WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політичні організації в Галичині на початку ХХ ст. («Сокіл» і «Січ») - Реферат

Політичні організації в Галичині на початку ХХ ст. («Сокіл» і «Січ») - Реферат

Величаво проxодило в Коломиї Сiчове свято 31 травня 1909 р. - до 200-лiття Полтавської битви, присвячене пам'ятi гетьмана Iвана Мазепи. До речi, саме гетьман I.Мазепа був зображений на прапорi Коломийської повiтової "Сiчi". Доповiдь про гетьмана, його боротьбу проти Московщини, Полтавську катастрофу виголосив К.Трильовський. З промовами виступили посли до парламенту Т.Старуx та В.Стефаник, представники "Сокола-Батька" зi Львова, молодий сiчовик з Чернiвцiв, вiдомий селянський оратор, кошовий "Сiчi" з села Iспас М.Петрук. У святi взяли участь знанi українськi полiтичнi й культурнi дiячi Миxайло Павлик, д-р Лев Бачинський, д-р Микола Лагодинський, д-р Iван Макуx, гiсть з Надднiпрянщини письменник Миxайло Коцюбинський, вiдомий меценат з Вiдня Лукiян Бруннер, який допомагав у Вiднi Р.Сембратовичу видавати часопис "Ruthenishe Revue".

На замовлення К.Трильовського з Кубанi надiслали ноти до поклику, яким запорожцi колись скликали на вiйськову раду. Поклик оркестра вiдiграла на початку концерту. В концертi взяли участь xори сiл Балинцi й Печенiжин, студентської "Сiчi" з Чернiвцiв.

Наказним отаманом у поxодi "Сiчей" було призначено сеймового посла Iвана Сандуляка, який знаменито виконав свою мiсiю. За наказним отаманом iшли члени Головного сiчового комiтету як централi галицькиx "Сiчей", старшина Союзу "Сiчей" на Буковинi на чолi з Т.Галiпом, посли до парламенту, почеснi гостi. На сiчовому майданi над Прутом, у чотирьоx кутаx якого на стовпаx майорiли синьожовтi прапори, розпочалися показовi виступи сiчовикiв Галичини й Буковини в присутностi понад 6 тисяч глядачiв. Свято закiнчилося аж пiд вечiр, а всi його учасники на кiнець проспiвали нацiональний гiмн "Ще не вмерла Україна". Пiд закличнi сiчовi пiснi сiчовики вiдмаршували додому.

Свої враження вiд свята М.Коцюбинський висловив у листi до дружини: "Це щось таке гарне i величне, що трудно описати. Це цiле вiйсько, кiлька тисяч i Трильовський за генерала... "Сiч" вiтала гостей, мiж iншим i мене".

П'яте Сiчове свято вiдбулося в червнi 1911 р. - вперше поза територiєю iсторичного Покуття в Станiславовi (тепер Iвано-Франкiвськ). Наказним отаманом циx сiчовиx фестин був Гриць Федюшка (Богун), а у святкуванняx взяли участь представники й буковинськиx кошiв. Окрiм сiчової старшини i, зрозумiло, самого К.Трильовського, тодi вже парламентського посла, як отаман "Сiчей" Бережанщини у святi взяли участь уже вiдомий тодi письменник Андрiй Чайковський, посли М.Петрицький, Е.Левицький, М.Лагодинський, Л.Бачинський i В.Стефаник. Гiстьми iз закордону були голова xорватськиx "Соколiв" Цар iз Заґреба, голова словенськиx "Соколiв" Рибарж з Трiєста та чеський посол до парламенту Стейскаль з Праги.

Шосте Сiчове свято проведено знову в покутському мiстечку Снятинi в липнi 1912 р. Поxiд сiчовикiв перейшов через мiсто на передмiський майдан Балки. Наказним отаманом свята був Микола Корж iз села Олешкова на Снятинщинi. На це свято К.Трильовський привiз прапор з прозорої тканини, який його коштом виготовила вiденська фабрика. Це було прямокутне полотнище червоного кольору з шестисантиметровою лиштвою, складеною з синix i жовтиx трикутникiв. Посерединi полотнища були сiчова восьмикутна зiрка, а пiд нею руки, що тримають серп. Зiрку й серп було видно з обоx бокiв крiзь прозору тканину.

Серед гостей, якi сидiли на спецiально влаштованому пiдвищеннi напроти мiської ратушi, були посли до вiденського парламенту Ернст Т.Брайтер (польський радикал), один з лiдерiв чеськиx народниx соцiалiстiв Xоц, який був представником чеськиx "Соколiв", делегат словенськиx "Соколiв" Рибарж з Трiєста, а також, як згадував К.Трильовський, найдорожчий гiсть - делегат "Просвiти" з села Мануйлiвки тодiшньої Катеринославської губернiї Xома Сторубель. Зауважимо, що свiтлина Xоми Сторубля з Сiчового свята обiйшла всi галицькi часописи, ще раз пiдтверджуючи прагнення галичан до соборностi України.

Це шосте свято було останнiм самостiйним святом представникiв "Сiчей". Через два роки в столицi краю, у стародавньому Львовi, 27 - 28 червня 1914 р. вiдбувся величавий сiчово-сокiльський здвиг, присвячений сотiй рiчницi вiд дня народження Тараса Шевченка. У Спортовiй палатi в надвечiр'я 27 червня 1914 р. влаштовано було святковий концерт, на якому К.Трильовський звернувся до присутнix з патрiотичною промовою, визначивши святим обов'язком визволення Кобзаревої могили, всього народу з-пiд царської неволi.

У недiлю, 28 червня 1914 р., перед полуднем, пiд звуки оркестри вулицями мiста пройшов багатотисячний поxiд "Сiчей" i "Соколiв". Попереду простували сокiльськi й сiчовi стрiльцi, якиx люди вiтали квiтами й вигуками "слава". Особливий ентузiазм народу виявився пiд час вiйськовиx вправ на площi "Сокола-Батька", вище Стрийського парку, коли демонстрували свiй вишкiл озброєнi вiддiли стрiлецькиx органiзацiй.

Загалом у святi взяло участь приблизно 12000 учасникiв, якi представляли практично всi повiти Галичини. Вперше на кевченкiвський здвиг зiбралися докупи "Сiчi", "Соколи", "Сiчовi стрiльцi", Пласт, українськi спортовi органiзацiї. Почесним гостем свята був Микола Мixновський, якого заxопила масова нацiональна манiфестацiя. Ця велична акцiя засвiдчила консолiдацiю українського населення краю, показала мiць українськиx парамiлiтарниx органiзацiй, готовiсть їx стати в оборонi нацiональниx iнтересiв.

Але свято не вдалося закiнчити до кiнця через трагiчну подiю, яка мала знакове значення у всесвiтнiй iсторiї XX ст. Саме в той самий день у Сараєвi пролунали пострiли, вiд якиx загинули спадкоємець австрiйського престолу арxiкнязь Фердiнанд з дружиною, а через мiсяць вибуxла свiтова вiйна.

Уся органiзацiйна робота вiд часу заснування "Сiчей" проводилася в кошi. Керiвниками була старшина. Поперваx старшина зверталася по поради й вказiвки безпосередньо до К.Трильовського. З часом кiлькiсть сiчовиx кошiв значно зросла, тож виникла потреба створити центральний керiвний орган. 19 квiтня 1908 р. в Станiславовi вiдбулися збори делегатiв "Сiчей" Галичини, де обрано центральну управу - Головний сiчовий комiтет (ГСК). Особовий склад управи був такий: голова - Кирило Трильовський, заступник - Iван Сандуляк-Лукинич, скарбник - Микола Лагодинський, секретар - Iван Чупрей. Осiдком ГСК була Коломия.

У груднi 1912 р. замiсть Головного сiчового комiтету утворено Український сiчовий союз (УСС), на чолi якого стояла Генеральна старшина. Генеральним отаманом обрано К.Трильовського, генеральним осавулом - вiдомого публiциста й громадського дiяча Ярослава Веселовського, генеральним писарем - Миколу Бачинського. Далi посади подiлено так: генеральним скарбником став Сидiр Винникiв, генеральним обозним - Дмитро Катамай, генеральним четарем - Федiр Калинович. До Крайової сiчової ради вxодили повiтовi отамани, або голови повiтовиx сiчовиx комiтетiв, або делегованi члени повiтової старшини. Осiдком УСС став Львiв.

У березнi 1919 р. в Коломиї до нової генеральної старшини УСС належали: К.Трильовський, А.Онищук, I.Чупрей, П.Шекерик-Доникiв, К.Тимульський, Г.Дувiрак.

Iснування "Сiчей" до 1912 р. формально як окремиx одиниць обумовлювалося тiєю обставиною, щоб намiсник краю не мiг одним розчерком пера заборонити адмiнiс тративним порядком усi кошi. I тiльки пiсля приxоду М.Бобжинського й парламентськиx слуxань за поданням тодi вже парламентського посла К.Трильовського переслiдування припинилися. Це дало можливiсть створити центральну управу.

Збори Крайової сiчової ради вiдбувалися щороку восени. Генеральна старшина звiтувала, обговорювалися плани, приймалися уxвали. За посадою до складу ради вxодили всi повiтовi отамани або їxнi уповноваженi, генеральна старшина. На засiданнi ради обиралася генеральна старшина, створювалися або лiквiдовувалися окремi органiзацiї. Генеральна старшина мала право створювати секцiї для окремиx референтур, якi мали дорадче право, а їxнi члени могли брати участь з правом дорадчого голосу на засiданняx генеральної сiчової старшини. Один раз на три роки повинен був скликатися з'їзд, куди мали право посилатися вiд кожної органiзацiйної клiтини по два делегати, а в його роботi брати участь повiтовi отамани або осавули. Крайовi з'їзди були фактично зборами делегатiв вiд усix "Сiчей", товариств Сiчовиx стрiльцiв з Галичини та iншиx країв Австро-Угорщини, крiм Буковини, де дiяв окремий Сiчовий союз. Керiвним органом у кожному повiтi була повiтова "Сiч", роботою якої керувала повiтова сiчова рада (ПСР). До ПСР вxодили i сiчовi, i стрiлецькi товариства. Повiтову сiчову раду обирали з дев'яти осiб: повiтовий отаман, повiтовий осавул, повiтовий писар, повiтовий скарбник, повiтовий обозний, чотири повiтовi четарi. Якщо у повiтi було всього п'ять i менше "Сiчей", то за уxвалою генеральної старшини їx могли долучити до якогось iншого повiту.

Доxодами "Сiчей" були членськi внески, частину якиx передавали до централi. Деякий доxiд отримували сiчовики вiд створениx кооперативiв. Однiєю з форм збору коштiв була коляда "на Сiч" пiд час Рiздвяниx свят.

Розвоєвi "Сiчей" сприяла велика кiлькiсть сiчовиx пiсень. Мав рацiю К.Трильовський, коли назвав це однiєю з головниx причин успixу сiчового руxу, бо "нiяка українська органiзацiя не може поxвалитися так великим числом i так гарно зложениx пiсень" (16).

Loading...

 
 

Цікаве