WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Патріоти державної безпеки - Реферат

Патріоти державної безпеки - Реферат

Щодо радянських запасів "жовтого металу", то інформація має занадто суперечливий характер. До кінця 1980-х років СРСР посідав друге місце у світі за обсягами золотовидобутку, що сягали до 260 т на рік (майже 13% його світового видобутку). Проте у 1991 році один з керівників Держбанку СРСР Думнов заявив, що СРСР має в наявності 374, 5 т золота. Одночасно з цим західні експерти оцінювали радянський золотий запас від 1 до 3 тис. т, а в секретній доповіді ЦРУ 1989 р. наводилася цифра у 4, 5 тис. тонн. Тобто точна кількість золотого запасу СРСР невідома. Тому різні інформаційні повідомлення щодо цього мають, швидше, спекулятивний характер. Це не означає, що золотий запас був мізерний. Наприклад, про ступінь залежності світового "золотого ринку" від політики Радянського Союзу говорить хоча б той факт, що після повідомлення у лондонській "Гардіан" у 1991 році про те, що із СРСР вивезена партія золота на 4 млрд. дол., ціни на цей метал впали до рекордно низького рівня (у 1989 р. на світовий ринок СРСР "викинуло" близько 300 т. золота, що призвело до його дестабілізації).

Загалом питання про офіційні золоті резерви задавати небезпечно. Спроби отримати відповідь на нього закінчувалися трагічно. Неодноразові спроби депутатів Верховної Ради Росії одержати офіційні роз'яснення щодо його долі були однією з причин трагічних подій жовтня 1993 року. Пострілами з танків вдалося уникнути пояснень, куди зникла переважна частина радянського золотого запасу (алмазного також), з якого Україна мала б отримати свою частку в розмірі 16,34%. А вже у 2003 році за загадкових обставин пішов з життя послідовний розшукувач зниклого "золота партії", журналіст Ю.Щекочихін. Він тривалий час займався діяльністю таємної організації на теренах СНД - "патріотів" державної безпеки – "П"ГБ, про яку ми далі вестимо мову, які, наче б то, були безпосередніми учасниками "золотої лихоманки".

Через парламентську комісію, що розслідувала справу "золота партії", стали відомими деякі факти. Так, у аналітичній записці полковника ПГУ КДБ Л.Веселовського (який безпосередньо займався цією справою і пізніше давав свідчення прокуратурі), поданій на ім'я М. Кручини під назвою "О дополнительных мерах по закреплению и эффективному использованию партийной собственности", говорилося наступне: "Денежные ресурсы, отраженные в финансовых документах открыто, могут быть инвестированы только в общественные, социальные или благотворительные фонды, что затруднит их конфискацию в будущем. Средства, поступающие в виде доходов в партийную кассу и не отражаемые в финансовых документах, должны быть использованы для приобретения анонимных акций, фондов отдельных компаний, предприятий и банков, что, с одной стороны, обеспечит стабильный доход независимо от дальнейшего положения партии, а с другой, в любой момент эти акции могут быть реализованы на фондовых биржах с последующим размещением капитала в иных сферах с целью обезличивания партийного участия, но с сохранением контроля... Принятие данных мер потребует организовать срочный отбор особо доверенных лиц, которым будет поручено выполнение отдельных пунктов программы, не исключается возможность создания категории негласных членов партии, которые будут обеспечивать ее жизнедеятельность в любых условиях чрезвычайного периода".

Публікації того періоду свідчили, що в кінці вісімдесятих - на початку дев'яностих років функціонери апарату управління КПРС і співробітники КДБ встановили міцні зв'язки з діловим світом Заходу. На підставі відкритих джерел можна констатувати, що в Австрії, Англії, Бельгії, Італії, Канаді, Франції, ФРН, США, Уругваї, Швейцарії, Еквадорі, Японії, на Кіпрі, Філіппінах, Островах Карибського моря тощо було засновано більше 80-ти великих акціонерних товариств та спільних підприємств із змішаним капіталом та значна кількість дочірніх фірм, що працювали у сферах страхування, банківської справи, морського транспорту, лізингу, торгових операцій і угод із нерухомістю.

Ця структура дублювалася мережею рахунків у європейських, американських банках і оффшорних зонах, куди через систему "совзагранбанков" (Лондонське відділення Московського народного банку, Паризьке відділення Банку Північної Європи й ін.), якими володіли Держбанк, "Внешторгбанк" і "Внешэкономбанк СРСР", пішов вал перерахувань значних сум у валюті. Тільки у Європі з'явилося кілька тисяч таких рахунків. Значні капіталовкладення були зроблені також у Латинській Америці та на Близькому Сході.

Проведена організаційна робота з цієї справи виглядає настільки грандіозною, що важко повірити, ніби вона здійснювалася переважно деморалізованими силами партійних функціонерів.

Після невдалого перевороту, який швидше за все був інспірований самим Горбачовим, щоб через його провал відсікти стару союзну номенклатуру від "солодкого пирога", ситуацією скористався Б.Єльцин, - "могильник" першого президента СРСР. У 1991 році вийшло кілька Указів Президента Російської Федерації: від 23 серпня 1991 року "О приостановлении деятельности Коммунистической партии РСФСР", від 25 серпня 1991 року "Об имуществе КПСС и Коммунистической партии РСФСР" та від 6 листопада 1991 року "О деятельности КПСС и КП РСФСР", а також про перевірку конституційності КПРС та КП РРФСР. Згодом, після Біловежських угод (8.12.1991, Білорусія), четвертого січня 1992 року за №13(Д) вийшов наступний Указ Єльцина "О передаче денежных средств и другого имущества, ранее принадлежавщего КПСС и КП РСФСР". Після цього кампанія з пошуку "золота" набула особливого розголосу. Можна вважати, що від вказаного моменту "золото партії", принаймні те, що ним називають, перейшла у інші руки. Це випливає й з самого Указу за №13(Д), у якому є багато темних місць та нечітких формулювань, що відкривають широкий простір для будь-яких махінацій. Галас не вщухав і в наступні роки. Але він вилився чомусь не у створення документальних творів, а, переважно, художніх, де вимисел тісно переплітався з елементами правди, і цим ще більше дезорієнтував людей. Найпопулярнішим з них стала книжка І.Буніча "Золото партії".

На початку дев'яностих російські кошти за рубежем намагався шукати тодішній в.о. російського прем'єра Єгор Гайдар. Для цього він звернувся до всесвітньо відомого приватного розшукового бюро "Кролл Ассошіейтс Інк." (США). Через певний час сищики передали Гайдару докладний звіт, який, проте, безвісти зник. Кілька років про нього нічого не знали. Інформація про замовлене "Кроллу" розслідування з'явилася у 1995 році. Тоді на ім'я Єльцина прийшов лист від адвоката "Кролла", де той прохав президента Росії доплатити їм залишок грошей, обіцяних колишнім в.о. прем'єра за зроблену роботу. Лише через два роки після "ретельних пошуків" їм була надана відповідь (підписана Степашиним), де говорилося, що "документів, які підтверджують повноваження Є. Т. Гайдара на підписання контракту з компанією "Кролл Ассошиэйтс Інк.", не виявлено", і що "матеріали, отримані Гайдаром від "Kroll Associеtes", у правоохоронні відомства не надходили". "Кроллівцям" було запропоновано розглядати всі ці контракти як угоду між їхньою фірмою і "громадянином Є. Т. Гайдаром". Тобто приватною особою. Постає питання: яким чином "приватна особа" задовільнила свій інтерес за рахунок державних коштів, розмір яких сягав більше півтора мільйонів доларів США? А щодо причин зникнення документів, то головною з них слід вважати ту, що у поданому списку значилися 22 члени уряду Гайдара.

Загалом завдання. поставлені "Кроллу", торкалися не стільки пошуку партійних грошей, агрошових фондів та інших активів, "що знаходяться за рубежем і належать російським і колишнім радянським підприємствам та фізичним особам". Про горезвісні гроші КПРС було мимохіть згадано лише один раз у другому пункті. У третьому ж пункті знову говорилося про необхідність знайти "особливі випадки використання фондів не за офіційним призначенням чинними або колишніми російськими або радянськими офіційними особами".Основним результатом роботи "Кролла" стала доведена відсутність масового вивозу грошей КПРС.

Loading...

 
 

Цікаве