Ради, слід, звичайно, вказати на брак часу й професіоналізму.Проте найбільш відчутно на ній відбилися політичні й ідеологічні пристрасті. Найхарактерніший приклад - проблема власності.
Як відомо, Центральна Рада, іі лідери постійно декларували прагнення розбудувати Украінську державу на соціалістичних засадах. Так, наприклад, М.Грушевський відзначав: "будуємо республіку не для буржуазіі, а для трудящих мас Украіни". Це визначило ставлення лідерів Украінського уряду й до приватноі влсності. Грушевський вживає термін "належати" й "користуватися". В документах Центральноі Ради бачимо ті ж самі терміни "право порядкування", "право користування". М.Грушевський, зокрема,був рішучим противником самого понятя "святість прав власності". Особливе заперечення у нього викликала ідея власності на землю. Ш Універсал скасував право приватноі власності на землю. Генеральний Секретаріат розповсюдив офоіційне роз'яснення до Унiверсалу, яким пiдкреслив, що скасування прав власностi на землю й перехiд iх до трудящого народу слiд розумiти "у тому смислi, що право власностi на цi землi переходить до народу Украiнськоi Республiки, отже, вiд дня опублiкування Унiверсалуколишнiм власникам забороняється землю продавати, купувати, закладати, дарувати чи передавати будь-кому у власність іншим способом, оскільки ці землі визнаються Украінською Центральною Радою такими, що належать не окремим особам чи інституціям, а всьому трудящому народу, причому скасування власності, як і весь земльний лад на Украіні, мають підтвердити й остаточно встановити Украінські Установчі збори". Відповідно до цього документа заборонялися самочинні захоплення земель й всі подібні "революційні" акціі.
Аналогічний принцип був покладений в основу і земельного законопроекту, ухваленого наприкінці січня 1918 року. Ним, зокрема, встановлювалося, що "землі відводяться земельними комітетами в приватнотрудове користування сільським громадам та добровільно складеним
Loading...

 
 

Цікаве