WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українці в роки Другої світової війни - Реферат

Українці в роки Другої світової війни - Реферат

тлумачення дієслова "визволяти": "1. Звільняти кого-небудь з неволі, полону, ув'язнення і т.і.; 2. Робити вільним, надавати свободу кому-, чому-небудь, позбавляючи пригноблення, безправ'я, чийогось панування; 3. Відвойовувати захоплену ворогом територію; 4. Висмикувати, витягати що-небудь схоплене, затиснуте кимсь, чимсь; 5. Допомагати виходити з скрутного становища". Жоден з тих пунктів, за винятком третього, якщо його трактувати формально, не підходить до акту більшовицьких поневолювачів на українських землях у 1943-1944 років. Вони не звільнили український народ від німецьких окупантів, а тільки витіснили їх з української землі, накинувши Україні старе ярмо. Ось свідчення повоєнного року - лист колгоспників села Попелюхи, Піщанського району Вінницької області до Микити Хрущова: "Микита Сергійович, батечко наш, заступник. Важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні й голодні, на людей не схожі, гірш худоби живемо. Ніколи нам не було так важко, як в цю хвилину, люди з голоду мруть, діти з недоїдання і хвороб стають каліками. Харчуємося ми лободою, корою, а в кого є гроші, їдуть у місто і купують хліб у комерційних магазинах, но за хлібом іти далеко - 140-160 км, а у нас ніхто не продає, з колгоспу ми нічого не отримали і немає надії, все згоріло, а ярина дуже слабка і, як виконаємо план, то всі подохнемо". Колгоспники скаржаться, що "простій людині не добитися правди, всі на неї кричать і не вірять", в обласному центрі ними не цікавляться, а "комсомольці і партійці мовчать", хоч "люди всі змінилися - худі, чорні, злі".
Сталінське керівництво визначило надмірні норми поставок, а в їх невиконанні звинувачували колгоспників, що в часи окупації піддались ворожій агітації та пропаганді і почали проявляти "дрібнобуржуазні настрої". На "визволеній" території України взимку 1946-1947 років почався голод. Були випадки людоїдства. Про це писав пізніше Хрущов, а відомий компартійний діяч Кириченко розповідав жахливу картину, яку він бачив в одному з колгоспів Одеської області: "Жінка різала на частини труп своєї дитини, який лежав на столі. При цьому вона промовляла: "Меланку ми вже з'їли. Тепер ось засолимо Іванка, протримаємось ще трохи"... Ця жінка від голоду збожеволіла і зарізала своїх дітей!" Сталін називав інформацію про голод брехливою, а Косигін, як писав згодом Хрущов, нагримав на керівника республіканської компартійної організації. Вже навесні 1947 року Москва вирішила зміцнити республіканське керівництво . і прислала на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У "видатного діяча більшовицької партії і Радянської держави" Л.М.Кагановича.
Чи можна після того вважати повернення московських більшовиків на українську землю 1943-1944 року її визволенням? Можна шукати якихось об'єктивних причин голоду, та цікаво, що в Західній Україні, яка ще не зазнала так, як Наддніпрянщина, колгоспно-радгоспного ярма, голоду не було.
Нарешті, розглянемо третє питання, порушене на початку статті. Участь українців у бойових діях другої світової війни визначається тим, що вони му сіли вибирати один з трьох варіянтів (боротьба в лавах Української Повстанської Армії на два фронти, боротьба проти московсько-більшовицьких поневолювачів у спілці з німцями, боротьба проти німців на боці московсько-більшовицьких військ).
За часів тоталітарного режиму про Українську Повстанську Армію написано чимало фальші і неправди. Повстанці трактувались не інакше, як "українсько-німецькі буржуазні націоналісти" і т.д. Насправді УПА виникла насамперед для того, аби боротись проти німецьких окупантів. У виданій після капітуляції гітлерівської Німеччини відозві Головного Командира УПА Тараса Чупринки до бійців і командирів цієї армії зазначалось, що українські повстанці "не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі й вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволяли грабити українські села. не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли й палення сіл. У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанська Армія зорганізувалася і пройшла першу бойову школу".
Вже ця відозва спростовує більшовицьку брехню про українських повстанців. Звертаючись до своїх бійців та командирів Тарас Чупринка не міг йти на якусь дезінформацію, адже правда про боротьбу УПА проти німців не була для повстанців "за сімома замками".
Безумовно, ще під час німецької окупації українські повстанці не могли зустрічатись з совєтськими партизанами, але сутички з ними не були основними.
Становище змінилось після "визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників", цебто повернення більшовиків, або московсько-більшовицької реокупаціі. Тоді основний удар був спрямований проти єдиного окупанта, бо українські повстанці присягались "боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу".
Завдяки безстрашній боротьбі повстанців на українских землях була створена Українська Головна Визвольна Рада, посилилась антибільшовицька боротьба інших народів. Вже восени 1943 року в складі УПА було 15 національних куренів. Для координації боротьби проти московських більшовиків 21-22 листопада 1943 року відбулась Перша конференціяпоневолених народів Східної Европи і Азії, на якій були представники від 13 народів (азербайджанців, башкирів, білорусів, вірменів, грузинів, кабардинців. казахів, осетинців, татар, узбеків, українців, черкесів і чувашів). У відозві конференції зазначалось: "Сучасну війну розпочали й ведуть правлячі імперіялістичні верхівки Берліна й Москви - німецькі націонал-соціялісти й російські большевики. Війна ведеться за те, котра з імперіялістичних клік має надалі поневолювати й експлуатувати народи Европи й Азії".
Українська Повстанська Армія користувалась всенародною підтримкою. Тепер відомо, що діяльність українських повстанців не обмежувалась західноукраїнськими землями, а велась далеко від Збруча, в східних і південних областях України.
Твердити про те, що українські повстанці виконували завдання німецьких окупантів можуть лише фальсифікатори, які намагаються ґвалтувати історію, натягаючи її на свій копил. Факти говорять інше: УПА боролась проти німецьких і проти більшовицьких окупантів за національну незалежність.
Лише в 90-х роках молоде покоління української нації починає дізнаватись правду про дивізію "Галичина", 1-шу. дивізію Української Національной Армії. Не дивно! Для звинувачення дивізійників у коляборантстві більшовики начебто мали "залізні аргументи". Продажний пашквілянт Ярослав Галан у коментарі для радіостанції "Радянська Україна" 24 травня 1943 року заявив, що організатори дивізії "хочуть затягти в свою дивізію українську молодь Галичини, а вірніше ту частину молоді, яка ще уціліла після німецьких розстрілів, ту, якій пощастило досі уникнути вивезення на німецьку каторгу. Ця молодь, за їх розрахунками, повинна рятувати Гітлера саме в цей час, як уся величезна німецька воєнна машина валиться з гуркотом на його голову..."
За п'ятдесят років ставлення московсько-більшовицьких істориків до наших дивізійників не змінилось. Та істина завжди конкретна. Ось що писав Володимир Кубійович; "За активну участь українців в організації дивізії та за співвідповідальність українських сил промовляли такі моменти: ми хотіли творити українську збройну силу, і треба було використати вигідний час, ураховуючи весь ризик... Тільки в складі німецьких зборойних сил могло постати регулярне, добре вишколене і озброєне українське з'єднання, яке при сприятливій для нас ситуації могло стати зародком української національної армії, без якої не могла б існувати українська держава; можна було мати деяку надію, що цією сприятливою ситуацією буде хаос, що постане на українських землях після програної німцями війни. Завдяки дивізії українська справа виходила деякою мірою на
Loading...

 
 

Цікаве