WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші часи в історії України - Реферат

Найдавніші часи в історії України - Реферат

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 – лютий 1943 рр.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р.

Масове визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. У вересні 1943 р. вийшли до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, на якому німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони ("Східний вал"). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва (6 листопада 1943 р.). за визволення столиці України понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:

    • Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 – січень 1944 рр.);

    • Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944 рр.);

    • Ровенсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 рр.);

    • Криворізька операція (січень-лютий 1944 рр.);

    • Наступ на півдні. Визволення Одеси, Миколаєва (березень-квітень 1944 рр.);

    • Визволення Криму (квітень-травень 1944 рр.);

    • Львівсько-Сандомирська операція (липень-серпень 1944 рр.). 27 липня 1944 р. звільнено Львів і Станіслав;

    • Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944 р.).

28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників. У ході визвольних операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів.

Лекція №18: Україна в1945-1991 рр.

Територіальні зміни в Україні. За договором між СРСР та Чехословаччиною від 29 червня 1945 р. Закарпатська Україна возз'єдналася з Україною у складі Радянського Союзу. Уперше майже всі етнічні українські землі об'єдналися водній державі. Поза межами України залишилися Посяння, Лемківщина і Холмщина, які Сталін віддав Польщі. Упродовж 1944-1946 рр. здійснювався обмін населенням: із України в Польщу переселився майже 1 млн. чол., переважно поляків, із Польщу в Україну – 520 тис. українців.

У квітні-травні 1947 р. польський уряд здійснив операцію "Вісла" – насильницьке виселення українців (140 тис.) з українських етнічних земель, що опинилися в межах Польщі. При цьому переслідувалася мета асимілювати українців.

19 лютого 1954 р Верховна Рада СРСР на ознаменування 300-річчя приєднання України до Росії прийняла рішення про включення Кримського півострова до складу УРСР.

Треба відмітити, що серед країн-засновниць ООН була й Україна. Прийняття України в ООН було результатом визнання її вкладу в розгром фашизму, свідчило про зростання її міжнародного авторитету.

Формально за Україною визнавалося право на самостійні міжнародні відносини (навіть був утворений народний комісаріат іноземних справ УРСР, Україна співробітничала в різних міжнародних організаціях), але фактично своєї незалежної зовнішньої вона політики не мала. Монополія на зовнішню політику належала ЦК ВКП(б) і особисто Сталіну.

Відбудова господарства. Війна призвела до небаченого руйнування економіки України. Після війни її промислово-виробничий потенціал становив 48% проти рівня 1940 р.

Особливості відбудови промисловості:

  1. важливою проблемою відбудови були капіталовкладення. США відмовили у наданні кредитів Радянському Союзу, який не став учасником плану Маршалла. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви;

  2. відбудова господарства розпочалася з важкої промисловості. В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові електростанції, металургійні заводи. У 1948 машинобудівних заводів працювало більше, ніж до війни;

  3. розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури, які фінансувалися за залишковим принципом. Так, інвестиції в легку промисловість складали 12-15% усіх промислових капіталовкладень;

  4. посилилися диспропорції в розвитку промисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу;

  5. підприємства працювали за старими технологіями, надзвичайно високими були енерго- і матеріаломісткість виробів.

У результаті: в 1950 р. важка промисловість перевершила, а легка – ледве досягла довоєнного рівня.

Особливості відбудови сільського господарства.

Відбудова проводилася в надзвичайно складних умовах. Скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук, коней. Важким було становище селян (мізерна оплата праці, високі податки на с/г продукцію, селяни не мали паспортів і ін.). Ситуацію ускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946-1947 рр., від якого в Україні померло 800 тис. чол.

На неодноразові звертання першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова про допомогу Україні продовольством під час голоду 1946-1947 рр. Сталін відповідав: "Ти м'якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми втратили наші державні запаси".

Капіталовкладення в сільське господарство були недостатніми, вони складали не більше 7% загального обсягу асигнувань. Здійснювалася політика "ножиць цін" стосовно сільського господарства. Державні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р., хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів.

У результаті : на кінець 1950 р. сільське господарство не досягло довоєнного рівня, про що свідчать такі дані: валове виробництво становило 77%, врожайність зернових – 82% від рівня 1940 р.

Перетворення в Західній Україні. У Західній Україні продовжувалася політика радянізації. Основними напрямками перетворень були:

  • насадження тоталітарного режиму, монополізація влади Комуністичної партією;

  • утвердження комуністичної ідеології, боротьба проти так званого українського буржуазного націоналізму, приватновласницької ідеології. Проти жителів Західної України розгорталися масові репресії, "ворожі елементи" депортували в східні райони СРСР;

  • здійснення форсованої і насильницької колективізації. 1950 рік став роком суцільної колективізації.

Позитивне значення мали такі перетворення, як:

  • індустріалізація краю і модернізація економіки. До 1951 р. промислове виробництво в Західній Україні зросло на 230% від рівня 1945 р. і складало 10% промислового виробництва республіки;

  • заходи в галузі освіти: забезпечено обов'язкову початкову освіту, відкрито нові вузи.

Населення Західної України в цілому вороже поставилося до комуністичного режиму і вело боротьбу проти нього. Цю боротьбу повели дві сили: греко-католицька церква та ОУН-УПА. УПА користувалося широкою підтримкою місцевого населення, проти якого апарат НКВС розгорнув масові каральні акції. Лише за період 1946-1948 рр. за "зв'язок з УПА" було вислано до Сибіру понад 500 тис. західних українців, переважно селян. Діяльність УПА почала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандувача Р.Шухевича. Окремі загони повстанців діяли до сер. 50-х рр.

Суспільно-політичне життя:

  1. залежність від центру. Утвердився режим одноосібної влади Сталіна. Україна не мала ніяких прав на здійснення самостійної політики;

  2. репресії (в Україні пов'язано з особою першого секретаря ЦК КП(б)У Л.Кагановича, 1947 р.);

  3. ідеологічна реакція. 1946-1947 рр. під керівництвом секретаря ЦК ВКП(б) Жданова почалася ідеологічна кампанія по "наведенню порядку" в галузі науки, культури, літератури і мистецтва. Метою "жданівщини" в Україні було придушення національно-визвольного руху, будь-яких проявів української самостійницької ідеї (М.Рильський, В.Сосюра, Ю.Яновський, В.Данькевич, О.Довженко і ін.). Навішували ярлики "український буржуазний націоналізм", "ідеологічні помилки".

Після смерті Сталіна у березні 1953 р. до влади прийшов М.Хрущов, який поклав початок десталінізації і здійснив реформи у всіх сферах життя суспільства. Особливості:

  1. люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

  2. відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з'їздів, пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.);

  3. зросла роль Рад – як в центрі, так і на місцях. Але зберігалося верховенство партійних органів над державними;

  4. розпочалася реабілітація жертв масових репресій. У 1954-1956 рр. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб;

  5. засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на ХХ з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства.

Проте реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишилися монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканими виявилися догми марксизму-ленінізму. Повної демократизації суспільства не відбулося.

Loading...

 
 

Цікаве