WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Патріоти державної безпеки - Реферат

Патріоти державної безпеки - Реферат

Серед "чекістів" дослідники виділяють групу "розвідників", що завжди володіли найбільшими фінансовими і організаційними можливостями для створення серйозних, ефективно діючих таємних структур. До того ж виявилося, що "колишні і діючі розвідники найменш піддані процесам корупції і розкладання" порівняно з іншими спецслужбами та угрупуваннями на теренах колишнього СРСР. Вони традиційно мали найвищий авторитет серед усіх "комітетчиків", відрізнялися кращими інтелектуальними кадрами (наприклад, представники згадуваного "Вимпелу", що складався лише з офіцерів, мали по дві-три вищі освіти), досвідом конспіративної роботи, методами спілкування з "потрібними людьми", необмеженим досвідом і контактами на території СНД та за його межами. "П"ГБ згодом підім'яли під себе самостійні угрупування "патріотів". Саме "розвідники" виконують головну координуючу роль серед інших об'єднань і мають найбільший вплив на владні структури колишніх радянських республік. Природньо, що всередині цього угрупування існує внутрішня напруга, що пов'язано з наявністю кількох лідерів. Проте, поки що, вони успішно долаються. Причому й досить жорсткими методами. Так, наприклад, вирішення "військового питання" призвело до загибелі члена "П"ГБ армійського генерала Рохліна.

Пріоритетом у роботі співробітників цієї структури стала діяльність із створення нових та проникнення в існуючі підприємства, включаючи й банки. Принагідно зауважимо, що програма андроповських реформ здійснювалася з опорою на практику роботи спецслужб. І, як бачимо, сьогодні вона знову покликана до життя. У нещодавній статті, присвяченій 90-річчю з дня народження Андропова, директор ФСБ Росії М.Патрушев зазначив:"...Інтерес до цієї людини в наші дні далеко не випадковий. У сучасному російському суспільстві відчувається потреба у подібних людях, які мислять по-державному масштабно й ставлять інтереси Батьківщини понад усе".

За даними тих, хто досліджував цю проблему, люди "П"ГБ вважають себе щирими патріотами-державниками, об'єднуються в таємні, вузькокорпоративні співтовариства, нерідко "організовані за принципом і подобою секретних воєнізованих формувань", де головним принципом діяльності було "суворе дотримання воєнного єдиноначалля, що припускає безумовне виконання підлеглими наказів керівників".

Співтовариства "П"ГБ (нерідко глибоко законспіровані) створені на території країн колишнього СРСР і функціонують у багатьох країнах світу в тісній пов'язаності із спецслужбами країн СНД, у першу чергу Росії. На переконання дослідників у планах діяльності співтовариства існують дві групи цілей: декларовані та приховані.

Декларовані головні цілі "П"ГБ, на думку дослідників, такі:

  • повернення до основних "радянських цінностей" на всіх суспільних рівнях;

  • відтворення подоби СРСР і його простору впливу на "оновлених" суспільних, державних, моральних та етичних основах;

  • боротьба з корупцією і злочинністю в країнах СНД;

  • боротьба із "західним імперіалізмом у всіх його найгірших проявах";

  • надання допомоги і сприяння своїм однодумцям, "справжнім патріотам".

Недекларовані цілі "П"ГБ полягають:

  • у створенні "паралельного" світу, веденні кланового способу життя, нав'язування своїх порядків і правил оточуючим;

  • у використанні причетності до "П"ГБ для самозбагачення, одержання привілеїв, таємного доступу до матеріальних цінностей, одержання довічного статусу непідсудності та безкарності;

  • протиборство з ідейними суперниками й іншими кланами в усіх проявах життя;

  • прихід спочатку до таємної, а згодом абсолютної влади на просторах СНД;

  • прагнення до побудови іншого світу на основі власних ідеалів та принципів.

Виходить, що головною метою організації "П"ГБ було створення необхідних умов для трансформації СРСР у більш ефективне та життєздатне соціально-політичне і фінансово-економічне утворення, а також вироблення нової стратегії боротьби з внутрішніми і зовнішніми ворогами пострадянського простору.

Важливим моментом ситуації після 1991 року є те, що після практичного знищення апарату державного управління країною (ліквідація КПРС та зруйнування КДБ), "П"ГБ переважно зберіг у цілості систему соціально-політичного та економічного впливу. Цією обставиною і можна пояснити ту грандіозну роботу, що була виконана по трансформації "золота партії".

У подальші роки "патріоти" надають процесу входження у владу стабільної інерційності. Вони завойовують позиції не лише у владі, але й у групах, що виступають у якості їхніх суперників. "П"ГБ часто підривають супротивників зсередини і беруть під свій контроль, залишаючись при цьому недоторканими. Найбільш виразно це проявляється у СНД, де чільне місце займає Україна.

Як вважають дослідники, у другій половині дев'яностих "патріоти" активно впроваджуються й просуваються у вищі ешелони влади. Можна припустити, що до активних дій у середині РФ "П"ГБ приступив у той період (приблизно 1998 рік), коли під галас багаточисельних страйків та акцій протесту (як, наприклад, перекриття руху поїздів залізниці) і посиленні політичного протистояння в Кремлі та Держдумі був відправлений у відставку "непотопаючий" прем'єр В.Чорномирдін, а згодом і "кіндерсюрприз" - колишній комсомольський функціонер Сергій Кирієнко (Ізраітель). Вважається, що потужна урядова та економічна кризи, а разом з ними й соціальні заворушення - події одного ряду.

Після "перехідного" прем'єра Кирієнка уряд Росії очолила людина, певним чином пов'язана з "П"ГБ – Є. Примаков. Про імовірність такого зв'язку свідчить той факт, що він з вересня 1989 по липень 1990 років був кандидатом у члени Політбюро ЦК КПРС, а з вересня по листопад 1991 року перебував на посаді першого заступника голови КДБ СРСР - керівником Першого Головного Управління КДБ СРСР. З грудня 1991 по січень 1996 року очолив Службу зовнішньої розвідки (СЗР). Перебування на цій посаді ознаменувалося появою кількох відкритих аналітичних доповідей (сам факт такої інформаційної відкритості СЗР став явищем), в яких відбилася позиція, відмінна від зовнішньополітичного курсу МЗС під керівництвом А.Козирєва, котрий вважався слухняним виконавцем вказівок Заходу. Тобто на момент розвалу Союзу, Є. Примаков опинився у другому ешелоні влади КПРС-КДБ. До того ж його прізвище у ЗМІ також пов'язувалося із зниклими капіталами партії (примітно, що причетним до "евакуації" коштів СРСР вважався й особистий друг Є. Примакова – В. Геращенко, який до 1991 року керував Держбанком СРСР, а згодом став головою Центробанку РФ).

Loading...

 
 

Цікаве