WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Степанович Мазепа - Реферат

Іван Степанович Мазепа - Реферат

На старшинських з'їздах, присвячених економічному становищу на Гетьманщині, гетьман порушував питання про зменшення податкових річних зборів, запропонував дозволити гнати горілку селянам для власної потреби без сплати податку, зобов'язав орендарів продавати людям по дешевшій ціні вино. Він неодноразово суворо карав старшин, знімав їх з урядів, коли вони намагалися перевищити свої повноваження.

Треба зазначити, що у козацькій державі Мазепи люди були вільними. Селянство відбувало "всякое послушенство" за надану йому в оренду землю. Старшина, призначений на відповідальний уряд, отримував рангові маєтності. Так, Іван Мазепа, ставши гетьманом, отримав на ранг 19654 двори, у яких мешкало понад 100 тисяч селян. Вони розміщувалися у 72 селах, слободах Прилуцького (Красноколядинська сотня), Стародубського (Топальська сотня), Ніжинського (Кролевецька, Коропська, Бахмацька, Батуринська сотні), Чернігівського (Понорницька, Сосницька, Любецька, Менська, Киселівська сотні) полків, а також Гадяцькому, Переяславському та Київському полках. Населення рангових маєтностей сплачувало податок не І.Мазепі як людині, а гетьманові для виконання ним владних повноважень. З отриманих доходів у наданих на уряд маєтностей він мав забезпечити функціонування гетьманської адміністрації, охорони, утримання резиденції, почту, музик, частково війська. Між ранговими селами існував розподіл форм сплати податку: одні з них мали здати на "гетьманську булаву" певну кількість свійської птиці, інші – солі, дичини, треті-грошей. Причому останніх посполиті здебільшого не платили. Це робили за них орендарі млинів на територіях рангових маєтностей. Відповідно посполиті возили їм дрова, заготовляли сіно, гатили греблі тощо. Селяни вільно переміщалися в межах Гетьманщини. "Послушаніє" не обмежувало їхньої самостійної праці на себе і давало можливість на державній землі мати статки для прожиття. Рангові маєтності, взагалі земельна власність старшини мали умовний характер, бо після усунення державців з посад(особливо примусового, конфліктного) підлеглі посполиті, земля передавались наступним володарям відповідних посад. На Гетьманщину тікали від кріпосництва втікачі з Московії, Польщі. Відомі випадки, коли російські військовослужбовці, перебуваючи в Україні, крали українських дітей, зокрема Омелька Зашлого у такий спосіб перепродали в Москву за рубль. Дядько Петра І Лев Наришкін у 1700-их роках надіслав І.Мазепі погрозливу вимогу, аби він негайно відправив до нього карлицю, яка втекла додому в Україну. Гетьман на те відповів, що в Гетьманщині "є не безгрішно кого неволею давати чи дарувати" і не виконав грізного розпорядження. Для суспільного ладу Гетьманщини, як показує вищезгадана позиція гетьмана, кожна людина являла собою цінність, з непорушним свободи вибору. Поляк Еразм Отвіновський не випадково тому писав, що гетьман "в усього народу... був у шанобливій любові та побожній повазі". Це ж саме зазначав французький посол Жан Балюз, який відвідав Батурин.

Гетьману деякі історики закидають, ніби він був жорстоким кріпосником, маючи двадцять тисяч кріпаків у сусідній державі. Факти ж говорять дещо про інше. У 1699 році Іван Мазепа купив у російських поміщиків землі у Рильському повіті і заснував там кільканадцять слобід, сіл (зокрема Іванівське та Амонь, у 1700 р. - Вишні Деревеньки, у 1702 р. - Урусу, в 1703 р. - Ольхівку, у 1704 р. - Куреньки і Дроновку, в 1705 р. - Жилину і Гузомою, в 1706 р. - Ізбицю, в 1707 р. - Софроново, Коренево і Снагость та інші населені пункти). Оскільки засновник надавав переселенцям значні пільги, брав з них лише незначний податок, то чутка про "землю обітовану" швидко розповсюдилася довкруг. Якщо в Івановському в 1705 році було 187 дворів, то вже у 1708 році - 697, у Мазепинцях відповідно 30 і 93, у Гузомої - 30 і 69, Амоні - 72 і 178, Вишніх Деревеньках - 52 і 213. Подібна тенденція простежується у всіх селах. Фактично у такий спосіб відбувається розширення меж Гетьманщини за рахунок прикордонної території. Певно, таку мету і переслідував гетьман. Надання пільгового режиму переселенцям дуже муляло російським поміщикам-кріпосникам, які жили за іншими законами, купляли-перепродували селян, як худобу. Гетьман у цьому зв'язку просив царя, аби вони "никакой обиды и насильства людям свободным, в оные слободки идущим, по дорогам перенимая, разорения не чинили". Дві третини новоосілих жителів становили росіяни (мабуть, кріпаки-втікачі), третину-українці. Переваги української системи орендного господарювання ( селянин платив податок за використання землі) над примусовою працею кріпосних швидко перетворили мазепинські села у процвітаючі осередки ефективної економіки. Жителі Івановського, зокрема, за досить короткий час змогли збудувати три церкви. До речі, у Курській області Росії і досі під Рильськом є села Івановське, Степановка та Мазеповка, у назвах яких зафіксовано ім'я, по батькові та прізвище їхнього засновника.

Іван Мазепа мріяв про об'єднання Лівобережжя та Правобережжя України. Та згідно з "Вічним миром" 1686 року землі від Києва до Чигирина мали "быть в пусте всегда". Гетьман як васал надсилав царським урядовцям копії своїх грізних наказів полковникам про суворе виконання положень вищезгаданого договору, немовби демонструючи свою заповзятливість у виконанні його умов. Водночас на ділі він все робив навпаки. Польському послу К.Ісаровичу у 1694 році він чесно зізнався, що "кордони я собі ті осаджу". Незважаючи на те, що цар дозволив паліївцям перебратись на Лівобрежжя, І.Мазепа знаходить аргументи, аби вони залишились – таки на Фастівщині! Прийшовши з козацьким військом у 1704 році на Правобережжя, гетьман всупереч царським настановам за досить короткий час заселив зайняту територію своїми людьми. 21 листопада 1708 року київський воєвода Дмитро Голіцин повідомляв Гаврилу Головкіну: "На сей стороне поселено жителей с 50000, и за таким случаем зело потребно, дабы Белоцерковский замок не упустить". Російський резидент у Польщі А.Дашков у цьому зв'зку 11 грудня 1708 року радив канцлеру написати польським магнатам, "что и Украина доселе не отдана была чрез факцыи Мазепы, и декларировать отдачю Украины".

Отже, гетьман хитро і наполегливо здійснив давню мрію П.Дорошенка, І.Виговського — об'єднав всупереч інтересам Росії та Польщі під своєю булавою Лівобережжя та Правобережжя України. Але радості від того не мав.

Петро І для розширення імперії, задоволення власних амбіцій потребував дедалі більше дармової козацької сили й крові. Тисячі козаків, старшин гинуло на початку ХVIII століття у виснажливих походах у Польщі, Прибалтиці.

У 1707 році цар надумав реорганізувати гетьманський устрій, перетворивши козаків у солдати. Ці плани, зневажливе ставлення московських урядовців до прав, вольностей гетьманців породжували невдоволення українського люду. Прилуцький полковник Дмитро Горленко у наближеному колі гетьмана говорив: "Як ми за душу Хмельницкого всегда Бога молим и имя его блажим, что Украину от ига ляцкого освободил, так противным способом и мы и дети наши во вечные годы душу и кости твои будем проклинать, если нас за гетьманства своего по смерти своей в такой неволи зоставишь".

Мазепиному очікуванню слушного часу для звільнення від московської залежності було покладено край у жовтні 1708 року.

Одночасна поява шведів та росіян на Сіверщині не сприяла мобілізації українців на повстання. Лист гетьмана від 30 жовтня 1708 року наказному гетьману Івану Скоропадському про те, що Карл ХІІ "нас утвердив і упевняв своїм ніколи не змінним королівським словом і даною на письмі асекурацією", про необхідність нейтралізації росіян у Стародубі, був перехоплений московськими стрільцями. Ще раніше, 27-28 жовтня, українські полки, які перебували на Стародубщині, отримали три царські укази, згідно з якими старшина мала прибути у царську резиденцію. Соратники гетьмана І.Скоропадський, П.Полуботок та інші, не маючи зв'язку з Батурином, слухняно виконали цей наказ. Московські урядовці оперативно нейтралізували командування Стародубського, Чернігівського, Ніжинського та Переяславського полків, примусивши його взяти участь у виборах нового гетьмана. Стольник О.Дашков при цьому застерігав канцлера Г.Головкіна: "Ежели оберут гетманом Скуропацкого, надобно иметь и на него око, понеже он есть крефтура Мазепина: он его возтавил и обагатил". У Глухові стародубський полковник вимушений був прийняти нав'язаний йому царем гетьманський уряд. У 1709 році він брав участь у делегації, яка приїхала у Бендери до Карла ХІІ з умовами мирного договору. За свідченням словака Даніела Крмана, І.Скоропадський "виправдовувався перед Мазепою, що прийняв від царя титул воєводи і пообіцяв, що йому, своєму воєводі,буде вірний та що при добрій нагоді приведе до нього збунтованих козаків".

Loading...

 
 

Цікаве