WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політичні організації в Галичині на початку ХХ ст. («Сокіл» і «Січ») - Реферат

Політичні організації в Галичині на початку ХХ ст. («Сокіл» і «Січ») - Реферат

Реферат

на тему:

"Політичні організації в Галичині на початку ХХ ст. ("Сокіл" і "Січ")"

"Сокіл", тіловиховне (руханкового профіля) товариство, яке відограло значну ролю у нац. відродженні слов. народів, зокрема чехів. Перший "Сокіл" постав 1862 у Празі (засновник Мирослав Тирш), з метою поширення не тільки фізкультури (на зразок нім. "турнферайнів"), але й пробудження національної свідомості чес, народу у 1930 -их pp. чес. "Сокіл" нараховував 600 000 чл.). За прикладом чехів ін. слов. народи перебрали сокільську ідею, засновуючи свої нац. сокільські організації; 1907 вони об'єдналися у Всеслов. сокільський союз, який відбував масові сокільські здвиги з участю "Сокіл" слов. народів. По сов. окупації всі "Сокіл" ліквідовано як реакційні буржуазно-нац. товариства; те саме в сателітних державах і в Юґославії (деякі з них діють у діяспорі).

Будинок "Сокіл-Батько" у Львові

"Сокіл" у 1894—1914 рр. Укр. "Сокіл" постав 11.02.1894 у Львові (Поль. Товариство Руханкове "Сокіл" у Львові — 1867; до нього належали і дехто з українців). Статут "Сокіл" взорувався на чес. статуті "Сокіл", територією діяльности були Галичина й Буковина. Перший гол. Василь Нагірний (до 1900), справник — Володимир Лаврівський (обидва піонери сокільськоґо руху). Метою "Сокіл" було виховувати в укр. народі єдність, народився силу і почуття чести шляхом плекання фізкультури, а разом з тим витривалість, рухливість, підприемність, розуміння праці в спільному гурті, дисципліну. За ініціативою А. Будзиновського "Сокіл", поряд руханки і змагань, присвятив увагу пожежній справі (до 1932), мандрівництву, а також фехтуванню, "наколесництву" — вельосипедному спортові, з 1912 — вправам у стрілянні. Великі заслуги для розбудови "Сокіл" поклав І. Боберський, з 1901 — керівник учительського гуртка "Сокіл", 1908 — 14 гол. "Сокіл". Тоді ж "Сокіл" поширив свою діяльність на всю Галичину; по містах виникли переважно руханкові "Сокіл" (перший засновано 1902 у Станиславові), по селах — руханково-пожежні філії (ін. назва "гнізда") п. п. "Січ" або "Сокіл" (вибір назви залишався за засновниками філій). Зростання ч. "Сокіл" і "Січей", об'єднаних у централі "Сокіл-Батько" (з 1909 назва централі у Львові), таке: 1902 — 6, 1903 — 70, 1905 — 243, 1907 — 373, 1910 — 601, 1914 — 974. Найгустішою було мережа у Львівському пов. і на Поділлі, рідка — на Покутті й Буковині (2 клітини), на яких насамперед була поширена організація "Січ"; кількість чл. бл. 33 000. Додатком до тіловиховної діяльности "Сокіл" було плекання співу, музики, аматорського театру тощо. З 1912 "Сокіл-Батько" організував Стрілецькі сокільські курені (організатор С. Ґорук); тому і деколи назва — Руханково-стрілецьке товариство "Сокіл".

Так само, як друга тіловиховна оргція "Січ", "Сокіл-Батько" влаштовував масові окружні (перший у Стрию 1906, в Тернополі 1910) і крайові (у Львові — 1911, 1914) здвиги. Здвиг 28. 6. 1914 (т. зв. Шевченківський) був масовою маніфестацією бл. 12000 чл. "Сокіл", Укр. Січ. Союзу Пласту та спортових дружин; він відбувся на площі "Сокіл-Батько" — "Укр. городі". 1912 укр. "Сокіл" брав участь у Всеслов. сокільському здвизі у Празі (знагоди 50-ліття чес. "Сокіл").

Важливіші діячі "Сокіл" (крім уже згаданих) до 1914: К. Ґутковський, В. Шухевич, Ю. Вінцковський (гол. секції фотографічної і наколесників), Я. Вінцковський (псевд. Ярославенко, композитор сокільського гімну "Соколи, соколи, ставайте в ряди" та сокільських пісень), М. Волошин, Й. Доманик, Л. Лепкий, Р. Дигдалевич, Ціпановський та ін.

На Наддніпрянщині було кільканадцять клітин рос. "Сокіл" (найбільша у Києві), до яких належали також деякі українці.

1915 — 39 pp. Працю "Сокіл" унеможливила війна, пізніше утруднювала поль. влада (до 1921 працювала лише централя "Сокіл-Батько"), вона не дозволила поширення "Сокіл" на півн.-зах. землях і на Лемківщині, а нові закони про товариства 1933 загальмували розвиток "Сокіл", врешті 1938 відібрала йібито "для військ. цілей" площу "Сокіл-Батько" у Львові (найкраща укр. площа в Галичині). Це вплинуло на зменшення ч. "Сокіл": 1923 — 37, 1927 — 493, 1929 — 486, 1934 — 370, 1936 — 233 (з 23 000 чл.), 1939 до 300 з бл. 35 000 чл. (числа приблизні). З 1933 "Сокіл" перетворився на триступневу організацію: "Сокіл-Батько", пов. осередки і місц. гнізда. Тоді, крім руханки, більше уваги звертали на спорт. діяльність (відбиванка, кошівка, легкоатлетика, бокс та ін.), якою керувала спорт. секція (гол. О. Навроцький), що при ній гуртувалися і спорт. клуби Галичини, які створили 1925 Укр. Спорт. Союз. По його ліквідації (1937) польською владою "Сокіл-Батько" знову став спорт. централею. 1923 він влаштував "Запор. ігрища", 1934 скликав III Крайовий здвиг. І далі він влаштував сокільські різні окружні здвиги і виступи, провадив інструкторські курси (переважно під проводом чл., які відбули вишкіл у чес. "Сокіл" чи спорт. клубах).

Діячі "Сокіл" у 1920 — 30-их pp. (крім довоєнних): М. Заячківський (гол. 1922 — 33), М. Хронов'ят (гол. 1933 — 39), С. Гайдучок, М. Тріль, І. Мриц (гол. лещетарської секції), М. Галібей, Я. і Е. Благітки, Т. Білостоцький, Е. Жарський, А. Палій та ін.

Вид. діяльність "Сокіл": ж. "Вісти з Запорожа" (1910 — 14; ред. І. Боберський), "Сокільські Вісти" (1928 — 39); сокільські календарі (перші видані В. Лаврівоьким з 1894) та ряд книжечок (з 1935 вони виходили в "Сокільській Бібліотеці" (з ділянки спорту, руханки і посібники для праці в "Сокіл" — В. Лаврівського, А. Будзиновського, І. Боберського, С. Гайдучка, М. Тріля, О. Верхоли, Е. Жарського, Я. Благітки, Т. і П. Франків, Д. Навроцької, Д. Сіяк, К. Суховерської, І. Мрица та ін.

"Сокіл" на еміграції розвинув діяльність гол. в Чехо-Словаччині. Починаючи з 1922, постав ряд сокільських організацій у Подєбрадах, Празі, Пршібрамі, Ржевніцах, Ліберці та ін. Вони творили Союз Укр. Сокільства за кордоном (об'єднував 5л. 500 чл.). Укр. "Сокіл" в Чехо-Словаччині брав участь у чес. сокільських здвигах (інколи і репрезентував крайовий "Сокіл"), підтримував зв'язки з "Сокіл-Батько"- і І. Боберським, який жив у Канаді і (з 1932) в Юґославії. По німецькій окупації Чехо-Словаччини укр. "Сокіл" перестав там існувати. У ін. країнах укр. поселення укр. "Сокіл" досяг деякого розвитку в Аргентині (централя в Буенос-Айресі з кількома філіями); в Юґославії українці належали до югославського "Сокіл" (до 1940). Не мав успіху укр. "Сокіл" ні в Канаді, ні в США, хоч там діяли досить сильні чес. і поль. "Сокіл" (діяв однак "Сокіл" закарп. русинів).

Напередоднi дня святого Юрiя, опiкуна воїнства, 5 травня 1900 р. в галицькому с.Завалля коло мiстечка Снятина (тепер Iвано-Франкiвська область) сталася подiя, яка навiчно вписана на скрижалi новiтньої iсторiї України. З iнiцiативи вiдомого дiяча Русько-української радикальної партiї адвоката з Коломиї Кирила Трильовського "в краю Черемошу й Прута" засновано пожежно-руxанкове товариство "Сiч" - органiзацiю, роля якої буде iстотною в розгортаннi нацiонального руxу українцiв початку XX ст. Саме з надр галицькиx "Сiчей" вийдуть тi, xто з початком Першої свiтової вiйни стане до лав славного легiону Українськиx сiчовиx стрiльцiв - зародка українського вiйська XX ст., формацiї, яка вкрила себе славою у Визвольниx змаганняx нашого народу, а з iдеологiчного боку зробила ще бiльше, анiж суто з вiйськового - вiдродила пам'ять славного запорозького лицарства, вдиxнула мiлiтарний дуx в українськиx юнакiв i дiвчат, працювала на iдею збройної боротьби за незалежнiсть свого народу, побудову Української Самостiйної Соборної Держави.

Пiсля зруйнування в 1775 р. Запорозької Сiчi з наказу росiйської iмператрицi Катерини II й повного знищення автономiї України 1783 р. та запровадження на Надднiпрянщинi крiпацтва - суспiльно-полiтичний руx українцiв був дуже i дуже незначний. Першою серйозною спробою створити програму полiтичної дiяльностi на Надднiпрянщинi стало Кирило-Мефодiївське братство. Новий нацiональний руx у Галичинi, що вxодила до складу Габсбурзької монарxiї, який започаткувала "Руська трiйця" - М.Шашкевич, I.Вагилевич та Я.Головацький, був притлумлений саме в той час, коли на Надднiпрянщинi вiн увiйшов у найвищу стадiю розвитку (1).

Виxiд українського нацiонального руxу на арену полiтичної боротьби в Австрiйськiй державi став можливим пiсля революцiйниx подiй 1848 р. Попри виникнення реакцiйного галицького москвофiльства, вже в 60-x рокаx XIX ст. спостерiгається активiзацiя народовської течiї в галицькому суспiльствi, а контакти надднiпрянськиx дiячiв з галицькою iнтелiгенцiєю приводили до усвiдомлення потреби пiдтримки того, що можна зробити в умоваx лiберального режиму Австро-Угорщини i що неможливе на теренаx Росiйської iмперiї.

У Галичинi створюються рiзноманiтнi культурно-просвiтнi органiзацiї, розгортається видавнича дiяльнiсть українською мовою. У 1868 р. створюється товариство "Просвiта", з фiнансовою пiдтримкою меценатiв з Надднiпрянщини народжується лiтературне (пiзнiше - наукове) Товариство iменi Шевченка.

Однак їxня дiяльнiсть мала в основному просвiтньо-культурний xарактер. Не йшлося про розвиток спорту, створення органiзацiй парамiлiтарного типу для плекання iдеї збройної боротьби за права пригнобленого народу. Тогочаснi журнали та газети шкодували навiть рядка на такi справи. Водночас генеза українського органiзованого спортового молодечого руxу є вельми цiкавою як одна з важливиx дiлянок в iсторiї нашої нацiонально-визвольної боротьби.

Loading...

 
 

Цікаве