WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші часи в історії України - Реферат

Найдавніші часи в історії України - Реферат

А у другій пол. ХVІІІ ст. гайдамацький рух переріс у народно-визвольне повстання, яке отримало назву Коліївщина. У 1768 р. його очолив Максим Залізняк – запорізький козак, син селянина-кріпака із с. Медведівка на Черкащині. На бік повстання перейшов уманський сотник Іван Гонта. Коліївщина охопила Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь. Повстанці захопили міста Фастів, Черкаси, Умань, Корсунь, Богуслав, Лисянку. Тяжкі форми польського гноблення обумовили жорстокість гайдамаків, криваві розправи з польським населенням. Коліївщина була спрямована проти польського гноблення, на ліквідацію панівної верстви суспільства, великої земельної власності.

Парадокс цього антипольського виступу полягає в тому, що повстанці надіялися на підтримку російських військ, що стояли на Лівобережжі. Однак, російський генерал Кречетников надав допомогу не повстанцям, а польським панам. У липні 1768 р. він запросив І.Залізняка та І.Гонту на Лівобережжя і там їх заарештував. І.Гонту віддав полякам, які його стратили (разом з ним полякам повернуто 800 повстанців). І.Залізняка і решту повстанців заслано в Сибір.

Гайдамаччина надовго залишилася в народній пам'яті, відіграла велику роль в ослабленні феодально-кріпосницької системи, польського панування, у розвитку визвольної боротьби українського народу.

У західноукраїнських землях (Галичина, Закарпаття, Буковина) соціальний протест проявився в русі опришків. Найбільш відомим ватажком опришків був Олекса Довбуш – з 1738 по 1745 роки. Його порівнюють з Робін Гудом, бо грабуючи багатих. Все награбоване добро роздавав бідним.

Після смерті О.Довбуша загони опришків очолювали Василь Баюрак, Іван Бойчук, Мирон Штола. Рух опришків був придушений австрійським урядом лише у першій пол. ХІХ ст.

3. У другій пол. ХVІІІ ст. Річ Посполита переживала період глибокої економічної і політичної кризи, викликаної анархією в державному управлінні, міжусобними війнами. Цим скористались сусідні держави – Австрія, Росія та Пруссія, які розділили між собою землі Речі Посполитої, внаслідок чого польсько-литовська держава припинила своє існування.

На долі українських земель три поділи Речі Посполитої позначилися таким чином:

  • за першим поділом 1772 р. до Австрії відійшла Галичина;

  • за другим поділом 1793 р. до Росії відійшло Правобережжя (Київщина, Волинь, Поділля);

  • за третім поділом 1795 р. до Росії відійшла Волинь (Берестейщина).

З переходом Правобережної України під владу Росії тут у 1797 р. було створено Київську, Волинську та Подільську губернії.

До Австрійської імперії була приєднана в 1775 р. Буковина, яка перебувала до цього часу в складі Османської імперії. Під безпосереднім контролем Габсбургів перебувало і Угорське королівство разом з українським Закарпаттям. З 1867 р. Австрійська імперія отримала назву Австро-Угорщини.

Таким чином, на кінець ХVІІІ ст. українські землі опинилися в складі двох великих імперій – Російської та Австрійської.

Лекція №11: Українські землі у складі

Російської імперії у ХІХ ст.

План.

  1. Адміністративно-територіальний устрій українських земель.

  2. Українське національне відродження:

а) особливості українського національного відродження;

б) національно-культурницький етап українського національного відродження;

в) таємні масонські і декабристські організації на Україні;

г) діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Т.Шевченко.

  1. зародження та розвиток громадсько-політичних організацій та партій.

  2. Соціально-економічне становище.

1. У 1796 р. замість намісництва в Україні були створені губернії із звичайною для інших територій Росії системою управління. Для посилення своєї влади уряд губернії підпорядковувався генерал-губернаторам. На чолі губерній стояли військові генерал-губернатори. Які користувалися майже необмеженою владою і проводили в життя антиукраїнську політику царизму.

У 1802 р. російський уряд ліквідував Малоросійську губернію і натомість створив Чернігівську та Полтавську. Новоросійську губернію було поділено на катеринославську, Таврійську і Миколаївську (з 1803 р. Херсонську). У 1828 р. вони, а також Бессарабія увійшли до складу Новоросійсько-Бесарабського генерал-губернаторства. У боротьбі з польським визвольним рухом царський уряд у 1832 р. утворив Київське генерал-губернаторство у складі Київської, Волинської і Подільської губерній. Через три роки Слобідсько-Українську губернію було реформовано в Харківську. Отже, підросійська Україна була поділена на дев'ять губерній, які в незмінному вигляді проіснували до початку ХХ ст. Значна кількість українців компактно проживала поза межами цих губерній у сусідніх повітах Курської, Воронезької, Бєлгородської губерній та на Кубані.

2.а) Основна риса української історії ХІХ ст. – це національне відродження України, під яким розуміють:

а) формування національної самосвідомості українців;

б) зростання інтересу до українсько мови, історії, культури;

в) активізацію зв'язків між західними та східними українцями, їх національну інтеграцію;

г) розгортання українського національно-визвольного руху.

Пробудження національної свідомості українців розпочалося наприкінці ХVІІІ ст. і набрало сили в першій половині ХІХ ст. на Лівобережній і Слобідській Україну, де ще не згасла пам'ять про славні часи Гетьманщини, де жили і творили високоосвічені інтелектуальні сили

Причини піднесення українського національного відродження:

  1. політика російського та австрійського урядів – Росія і Австро-Угорщина здійснювали політику національного гноблення, всіляко прагнули перешкодити формуванню української нації, розвитку української культури (у Росії – Валуєвський указ 1863 р., Ємський указ 1876 р.);

  2. історичні корені – чинником національного відродження була давня традиція визвольної боротьби в Україні. Національно-визвольний рух ХІХ ст. став продовженням цієї традиції, набувши інших форм і змісту;

  3. формування національної інтелігенції, яка виступала і організатором цього руху. Центрами підготовки інтелігенції стали міста, де діяли університети: Львів (1661 р.), Харків (1805 р.), Київ (1834 р.), Одеса (1865 р.);

  4. зовнішні впливи. Ідеї Великої Французької революції кін. ХVІІІ ст. радикалізували українське суспільство, спрямували його кращих представників на пошуки шляхів перетворення існуючих порядків. Значний вплив на піднесення громадсько-політичного життя справили Вітчизняна війна 1812 р., засвідчивши марність сподівань українців на поліпшення їхнього становища, та зарубіжні походи 1813 р., учасники яких побачили переваги європейських форм суспільного і державного устрою.

б) Національно-визвольний рух започаткувала патріотична інтелігенція. Яка прагнула зберегти від вимирання українську, мову, історію, культуру.

У 1798 р. І.Котляревський видав поему "Енеїда", вперше використавши українську народну мову в якості літературної.

Справу І.Котляревського продовжили "Харківські романтики" – літературне об'єднання 20-40-х рр., створене студентами Харківського університету Левком Боровиковським, Амвросієм Метлинським, Олександром Корсуном та ін. Ідейний натхненник цього товариства був письменник Григорій Квітка-Основ'яненко. Видавши у 1834 р. "Малоросійські повісті", він довів, що українською мовою можна писати і високохудожні прозові твори. У Харкові цьому процесу сприяв і Петро Гулак-Артемовський.

Наприкінці ХVІІІ – поч. ХІХ ст.. помітно посилюється інтерес до української історії. Зокрема, відома анонімна праця "Історія Русів", яка вийшла друком у 1846 р. Автор, намагаючись відновити історичну справедливість, доводить, що Україна має власну історію, захищає право українського населення на свободу і державу. Патріотична спрямованість "Історії Русів" зумовила її широку популярність і значний вплив на розвиток української історичної науки.

Перша узагальнююча праця з історії України Д.Бантиш-Каменського (1822 р.), 5-титомна "Історія Малоросії" Миколи Маркевича (1842-1843 рр.).

Поряд з літературними і історичними дослідженнями важливою формою діяльністю інтелігенції було вивчення українського фольклору. Відомий внесок у його популяризацію зробили Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Йосип Бодянський.

в) На поч. ХІХ ст. після війни 1812 р. з Наполеоном, яка радикалізувала суспільство, в Україні виникають перші таємні організації – масонські ложі. Найбільше значення мала Полтавська ложа "Любов до істини" (1818-1819 рр.), серед членів якої були І.Котляревський, Г.Тарнавський, С.Кочубей і в якій сповідувалася ідея відокремлення України від Росії. На її базі у 1821 р. утворилася таємна "Малоросійське товариство" на чолі з предводителем дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василем Лукашевичем. Члени товариства виступали за державну незалежність України.

Loading...

 
 

Цікаве