WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші часи в історії України - Реферат

Найдавніші часи в історії України - Реферат

Наступником П.Шелеста став В.Щербицький (1972-1989 рр.), вищим орієнтиром якого були інтереси і настрої союзних верхів, а не населення України. Спираючись на допомогу В.Маланчука (секретар з питань ідеології) та В.Федорчука (голова КДБ), В.Щербицький здійснив "чистку" КПУ, виключивши із неї 37 тис. членів.

У цих умовах як протест проти антинародних дій партійно-державного апарату, проти обмеження національного життя в Україні набирає силу дисидентський рух.

Дисидентський рух виник в Україні в сер. 50-х рр. і був загальноукраїнським явищем: охоплював різні соціальні прошарки населення всіх регіонів республіки. Дисидентський рух ставив за мету вільний розвиток української культури і мови, забезпечення громадянських прав і був проявом національно-визвольного руху (Л.Костенко, В.Симоненко, М.Вінграновський, І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк, А.Горська, В.Стус, В.Голобородько, Ігор та Ірина Калинці, брати Горині, генерал П.Григоренко та інші).

Етапи дисидентського руху:

1) Сер. 50-х рр. – 1968 р. – зародження дисидентства, його ідеологічне та організаційне оформлення. На цьому етапі основним проявом дисидентства стали протести, звернення на адресу керівників країни, які стосувалися національної проблеми. Поширилася безцензурна література "самвидав" і "тамвидав" (І.Дзюба "Інтернаціоналізм чи русифікація", М.Брайчевський "Приєднання чи возз'єднання", В.Мороз "Репортаж із заповідника ім. Берія"). Утворюються легальні групи дисидентів. У 1959 р. на Львівщині виникла Українська робітничо-селянська спілка на чолі з Л.Лук'яненком, яка вимагала виходу України із складу СРСР згідно з Конституцією. За доносом групу заарештували, Л.Лук'яненко отримав вирок – 15-річне ув'язнення. 1967 р. – викрито діяльність "Українського національного фронту" (з 1964 р.).

2) 1968-1976 рр. – піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля. У 1970-1974 рр. у Львові виходив самвидав чий журнал "Український вісник" (головний редактор – В.Чорновіл). У 1975 р. відбулася нарада з безпеки та співробітництва Європі. Радянський Союз підписав Гельсінський Акт, який передбачав гарантію громадянських прав і свобод. У 1976 р. в Україні для сприяння і контролю за реалізацією Гельсінського Акта була створена Українська Гельсінська Група, яку очолив письменник М.Руденко. це була перша легальна дисидентська організація (В.Чорновіл, І.Кандиба, Л.Лук'яненко, В.Стус, Ю.Шухевич і ін.). Влада вчинила погром групи.

  1. З середини 80-х рр. – з початком перебудови – діяльність дисидентів активізується. Створюються умови для національно-державного відродження.

У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства. Періодизація перебудови:

1985-1988 рр. – період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.

1988-1991 рр. – період активних політичних перетворень під лозунгом побудови демократичного соціалізму.

Були проведені три економічні реформи (зокрема, остання у червні 1990 р. – була прийнята програма переходу до регульованої ринкової економіки), але інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зростали. Безсистемна перебудова вела до розвалу народного господарства.

ХІХ партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на гласність. Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства. Політика гласності прискорила процеси десталінізації, реабілітації жертв репресій. Ліквідація ст. 6 Конституції свідчила про відмову від керівної ролі КПРС. Підривалися основи тоталітарного режиму.

Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч людей. Появі на території України мертвої 30-кілометрової зони. Аварія на ЧАЕС обумовила активізацію суспільного руху проти існуючого режиму, проти Компартії України, яка замовчувала страшні масштаби і наслідки катастрофи.

Відродження національно-визвольних процесів. Суспільно-політичний рух, що відбувався в Україні в період перебудови, мав одночасно демократичний і національно-визвольний характер.

З 1985 по 1988 рр. суспільно-політичний рух проявлявся в, основному, в критиці існуючого ладу, у відродженні української історії та культури. Поверталися із забуття імена відомих людей України. Заповнювались "білі плями історії" (голодомор 1932-1933 рр., сталінські репресії, ОУН-УПА, Центральна Рада). Відбувалася реабілітація жертв сталінських репресій.

У 1988 р. населення України переходить від критики до активних політичних подій, відбувається радикалізація суспільно-політичного руху. Упродовж 1988-1989 рр. масово виникають неформальні організації, які очолюють демократичний, національно-визвольний рух: Українська Гельсінська спілка, Товариство української мови ім. Т.Шевченка, екологічна організація "Зелений світ", "Меморіал", студентське об'єднання "Громада" і ін.

У вересні 1989 р. була створена масова суспільно-політична організація "Народний рух України за перебудову" (Рух) на чолі з І.Драчем. головною метою оголошено вихід України з СРСР, відновлення української державності, усунення комуністичної партії від влади.

Важливим чинниками суспільно-політичного життя стали страйки, демонстрації, мітинги, збори, політичні дискусії.

Розгортався національний церковний рух за відродження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та легалізацію Української греко-католицької церкви (УГКЦ).

У 1989 р. було прийнято закон "Про мови УРСР", який проголосив про державний статус української мови.

Відбувається послаблення позицій КПРС (КПУ) у суспільстві. Почався масовий вихід комуністів з її рядів

Починається формування багатопартійності системи. Першою була створена Українська республіканська партія – УРП (на базі Української Гельсінської спілки). Всього ж у 1990-1991 рр. виникло майже 20 опозиційних партій (Демократична партія України, партія Зелених України, партія Демократичного Відродження України, Ліберально-Демократична партія і ін.). переважна більшість партій виступала за суверенітет і незалежність України

Важливою віхою на шляху до нової державності стали вибори у березні 1990 р. до Верховної Ради України та місцевих рад. Демократичні сили у Верховній Раді створили парламентську опозицію – Народну Раду (125 чол.) на чолі з І.Юхновським.

16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

19-21 серпня 1991 р. – державний переворот у Кремлі, який не вдався.

У цих умовах Верховна Рада УРСР 24 серпня прийняла історичний документ – "Акт проголошення незалежності України". Таким чином припинилося існування УРСР і з'явилася незалежна держава – Україна. 30 серпня Постановою Президії Верховної Ради КПУ була заборонена.

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України. 90,3% громадян, які взяли участь у референдумі, підтвердили Акт проголошення незалежності України. Відбувалися вибори президента України. Ним став Л.Кравчук, за якого віддали свої голоси 61,6% виборців.

8 грудня 1991 р. – президентами України, Росії, Білорусі було підписано угоду про створення Співдружності Незалежних держав (СНД).

31 грудня 1991 р. – СРСР фактично і юридично припинило існування.

Loading...

 
 

Цікаве