WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші часи в історії України - Реферат

Найдавніші часи в історії України - Реферат

Колонізація відбувалася в кілька етапів: вибір місця для колонії, набір колоністів, призначення керівника, саме переселення, заснування поселення і розвиток нового поліса. Експедиції налічували кілька сотень людей.

Першими грецькими поселеннями на півдні України були засновані в VІІ ст. до н.е. у пониззі Південного Бугу на острові Березань містечко Борисфеніда та у Буго-Дністровському лимані місто Ольвія ("щаслива"). У пониззі Дністра виникли Тіра, Ніконій і Офіусса, в Західному Криму – Херсонес Таврійський, Керкінтіда, на сході Криму в 480 р. до н.е. постало Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Кіммерік.

Грецька колонія складалася із центра – поліса та сільськогосподарських округів (хори). Місто мало чітко сплановану забудову. У центрі знаходилась головна площа – агора. Навколо неї розташовувались адміністративні споруди, крамниці. Поряд з містом знаходився цвинтар – некрополь. Поліси мали свою демократичну раду та народне віче. Греки-колоністи займались землеробством, скотарством, виноградарством, рибним промислом, добуванням солі. Були розвинуті металургія, ковальство, гутництво, ткацтво, чинбарство і кушнірство. Торгували з метрополією та іншими грецькими містами, з місцевими племенами. Основним предметом грецького експорту з теренів України була пшениця, яку вивозили в Грецію. Вивозили також рибу, сіль, шкіри, хутра, мед, віск.

V – ІІІ ст. до н.е. були часом найбільшого розквіту античних міст. Особливо тісні контакти були з скіфами. Проте у ІІІ ст. до н.е. грецькі міста-колонії почали занепадати через напади нових кочівників – сарматів, готів і галатів.

Лекція № 2: Київська Русь.

План.

  1. Політичний розвиток Київської Русі серед. ІХ – серед. ХІ ст.

  2. Соціально-політичний устрій Київської Русі.

  3. Київська Русь в часи феодальної роздробленості (кін. ХІ – ХІІІ ст.).

  4. Культура Київської Русі.

1. Виникнення держави у східних слов'ян було безпосередньо пов'язане з утвердженням феодальних відносин. Формування державності у середовищі східнослов'янських племен відбувалося нерівномірно в різних районах їх розселення, що пояснювалося неоднаковим рівнем їх економічного і політичного розвитку.

Згідно з арабських джерел, на середину ІХ ст. у різних частинах східнослов'янської території сформувалися три великі політичні утворення – Куявія, Славія і Артанія. Саме Куявія знаходилась на території, де проживало плем'я полян, яке стало основою формування Київської Русі.

У цей час у письмових джерелах Київської Русі згадується перший київський князь Аскольд, який був за походженням варяг, і прибув правити до Києва з півночі на початку 60-х років ІХ ст. Літопис оповідає, що варязькі ватажки Аскольд і Дир зі своїми дружинами прибули до Києва, звільнили його і полянську землю від хазарської влади і почали князювати у Києві. Відомий вдалий похід Аскольда на Візантію у 860 р. Аскольд і частина його дружинників прийняли християнство.

У 882 р. новгородський князь Олег (теж варяг) організував похід на Київ, вбив Аскольда і захопив владу. Олег (882-912)приєднав до Русі сіверян, деревлян, уличів, тиверців, а також північні племена радимичів, кривичів та новгородських словен. Ходив походами на Візантію і заключив з нею вигідні договори 907 і 911 рр., отримавши значні торговельні права, а греки мали платити данину.

Наступником Олега був Ігор (912-945), який започаткував на київському престолі династію Рюриковичів. Ігор двічі ходив походом до Каспійського моря і Закавказзя (913 і 943-944 рр.), але ці походи не принесли користі Києву. Під час походу Ігоря на Візантію 941 р. він зазнав поразки, його флот знищили греки. 944 р. Ігор уклав новий мирний договір з Візантією, на основі якого права Русі значно обмежено. Ігор зрікся володінь на березі Чорного моря. Зобов'язався на нападати на Крим, були зменшені торговельні права київських купців. У внутрішній політиці Ігор спробував зміцнити центральну роль Києва, приборкував непокірні племена. Найзавзятіше захищали свій племінний лад деревляни. Під час збирання данини вони вбили князя Ігоря.

Вдова Ігоря Ольга (945-964), очоливши державу від імені свого малолітнього сина Святослава, рушила війною на деревлян і жорстоко розправилася з ними . Ольга провела реформу, якою унормувала розміри повинностей з феодально залежного селянства. У міжнародній політиці Ольга намагалась забезпечувати інтереси свої держави дипломатичним шляхом. У 946 р. княгиня відвідала Константинополь і була прийнята візантійським імператором. У переговорах йшла справа про християнізацію Русі. Ольга нав'язувала також контакт із Заходом: 959 р. вислала посольство до німецького цісаря Оттона І, а 962 р. до Києва прибуло посольство Оттона на чолі з єпископом Адальбертом.

Син Ігоря і Ольги – Святослав (964-972) був войовничим князем. Він підкорив в'ятичів і фінські племена між Волгою і Окою (964-966), ходив походом проти хазар. Святослав підкорив собі осетинів і черкесів, розширивши кордони Русі до кавказьких гір.

Основну увагу він приділяв справам наддунайської Болгарії й Візантії. Запрошений візантійським правителем на допомогу проти болгар, Святослав, здолавши їх 969 р., захотів залишитися над Дунаєм. Але тоді на київ напали печеніги, і він мусів вернутися. Відбивши печенігів Святослав знову вибрався у 969 р. на Дунай. Візантійський уряд побоювався сусідства могутньої Київської держави і почав зі Святославом війну. Після початкових успіхів у Македонії, він повинен був відступати з Болгарії. Коли повертався в Київ, намовлені греками печеніги напали на нього біля дніпровських порогів. Дружина Святослава була розбита, а сам він загинув у бою (навесні 972 р.).

Князювання Володимира Великого (980-1015) справедливо вважається початком розквіту Київської Русі. Прийшовши до влади у 980 р. він розпочав запровадження реформ, які мали на меті зміцнити державу, посилити великокнязівську владу. В часи його правління завершився тривалий процес формування території Київської держави. У 982 р. він остаточно підкорив в'ятичів, а в 984 р. радимичів. Походом 981 р. повернуто Перемишль і черв енські міста, відновлено її західні кордони. Воював проти литовських ятвягів і булгар. Для захисту південних земель Київської Русі від печенігів Володимир наказав збудувати цілу систему укріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна та ін. Київська Русь за Володимира простягалася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного й Азовського морів. Володимир провів адміністративну реформу, за якою повністю ліквідовувалась племінна автономія племен. Держава була поділена на землі-уділи довкола великих міст. На чолі земель були поставлені сини великого князя або довірені особи – посадники.

Одним з найважливіших заходів, проведених Володимиром 988 р. було проголошення християнства державною релігією. Хрещенню передувало шлюбна угода з візантійським правителем (його сестра Анна одружилась з Володимиром). Після хрещення Володимира, яке відбулося в Херсонесі, нову релігію стали впроваджувати по великих містах Київської Русі, часто навіть примусово.

Князювання Ярослава Мудрого (1019-1054).

1015-1019 рр. – боротьба за владу синів Володимира. Старший син Володимира Святополк підступно вбив трьох братів – Бориса, Гліба, Святослава. Ярослав був новгородським князем. 1019 р. – цілковита перемога Ярослава над Святополком на річці Альта біля Переяслава. Залишився брат Мстислав, який боровся з Ярославом. Проте була підписана мирна угода, за якою Мстислав отримав крім своїх володінь у Тмутаракані, ще й землі Лівобережжя з Черніговом.

1030-1031 рр. – Ярослав у Польщі відвоював червенські міста. Внаслідок походів на північ приєднав до русі фінські племена чуді, завоював місто Юріїв (Тарту) над Чудським озером. 1036 р. – завдав нищівного удару печенігам на півдні. Збудував укріплення вздовж річки Рось. 1043 р. – останній похід на Візантію.

Ярослав кодифікував закони держави, які були зібрані у збірнику "Руська Правда".

Тримав дружні відносини з сусідніми державами. Сам був одружений з донькою шведського короля. Дочка Анна була жінкою французького короля Генріха ІІ. Друга донька Єлизавета вийшла заміж за норвезького короля Гаральда Сміливого.

Ярослав Мудрий добивався незалежності церковної ієрархії від Візантії. У 1051 р. був обраний місцевий митрополит Іларіон.

2. Соціально-політична структура Київської Русі (ІХ – ХІІІ ст.) зазнавала певних змін:

  1. спочатку Київська Русь складалась з різних племен, які не відігравали значної ролі;

  2. за Володимира і Ярослава Мудрого відбувається централізація влади. Влада і адміністрація призначувалась з Києва;

  3. з занепадом центральної влади (друга половина ХІ ст.) зміцнюється місцева влада – князівства стають незалежними від Києва.

Loading...

 
 

Цікаве