WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші часи в історії України - Реферат

Найдавніші часи в історії України - Реферат

Спроба розширення прав республік:

  • українці частіше висувалися на керівні посади в республіці. В 1953 першим секретарем ЦК КПУ було призначено О.Кириченка – першого українця на цій посаді (1953-1957). Відтоді першими секретарями КПУ призначалися тільки українці: М.Підгорний (1957-1962), П.Шелест (1962-1972), В.Щербицький (1972-1989);

  • розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ;

  • активізувалася діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то у 1955 р. – 29;

  • внаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під контроль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953 р. Питома вага республіканської промисловості зросла з 36% у 1953 р. до 76% у 1956 р.

Духовне життя:

  1. стало можливим відкрите обговорення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання. Збільшилося видання україномовних книжок;

  2. вживалися заходи з метою підвищення престижу української науки. Виходять друком фундаментальні наукові праці: "Українська Радянська Енциклопедія", "Історія української літератури". Видаються фахові журнали українською мовою;

  3. було реабілітовано багато діячів української культури (О.Олесь, М.Вороний, Г.Косинка, М.Ірчан і ін.).

Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників (І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Калинець, А.Горська, П.Заливаха, І.Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, С.Параджанов, Ю.Іллєнко і ін.). Виховане в умовах ідеологічної лібералізації, нове покоління інтелігенції викривало перекоси і лицемірство офіційної культури, сповідувало свободу самовираження, прагнуло до пошуку нових форм і стилів художньо-естетичного пізнання світу. Воно вимагало гарантій вільного розвитку українського народу, його культури і мови.

Все це не могло викликати незадоволення з боку влади. Шістдесятників почали звинувачувати у відході від "марксизму-ленінізму", "формалізмі", "космополітизмі", обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них. Шістдесятники склали основу дисидентського руху.

Експерименти в економіці. Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.

Позитивні наслідки:

  • децентралізація керівництва економіки, запроваджена у 1957 р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;

  • збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного процесу;

  • підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

  • ліквідація машинно-тракторних станцій ї передача їх майна колгоспам і радгоспам;

  • збільшення закупівельних цін на зерно (у 7 разів), картоплю (у 8 разів), продукцію тваринництва (у 5,5 рази).

Економічне піднесення другої пол. 50-х рр.. виявилося нестабільним, оскільки реформи були половинчастими (не торкнулися основ адміністративно-командної економіки), належним чином необґрунтованими (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.). У кін. 50-х – поч. 60-х рр. почалося падіння темпів економічного зростання. Якщо за 1951-1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3%, то за 1959-1965 рр. – на 8,8%. З 1950 по 1958 рік обсяг валової продукції сільського господарства республіки зріс на 65%, а в 1958-1964 рр. – на 3%.

Соціальні програми М.Хрущова:

  1. пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у два рази, по інвалідності – у 1,5 рази. Пенсії почали виплачувати і колгоспникам;

  2. зросли асигнування на охорону здоров'я, освіту;

  3. збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво. За 1950-1960 рр. кількість збудованих квартир у містах збільшилося в 17 разів, а в сільській місцевості – у 14 разів;

  4. тривалість робочого дня скоротилося до 7 годин.

Підвищився добробут населення, прибутки працюючих зросли за 1951-1958 рр. на 230%. У цілому ж рівень життя в Україні підвищувався повільно. Виробництво споживчих товарів, сфера послуг, громадське харчування відставали від потреб народу.

Поразка реформ. Невдалою була грошова реформа 1961 р., яка призвела до зростання цін. По країні хвиля протесту. До того ж посуха 1963 р. – продовольча криза. Введено картки на хліб. У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова пленум ЦК КПРС (жовтень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л.Брежнєв.

Усунення М.Хрущова фактично означала відмову від реформ і лібералізації. В Україні, як і в Радянському Союзі в цілому, наступило двадцятиріччя панування консервативних сил. Цей період називається "стабілізацією".

Спроби реформування економіки. З 1965 р. почалося здійснення економічної реформи з метою прискорення НТП, інтенсифікації розвитку народного господарства.

Сільське господарство. Реформа в сільському господарстві передбачала:

  • підвищення закупівельних цін на с/г продукцію;

  • встановлення твердих планів закупівлі с/г продукції. За здану продукцію понад план встановлювалася надбавка 50% закупівельної ціни;

  • перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства.

Проте, істотних змін в аграрній політиці не відбулося – реформа лише дещо "обновила" колгоспну систему. До того ж без господарське використання земель (хімізація, меліорація, будівництво штучних водоймищ).

Промисловість. Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економічних методів управління:

  • переведення підприємства на госпрозрахунок;

  • оцінку діяльності підприємств на по валовій, а по реалізованій продукції;

  • створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т.п.

але, з іншого боку. Здійснювалася централізація управління економікою: замість республіканських раднаргоспів відновлювалася система управління через союзні та союзно-республіканські міністерства. 95% підприємств України знову були підпорядковані Москві.

Причини провалу економічної реформи:

  1. реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, мала не комплексний характер, не змінювала структурної, інвестиційної політики;

  2. партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовитися від звичних методів управління економікою.

Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, відставання в НТП від розвинених країн Заходу. Продуктивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості – у 2 р., у сільському господарстві – у 5 разів.

Збільшився бюрократичний апарат. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис. осіб, досягнувши у 80-х рр. 18 млн. Посилилася безгосподарність і безвідповідальність, корупція, організована злочинність і "тіньова" економіка. До того ж екологічне забруднення. Україна , яка складала 2,6% території СРСР, одержувала більше чверті всіх забруднень.

Протягом 60-80-х рр. спостерігалося певне зростання добробуту народу, підвищення заробітної плати. Проте цей добробут був відносним: за рівнем життя Україна на поч. 80-х рр. знаходилася серед країн, які займали 50-60-і місця у світі. Дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги у магазинах.

Згортання демократії. Відбувся поворот до неосталінізму:

  • відновлено "престиж" Сталіна;

  • порушувалися громадянські права і свободи;

  • демократична активність людей визнавалася за інакомислення;

  • здійснювалися незаконні репресії.

Адміністративно-командна система робила все, щоб із суспільних відносин виключити національний фактор. Гасла про зближення і злиття націй, про утворення нової історичної спільності – радянського народу. На практиці – тотальна русифікація в Україні. Будь-яка спроба українського керівництва діяти без вказівок із Москви розцінювалася як націоналізм і нещадно каралася. Перший секретар ЦК КПУ П.Шелест (1963-1972 рр.), який проявляв наполегливість у захисті інтересів республіки в певних сферах, зокрема у визначенні інвестицій в її економіку, у мовній і культурній сферах, був усунутий з посади за звинуваченням у "м'якості" до українського націоналізму та потуранні економічному "місництву".

З приватної розмови П.Шелеста з Л.Брежнєвим: "... ви в центрі створили неймовірно непробивну центропробку. Нас у республіці так затиснуло, що ми й дихнути самі не в силі. Скажімо, десь треба перекинути греблю через річку – запитуй у Москви... Дітям потрібен піонерський палац – без Кремля ані кроку... Доводиться переобладнати якесь виробництво – знову тільки дозвіл згори. Ось до чого ми дожилися...".

Loading...

 
 

Цікаве