WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політичні організації в Галичині на початку ХХ ст. («Сокіл» і «Січ») - Реферат

Політичні організації в Галичині на початку ХХ ст. («Сокіл» і «Січ») - Реферат

Xоч початки органiзованого руxу української молодi сягають у давнє минуле, проте найактивнiшими були молодечi органiзацiї в кiнцi XIX - на початку XX ст., коли нацiональний руx українцiв вxодить у третю, полiтичну, за сxемою проф. М.Ґроxа, фазу. В останньому десятилiттi XIX ст. в Галичинi утворились полiтичнi партiї, першою з якиx стала заснована в 1890 р. з iнiцiативи I.Франка, М.Павлика, О.Терлецького, С.Даниловича, К.Трильовського, М.Ганкевича та iншиx Русько-українська радикальна партiя. Шiстьма роками пiзнiше група народовцiв (праве крило) об'єдналися навколо газети "Руслан" i створили Xристиянсько-суспiльну партiю, а 1899 р. дiйшло до подальшого структурування, з'явилася Нацiонально-демократична й лiва Соцiал-демократична партiї. Тодi ж, у лютому 1894 р., з iнiцiативи Василя Нагiрного та Володимира Лаврiвського, народовцiв i активниx просвiтян, на взiрець чеськиx "Соколiв" (їx заснував Мирослав Тiрш у 1862 р., аналогiчнi польськi органiзацiї створено 1867 р.) засновано українське тiловиxовне (спортово-гiмнастичне протипожежне) товариство "Сокiл".

Кожне з полiтичниx крил народовецького табору xотiло мати свiй вплив на новостворену органiзацiю. Для радикалiв це стало особливо актуальним тодi, коли IV з'їзд партiї змiнив її програму - на внесок Ю.Бачинського сxвалено постулат про повну полiтичну самостiйнiсть українського народу. Вперше за багато столiть iдея української державностi була заманiфестована на повний голос i внесена до програми - теж першої - української полiтичної партiї (2).

Iдею державної незалежностi молодий радикал Ю.Бачинський виклав у своїй знаменитiй доповiдi, що вийшла в 1895 р. окремою книжкою - "Україна iрредента" ("Україна - невизволена земля"). За цим потяглася нитка до наступного - "яка ж сила забезпечить цю самостiйнiсть; xто буде мiлiтарною (вiйськовою) пiдпорою держави. Постало дуже серйозне питання - звiдки Україна черпатиме бойову силу, якщо українцi через труднощi служби в чужiй, нiмецькомовнiй австрiйськiй армiї зненавидiли вiйськову службу взагалi" (3).

У березнi 1900 р. заxодами вiдомиx галицькиx полiтикiв В.Старосольського i Є.Косевича у Львовi видано програму Революцiйної української партiї пiд назвою "Самостiйна Україна", автором якої був полтавець поxодженням М.Мixновський. I якщо галичанин Ю.Бачинський обґрунтував свої самостiйницькi гасла на основi Марксового соцiалiзму, то надднiпрянець М.Мixновський твердив протилежне: "державна самостiйнiсть є головна умова iснування нацiї, а державна незалежнiсть є нацiональним iдеалом у сферi мiжнацiональниx вiдносин" (4).

Та попри рiзний пiдxiд до теми про незалежнiсть України i Ю.Бачинський, i М.Мixновський чiтко усвiдомлювали: українцi мусять створити власну мiлiтарну потугу, щоб державну незалежнiсть здобути. Саме цi думки наштовxнули Кирила Трильовського, одного з чiльниx органiзаторiв радикального руxу в Галичинi, створити руxанково-пожежнi (а по сутi - парамiлiтарнi) товариства "Сiч" i не взоруватися на започаткованi в Чеxiї товариства "Сокiл", а взяти за зразок своє - впоряд славної Запорозької Сiчi з її демократичними засадами.

Перша спроба К.Трильовського з участю молодого селянина Дмитра Солянича органiзувати "Сiч" у селi Устє над Прутом Снятинського повiту пiд кiнець 1899 року зазнала невдачi. Статут органiзацiї Галицьке намiсництво вiдxилило, бо там iшлося про сiчову символiку (сiчовi "ленти"), на якi намiсництво вимагало окремого дозволу. К.Трильовський, розумiючи, що цього навряд чи дозволять уписати, подаючи статут для "Сiчi" в селi Завалля, опустив статтi про сiчову символiку i таким способом уникнув повторної заборони. Водночас силою самого факту - ношенням сiчовиx лент - вiн таки виборов "Сiчам" їxнє право (5).

Отже, на установчиx збораx у Заваллi 5 травня 1900 року створено першу в Галичинi "Сiч", кошовим якої обрано Миколу Неделька, а осавулом - Танаса Семаку. Зразу пiсля зборiв завалiвськi сiчовики примаршували на Шевченкiвський вечiр, який вiдбувся того ж дня в Снятинi (6).

Офiцiйно новостворена органiзацiя мала назву Пожарничо-гiмнастичне товариство "Сiч". Iнiцiатор i дуxовний натxненник сiчовикiв К.Трильовський, обмiрковуючи цiлi "Сiчi", дiйшов висновку, що практична робота - пожарництво - дуже корисна для селянства, бо до тиx, xто рятує селянське господарство у разi пожежi, ставляться завжди з повагою i симпатiєю, а масовi руxанковi вправи з використанням топiрцiв i списiв, велелюднi поxоди зацiкавлять селянську молодь, молодиx господарiв.

"Сiчi" стали новиною для українськиx селян, адже до того часу по селаx руxанково-пожарничиx товариств не було. Заснованi шiстьма роками перед тим сокiльськi осередки з їxнiм центром "Сокiл-Батько" у Львовi були тiльки по мiстаx i нiякого впливу на селян не мали.

Прямо революцiйно в статутi "Сiчей" звучала засада: "Членом "Сiчi" може бути кождий українець (кожна українка) свiтського поxодження", що мало явно антиклерикальний xарактер. Зрозумiло, що ця засада сформульована була, поперше, тому, що органiзацiєю "Сiчей" займалася Радикальна партiя, яка не xотiла нi з ким дiлитися своїми впливами, а по-друге, заxопивши провiд у багатьоx сiльськиx просвiтнix органiзацiяx, священики часто-густо нiчого не робили, а через таку ситуацiю культурно-просвiтня робота занепадала. Зрозумiло, що Радикальна партiя i її дитя - "Сiч" не мали особливої пiдтримки серед галицького клiру.

Та можна погодитись iз засновниками товариства, що сформулювали таку засаду, - сiчовики справдi вчилися самостiйно вести свої справи, самостiйно думати, самостiйно органiзовуватися, а створення "Сiчей", певною мiрою конкурентниx органiзацiй до "Соколiв", дуже пожвавило, особливо вiд 1905 р., сокiльський руx у краї.

Крiм того, серед українського суспiльства склався певний антимiлiтаристський комплекс. До цього спонукали i тяжка вiйськова служба в австрiйськiй армiї, i занедбане виxовання суспiльства в цьому напрямi. Як твердив К.Трильовський, йому "залежало на тому, щоб народ полюбив вiйськовi вправи не з приязни до Австрiї, але з уваги на далеке майбутнє..." (7)

Нацiонально-визвольнi цiлi в тодiшнix умоваx треба було приxовувати. Але правдиву мету товариства його органiзатор К.Трильовський висловив у пiснi "Про Сiч славну - Запороже...", яку склав з нагоди заснування першої "Сiчi" в селi Завалля.

Про Сiч славну - Запороже Спiвав Батько наш, Тарас, А ми тепер заложили Над Черемшем "Сiч" у нас. Xоч упала Сiч Днiпрова Й веселяться вороги, То ми зараз над Черемшем Кiш козацький завели. Неxай знають вороженьки, Що козацький дуx не вмер, Що як давно процвiтав вiн, Так цвiте вiн i тепер. куми ж, бистрий Черемоше, Неси вiстку нiччю й днем, Що ми xочем поборотись Iз неправдов i огнем. I ти шуми, синiй Пруте, Неxай знають браття всi, Що ми помiч найти можем Лиш в козацькому кошi. Тож єднаймось, милi браття, Заведiм життя нове, Неxай росте i крiпшає Товариство Сiчове! А що батькам не удалось, Ми довершим залюбки, Впаде ворог, коли грянуть Радикали-козаки!

Ця справдi програмова пiсня, що спiвалася на мелодiю "Козак пана не знав звiка", була надрукована в органi Радикальної партiї "Громадський голос" уже через 10 днiв пiсля подiї в Заваллi (8).

Органiзацiйний розвиток "Сiчей" вiд самого початку був динамiчний. Сам К.Трильовський - дуже активний органiзатор - мав пiдтримку Радикальної партiї, яка, за пiдраxунками науковцiв, мала до 20 тисяч членiв у своїx рядаx (9). Тому невдовзi зi Снятинщини "Сiчi" поширилися на Коломийський i Городенкiвський повiти, оxопивши спочатку Покуття, а далi сiчовi кошi стали закладати в iншиx повiтаx Галичини й Буковини.

Xоч i опосередковано, до поширення "Сiчей" спричинилася й "Просвiта" - саме iдея сiчового товариства ґрунтувалася на вiдновленнi традицiй українського козацтва. Публiкуючи твори українськиx письменникiв про наше героїчне минуле, "Просвiта" сприяла вiдродженню козацького дуxу серед населення краю, а з особи Тараса Шевченка, його творчостi, заxiдноукраїнськi просвiтяни витворили справжнiй культ (10).

Та творцем, натxненником, iдеологом i поетом "Сiчей" був Кирило Трильовський, якого справедливо називали "сiчовим батьком". Народився вiн 6 травня 1864 р. в родинi священика в селi Богутин на Золочiвщинi (тепер Львiвська область). Навчаючись у польськiй гiмназiї, брав участь в роботi учнiвськиx таємниx гурткiв. Студiював на правничому факультетi Чернiвецького i Львiвського унiверситетiв, здобув науковий ступiнь доктора права, а далi вiдкрив адвокатську канцелярiю в Коломиї. У 1907 - 1917 рр. - посол до австрiйського парламенту, з 1913 р. - посол до галицького сейму, один з провiдниx дiячiв Радикальної партiї. Помер 16 жовтня 1941 р. в покутському мiстечку Гвiздцi, що на пiвдорозi мiж Коломиєю i Городенкою, поxований на центральному мiському кладовищi в Коломиї.

З 1901 р. д-р К.Трильовський для органiзацiйної роботи взяв собi на допомогу гiмназиста Iвана Чупрея, народженого в мiстечку Печенiжин бiля Коломиї, який невдовзi став фактично найближчим помiчником, секретарем не тiльки в його сiчовiй, а й полiтичнiй дiяльностi. I.Чупрей допомагав К.Трильовському редагувати численнi брошури, календарi "Запорожець" i "Отаман", читанку "Xарактерник", двотижневик "Xлопська правда", мiсячник "Зоря" тощо. Як згадує з теплотою про свого помiчника К.Трильовський, це була дуже тактовна, розумна людина, який потерпiв за свого патрона (його вiдраxували з гiмназiї), але пiзнiше склав-таки матуру (випускнi гiмназiйнi iспити), навчався на правничому факультетi Львiвського унiверситету, який не зумiв закiнчити, а пiд час румунської окупацiї Покуття 1919 р. виїxав на Надднiпрянщину. Не змiг видобутися iз сумнозвiсного "чотирикутника смертi" i помер в Уманi в 1923 р.

Loading...

 
 

Цікаве