WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських землях. Селянська реформа 1861 р. у Наддніпрянській Укра - Реферат

Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських землях. Селянська реформа 1861 р. у Наддніпрянській Укра - Реферат

Промисловість Західної України

Промисловий розвиток Австро-Угорщини здійснювався з явним відставанням від розвинутих європейських країн. Показовим свідченням цього є те, що австрійський уряд скасував середньовічні цехові відносини і дозволив вільну промислово-підприємницьку діяльність лише в 1859 р.

Західноукраїнські землі за своїм промисловим розвитком залишилися найвідсталішими провінціями Австро-Угорщини, перетворившись на колоніальний додаток розвинутіших частин імперії. Яскравим підтвердженням цього стало запізнення з промисловим переворотом. Якщо в західних провінціях Австро-Угорщини наприкінці 60-х років ХІХст. він уже завершувався, то в Східній Галичині тільки розпочинався. Промислові підприємства Галичини почали переобладнувати паровими двигунами лише з 70-х років XIX ст.

Історичний факт. Якщо в 1851 р. потужність парових двигунів у Східній Галичині становила 52 кінські сили, то в Австрії — 8288.

На середину XIX ст. в Західній Україні найрозвиненішими були традиційні галузі промисловості: текстильна, шкіряна, соляна, тютюнова, паперова, скляна, керамічна. Найпоширенішими галузями залишалися ґуральництво й цукроваріння. Однак через відставання промислового перевороту її промисловість потрапила в надзвичайно скрутне становище.

Ремісничі та мануфактурні вироби краю не витримували конкуренції фабрично-заводської промисловості німецьких і чеських провінцій імперії.

Колоніальна політика Австро-Угорської монархії

На розвиток краю негативно впливала також колонізаторська політика австрійських властей. Усвідомлюючи, що Західна Україна на випадок війни з Російською імперією неминуче перетвориться на театр бойових дій, австрійські урядовці не планували промислового зростання західноукраїнських земель. Тому, якщо сюди й вкладалися капітали, то насамперед заради видобування сировини, її первинної обробки, виготовлення напівфабрикатів.

У Східній Галичині найінтенсивніше розвивалося видобування нафти. Для буріння нафтових свердловин тут із 1869 р. розпочали використовувати парові машини. Незважаючи на те, що видобування нафти безперервно зростало, вона вивозилася на переробку до Австрії та Угорщини, оскільки австрійський уряд тривалий час забороняв споруджувати в Східній Галичині нафтопереробні заводи.

Одночасно в Східній Галичині та Закарпатті активізувалося видобування бурого вугілля. Його значна частина використовувалася для задоволення потреб західних провінцій. Розвивалося добування озокериту (гірського воску).

Розширювалося традиційне видобування кам'яної солі, яку виварювали дідівcьким способом. Лише на трьох солеварнях — у Калуші, Косові й Стебнику — використовувалися парові машини. Великого значення набуло видобування кам'яної солі в Солотвині на Закарпатті — найбільшій соляній копальні в Україні. Наприкінці століття тут її видобували 200 тис. тонн щорічно. Це становило майже 20 % від усієї соляної продукції України.

В останні десятиріччя XIX ст. на Закарпатті розпочали видобування граніту, каоліну, мармуру, вогнетривкої та гончарної глини, вапняку тощо.

Набагато повільніше розвивалася переробна промисловість, що було закономірним явищем для колоніального становища Західної України. Дуже наглядно це проявлялося в деревообробній промисловості.

Східна Галичина, Закарпаття й Північна Буковина мали значні запаси деревини, однак власної меблевої та інших галузей деревообробної промисловості вони фактично не мали, а тому завозили цю продукцію з інших місцевостей. Разом із тим лісопильна промисловість Західної України працювала на повну потужність і швидко переоснащувалася паровими двигунами. Так, у Східній Галичині в 1900 р. працювали 123 лісопильні. Із них 56 були паровими. Виробництво дощок, брусів, інших заготовок призводило до винищення масивів цінних порід дуба, смереки, граба. Багато західноукраїнської деревини сплавлялося або вивозилося в Угорщину, Німеччину, Австрію, Італію, Францію та інші країни Центральної та Західної Європи.

У 70-х роках XIX ст. в Закарпатті почала розвиватися хімічна промисловість. Капітали в її розвиток укладали підприємці США, Англії, Німеччини, Франції. Підприємства хімічної промисловості виготовляли з деревини деревне вугілля, ацетон, метил, оцет та інші хімічні речовини.

У складному становищі перебувала харчова промисловість. Незважаючи на вирощування значної" кількості зернових культур, борошномельна промисловість Західної України перебувала в занепаді. Причиною цього була митна політика австрійського уряду, який не обмежував вивезення зерна, зате накладав високі мита на експортування борошна. Уповільненими темпами розвивалася й легка промисловість.

Будівництво залізниць

Протягом 60-70-х років XIX ст. Західна Україна була з'єднана залізницею із Західною Європою. У 1861 р. завершилося будівництво залізниці Краків— Перемишль, яка з'єднала Західну Україну з Віднем. У 1864 р. вона була прокладена до Львова.

У наступні десятиліття залізнична транспортна мережа охопила Чернівці, Стрий, Тернопіль, інші міста й містечка. Проте будівництво залізниці в Західній Україні не викликало бурхливого розвитку важкої індустрії, як це відбувалося в Західній Європі чи Росії. У західноукраїнських землях дещо пожвавилася лише лісова промисловість та виробництво будівельних матеріалів.

Прокладання залізниць перетворило Західну Україну на легкодоступне джерело сировини та ринок збуту для західних промислових провінцій Австро-Угорської імперії.

Кооперативний рух

Українське селянство, ремісники й торговці, перебуваючи в надзвичайно важких економічних умовах, потребували захисту й підтримки. За цієї потреби й виниклакооперація — рух економічної самооборони економічно слабких і соціально принижених верств населення, які на засадах спілки створювали кредитні та ощадні установи, вели торгівлю та організовували виробництво.

КООПЕРАЦІЯ (від латин, cooperatio — співробітництво) — підприємство, створене на основі об'єднання власності осіб для підприємницької діяльності.

Швидко розвивався кооперативний рух і в Західній Україні. Кооперативи очолили молоді національно свідомі священики, учителі, юристи. Першим і одним із найпопулярніших у Західній Україні став кооператив "Народна торгівля", створений 1883 р.

Наприкінці століття активно діяло товариство "Сільський господар". Дуже швидко воно перетворилося на розгалужену мережу господарських спілок, які вели роботу майже в кожному повіті Східної Галичини. Товариство мало свої дослідні поля, станції, видавало часописи. "Сільський господар" допомагав спілчанам купувати землю й реманент, успішно збувати готову продукцію.

Товариство вело й широку просвітницьку роботу: відкривало хати-читальні, книгозбірні, сільськогосподарські та промислові школи, організовувало курси, виставки, з'їзди, віча, пропагувало сільськогосподарські знання серед населення.

Найпотужнішим економічним бастіоном дрібних господарів став "Молочарський союз". Через його крамниці селяни зручно й вигідно збували молочну продукцію як на території Західної України, так і за кордон.

Союз зумів налагодити продаж українських молочних продуктів у Німеччині, Англії, Іспанії, Туреччині. Кооперативна спілка також займалася просвітницькою роботою. Вона будувала народні доми, громадські крамниці й комори. Зміцнівши, "Молочарський союз" почав займатися й національно-освітніми справами: відкривав школи з українською мовою навчання, брав їх на своє утримання.

Розвивалася також і кредитна кооперація. її основою став "Крайовий союз кредитовий". На зламі століть розпочали свою роботу перші українські банки та страхові товариства: "Віра" (1894), "Дністер" (1895), "Земельний банк" (1901) та ін. На Буковині в 1903 р. було створено кредитну спілку "Селянська каса". її очолив професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький.

Кооперативний рух у Східній Галичині активно підтримувала й греко-католицька церква. її архіпастир Андрей Шептицький в одному з послань прямо зобов'язував священиків очолити кооперативи у своїх приходах.

Отже, кооперативи не лише зміцнювали українських господарів економічно, а й долучалися до виховання національної самосвідомості, ставали школою організаторських навичок для багатьох молодих українських патріотів.

Loading...

 
 

Цікаве