WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші часи в історії України - Реферат

Найдавніші часи в історії України - Реферат

Микола Хвильовий звертався до українських письменників із закликом виявити національну свідомість , самобутність, не копіювати культурні надбання інших народів, зокрема російського. Пристрасний заклик до українців йти власним шляхом був висловлений у знаменитому його гаслі "Геть від Москви".

Олександр Шумський доводив необхідність прискорення темпів українізації, наполягав на відкликання з України генерального секретаря ЦК КП(б)У Л.Кагановича, який гальмував процес українізації.

Михайло Волобуєв переконував, що економіка Україна повинна становити єдиний народногосподарський комплекс, який може інтегруватися у світову економіку без посередництва Росії.

"Хвильовізм", "шумськізм" і "волобуєвщина" були оголошені проявом "буржуазного націоналізму", небезпечним "націоналістичним ухилом".

З кін. 20-х рр. політика українізації поступово згортається. У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основою загрозою для єдності Радянського Союзу. Це означало кінець українізації. Радянська влада повертається до русифікаторської політики, активних учасників українізації було репресовано.

4. У грудні 1925 р. ХІV з'їзд РКП(б) проголосив курс на індустріалізацію: передбачалося прискорення промислового росту Радянського Союзу і досягнення ним у короткі строки рівня розвитку економічно розвинутих країн світу. Індустріалізацію передбачалося здійснювати плановими методами (п'ятирічками).

Курс на індустріалізацію був об'єктивно необхідним, оскільки СРСР залишався економічно відсталим і знаходився у ворожому зовнішньому оточенні.

Шляхи і методи індустріалізації були обрані невірно, вони суперечили об'єктивним економічним законам.

Якщо до 1929 р. індустріалізація здійснювалася прискореними темпами, то з 1929 р. – форсованими, над швидкими. На 1929 р. було заплановано 32% приросту промислової продукції, на 1930 і 1931 рр. – по 45%, на 1932 р. – 36%. Радянське керівництво хотіло одночасно подолати економічну відсталість і побудувати соціалізм на декілька років. Сталін назвав 1929 р. роком "великого перелому" і "стрибка в соціалізм". Ці плани були нереальними і економічно необґрунтованими. Заплановані показники не були досягнуті. Щорічний приріст промислового виробництва в ці роки у середньому складав 15,7%, а в 1933 р. скоротився до 5%;

Індустріалізація передбачала не пропорційний розвиток економіки, а максимальне нарощування важкої промисловості за рахунок легкої та харчової, сільського господарства;

Індустріалізація здійснювалася екстенсивним шляхом, не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок будівництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих (ентузіазм народу, соціалістичні змагання);

У ході форсованої індустріалізації радянське керівництво мало намір здійснити тотальне одержавлення економіки, оскільки згідно з комуністичною доктриною радянська влада могла базуватися лише на державній власності. Ліквідовано багатоукладність економіки.

Наслідки індустріалізації.

  1. здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства призвело до посилення тиску на селян; збільшився продподаток, заборонялася вільна торгівля;

  2. форсована індустріалізація обумовила перехід до насильницької колективізації, результатом якої мало стати забезпечення країни дешевими продуктами харчування;

  3. випереджаючий розвиток важкої промисловості спричинив посилення диспропорцій між промисловістю і сільським господарством, між важкою і легкою промисловістю. Відбулося падіння життєвого рівня народу;

  4. відбувся перехід від непу до командно-адміністративної економіки. Монополізм державної власності, відсутність конкуренції і матеріальної зацікавленості призвели до уповільнення темпів розвитку господарств;

  5. з індустріалізацією пов'язаний початок масових репресій. Першою політичною справою став так званий Шахтинський процес 1928 р. над інженерними кадрами шахт Донецького басейну.

Позитивні досягнення індустріалізації:

  • Україна із аграрної країни перетворилася в індустріально-аграрну;

  • У 1940 рівень промислового потенціалу у порівнянні з рівнем 1913 р. збільшився у сім разів;

  • За обсягом виробництва важкої промисловості Україна випереджала ряд розвинутих західноєвропейських країн. Вона посідала друге місце в Європі по виробництву машин (після Англії) і виплавці чавуну (після Німеччини).

  • За три довоєнні п'ятирічки в Україні з'явилися сотні великих і середніх заводів, фабрик, шахт, електростанцій.

5. Курс на колективізацію був проголошений ХV з'їздом ВКП(б) у 1927 р., а з 1929 р. почалося її насильницьке форсоване здійснення.

Форсована колективізація, як і форсована індустріалізація, здійснювалася в рамках єдиної політики "соціалістичного штурму".

Беручи курс на колективізацію, сталінське керівництво прагнуло:

  1. завдяки колгоспам повністю підпорядкувати сільське господарство державі;

  2. забезпечити населення країни дешевими продуктами харчування і сировиною, отримати кошти для індустріалізації;

  3. ліквідувати дрібнотоварний селянський уклад, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі.

В Україні колективізазацію планувалося завершити в основному до кінця 1930 р. Це можна було здійснити тільки насильницькими методами.

В Україні проводилася політика "ліквідації куркульства як класу", у результаті якої було знищено понад 200 тис. селянських господарств (за офіційними даними). Жертвами репресій у результаті розкуркулення стали понад 1 млн. чол., яких виселяли на Північ і Сибір. До розряду куркуля міг бути зарахований кожний, хто не бажав вступати в колгоспи. Таким чином. У ході колективізації було знищено найбільш працездатних і заможних господарств, що негативно вплинуло на подальший розвиток сільського господарства.

Дезорганізація аграрного сектора – індивідуальні господарства руйнувалися, а колгоспи технічно і організаційно були ще слабкими. Внаслідок цього зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна та виробництва іншої с/г продукції.

У 1932 план хлібозаготівлі Україна виконати не змогла, оскільки він був нереальним. З метою забезпечення виконання плану проти колгоспів та індивідуальних селянських господарств почали вживатися крайні заходи: здійснювалася тотальна конфіскація продовольчих засобів; райони, де не виконувався план, переводили на блокадне положення – підвезення будь-яких продуктів харчування до них заборонялося.

Хлібозаготівлею в Україні керувала спеціальна комісія на чолі з В.Молотовим. 7 серпня 1932 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності"; розкрадання колгоспного майна каралося розстрілом, а за "пом'якшуючих обставин" – позбавлення на строк не менш ніж 10 років. До кінця 1932 р. (за 5 місяців) було засуджено 55 тис. чол., у тому числі до розстрілу – 2,1 тис. чол.

Жорстокість, з якою проводили хлібозаготівлю в 1932 р., стала безпосередньою причиною небаченого за всю історію України голодомору 1932-1933 рр. Прямі жертви від голоду становили 3,5 – 5 млн. чол.

Наслідки колективізації:

  1. сільське господарство стало колгоспним. На кінець 1932 р. в Україні було колективізовано близько 70% селянських господарств. На кінець 1937 р. – 96%;

  2. на селі було утворено командну економіку при повному підпорядкуванні колгоспів державній владі. Суцільна форсована колективізація призвела до тривалої дезорганізації і деградації аграрного сектора;

  3. ліквідовано так зване куркульство як клас не тільки економічно, а і фізично;

  4. страшним наслідком колективізації став голодомор 1932-1933 рр.;

  5. завдяки колективізації було отримано засоби для задоволення потреб індустріалізації, забезпечено індустріальний стрибок.

6. Тоталітарний режим базувався цілій системі монополій: монополії більшовиків на політичну владу, на ідеологію, на керівництво економікою.

Монополія на владу. Більшовики усунули з політичної арени всі інші політичні партії. В Україні була заборонена діяльність лівих есерів, комуністів-боротьбистів, української комуністичної (укапісти) та інших партій. З грудня 1922р. вищий представницький орган України – з'їзд рад – став однопартійним – більшовицьким. Відбулося об'єднання комуністичної партії з державним апаратом. Більшовики встановили повний контроль над усіма організаціями, громадськими об'єднаннями.

Монополія на ідеологію. У суспільстві утвердилася монополія комуністичної ідеології: право на істину визнавалося лише за марксизмом. Всюди панувала цензура, завдяки якій більшовики контролювали усі засоби впливу на духовне життя – пресу, радіо, освіту, культуру (Головполітосвіта). Радянська влада переслідувала віруючих, релігійні конфесії.

Loading...

 
 

Цікаве