WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші часи в історії України - Реферат

Найдавніші часи в історії України - Реферат

5. У другій пол. ХІХ ст. в суспільно-політичному русі в Західній Україні діяли три напрямки:

  1. москвофіли – реакційний, представники якого не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею "єдиної російської народності від Карпат до Камчатки", виступали за приєднання до Росії. Мали свої політичні і національно-культурні установи (Руська рада, Ставропігійський інститут, Народний Дім, Галицько-Руська матиця, товариство ім. М.Качковського), видавничу базу ("Галичанин", "Прикарпатская Русь" і ін.), але значною підтримкою населення не користувалися;

  2. народовці – національний напрямок, який спрямовувався на служіння інтересам українського народу, звідки й дістав свою назву. Головною метою народовців був розвиток української мови і культури, підвищення культурно-освітнього рівня і національної свідомості українського населення. У 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство "Просвіта", яке очолив відомий педагог, журналіст, композитор А.Вахнянин. "Просвіта" мала філії у всіх містах Західної України. Крім культурно-просвітницької роботи, вона займалася й економічною діяльністю – засновувала кооперативи, крамниці, позичкові каси. На кін. ХІХ ст. "Просвіта" за популярністю серед населення суперничала з церквою. На рубежі 70-80-х рр. народовський рух включається в політичне життя. У 1885 р. народовці заснували свій політичний орган – Народну Раду, яку очолив Юліан Романчук. Організація висунула вимогу надати українським землям автономію в межах Австро-Угорщини. Народовський поступово поширюється на Буковині і Закарпатті.

  3. Радикальний напрямок, який виник під впливом ідей М.Драгоманова. Радикали виступали за утворення незалежної України, пропагували революційні методи боротьби, закликали до політичної діяльності широкі народні маси. Очолювали напрямок Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький.

У 1894 р. із Києва до Львова переїхав М.Грушевський, зайнявши посаду професора Львівського університету. Ця подія мала великий позитивний вплив на розвиток національного руху, української науки, зв'язків між західними і східними українцями. М.Грушевський очолив створене "Просвітою" Наукове Товариство ім. Т.Шевченка, об'єднавши навколо нього майже всіх провідних східно - і західноукраїнських учених.

У кін. ХІХ ст. починають формуватися українські політичні партії. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія, утворена в 1890 р. у Львові радикалами на чолі з І.Франком та М.Павликом. Партія вважала своєю метою створення незалежної української держави. Але протиріччя між радикалами обумовили слабкість партії. У 1899 р. народовці на чолі з Є.Левицьким та В.Охрімовичем утворили Українську національно-демократичну партію, до якої приєднались М.Грушевський та І.Франко. Партія стояла на ліберальних позиціях, головною метою проголосила незалежну українську державу. З часом націонал-демократи перетворилися на найбільшу партію в Західній Україні. У 1899 р. була створена Українська соціал-демократична партія (М.Ганкевич, С.Вітик), яка стояла на позиціях марксизму. Широкої соціальної бази партія не мала, бо чисельність робітників, на яких вона орієнтувалася, була незначною.

Лекція №13:Українські землі

на початку ХХ ст.

План.

  1. Розвиток суспільно-політичного руху на поч. ХХ ст.

  2. Україна в революції 1905-1907 рр.

  3. Українські землі в 1907-1914 рр.

  4. Україна в роки першої світової війни.

1. Початок ХХ ст. в історії України характеризується загальним революційним піднесенням, що було викликане гострим класовим протиріччям, національним гнобленням, політичним безправ'ям населення. Ситуацію загострила загальна економічна світова криза 1900-1903 рр., а в Російській імперії – і її поразка у війні 1904-1905 рр. з Японією. Як в Наддніпрянській, так і в Західній Україні революційний настрій охопив усі кола суспільства:

    1. активізувався робітничий рух, перейшовши від економічної до політичної боротьби;

    2. посилився селянський рух, для придушення якого досить часто використовували війська;

    3. зросла активність студентської і учнівської молоді, яка протестувала проти обмежень її прав, виступала за соціальну справедливість (зокрема, боротьба за український Львівський університет);

    4. посилився опозиційний рух ліберальної буржуазії, поміщиків, інтелігенції за проведення реформ.

У Наддніпрянській Україні центом опозиційної по відношенню до царизму діяльності стали земства – органи місцевого самоуправління. Земці-ліберали вимагали надання політичних свобод, ліквідації кріпосницьких пережитків, скликання Установчих зборів для вироблення конституції.

В умовах загального революційного піднесення посилився і національно-визвольний рух.

У Західній Україні національний рух розвивався в більш сприятливих умовах і мав значно більші здобутки, ніж у Наддніпрянщині:

  1. тут активізувалася діяльність політичних партій, основним їх гаслом було гасло політичної самостійності України. Західна Україна стала базою організаційної діяльності партій Наддніпрянської України. Так, у Львові знаходилася партійна друкарня Революційної української партії, було видано роботу М.Міхновського "Самостійна Україна";

  2. діяли українські школи, культурно-освітні організації, видавалася українська література і преса. У 1914 р. товариство "Просвіта" мала 78 філій, 2944 читалень, курси для неписьменних. Кращі твори української літератури друкувалися на сторінках редагованого М.Грушевським та І.Франком журналу "Літературно-науковий вісник". Упродовж 1899-1917 рр. понад 300 видань випускала Українсько-руська видавнича спілка, популяризуючи як світову так і українську літературу;

  3. зростала кількість українських представників у центральному парламенті та в крайових сеймах;

  4. розгортали діяльність молодіжні спортивні товариства "Сокіл", "Січ", які розвивали в українській молоді почуття патріотизму, схильність до дисципліни;

  5. широкого розмаху набув кооперативний рух, спрямований на економічне відродження селянства, на виховання його національної самосвідомості.

У Наддніпрянській Україні національно-визвольний рух проявився в:

  1. процесі політизації українського руху, зростанні кількості національних партій. РУП, утворена в 1900 р., розкололася і дала початок трьом партіям:

а) Народній українській партії (НУП, 1902) на чолі з М.Міхновським. Виступала за утворення незалежної української держави. Орієнтувалася на національну інтелігенцію;

б) Українській соціал-демократичній спілці ("Спілка", 1904) на чолі з М.Меленевським. Займала марксистські позиції, прагнула виражати інтереси всіх робітників України. У 1905 р. влилася у меншовицьку фракцію РСДРП;

в) Українській соціал-демократичній робітничій партії (УСДРП, 1905) на чолі з В.Винниченком та С.Петлюрою. Прагнула поєднати марксизм із націоналізмом. Орієнтувалася на селян і робітників, вимагала автономії для України.

У 1904 р. були утворені дві ліберальні партії – Українська радикальна партія (Б.Грінченко, С.Єфремов) та Українська демократична партія (А.Лотоцький, Є.Чикаленко). Основні їх вимоги – конституційна монархія, земельні реформи, автономія України в складі Росії.

  1. Активізації культурно-просвітницької діяльності прогресивної української інтелігенції. Найбільш масовими її акціями на початку ХХ ст. було відкриття пам'ятника І.Котляревському у Полтаві в 1903 р. Не дивлячись на заборону, лунала українська мова. У цьому році святкувалось 35-річчя музичної діяльності М.Лисенка.

Але національний рух у Наддніпрянській Україні в цілому не набрав масового характеру. У ньому брала участь в основному ліберальна і демократична інтелігенція, тоді як робітники і селяни вели боротьбу, перш за все, за свої класові інтереси. Українські партії були мало чисельними, недостатньо згуртованими і організованими. У національному питанні всі вони, крім НУП, не йшли далі вимоги автономії України в складі Росії.

У Наддніпрянській Україні, на цей час вже значно зрусифікованій, більш масовими і впливовими були загальноросійські партії:

  1. Російська соціал-демократична партія (РСДРП) – виникла в 1898 р., у 1903 р. розкололася на більшовиків і меншовиків. Стояла на позиціях марксизму, визнання керівної ролі пролетаріату в революції та диктатури пролетаріату. Партія діяла серед російських і зрусифікованих українських робітників;

  2. партія соціалістів-революціонерів (есери) – утворилася на рубежі 1899-1900 рр. на основі поєднання народницьких ідей з марксизмом. Соціальну опору складало селянство;

  3. конституційно-демократична партія (кадети, 1905) виступала за конституційну монархію з 2-палатним парламентом, за свободу культурного розвитку всіх національностей;

  4. "Союз 17 жовтня" (октябристи) (жовтень, 1905) – виступала за збереження царської влади, єдину і неподільну Росію;

  5. "Союз руського народу" (1905 р.) – стояла на позиціях націонал-шовінізму, проголошувала боротьбу з євреями і іншими національними меншинами.

Loading...

 
 

Цікаве