WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Населення Кубані в кінці XVIII - другій половині ХIX ст. - Реферат

Населення Кубані в кінці XVIII - другій половині ХIX ст. - Реферат

У 80-х рр. XIX ст. на Кубань щорічно прибувало на заробітки біля 100-150 тис. чоловік. Начальник Чорноморського округу пояснював загострення криміногенної ситуації на Кубані збільшенням "іногороднього бродячого населення, що прибувало на тимчасові заробітки" [16].

Ситуація з прийшлим населенням залишалася складною. Це підтверджується звітом губернатора Чорноморської губернії: "... наплыв таких жителей является нежелательным не только потому, что они отбивают заработок у местного рабочего населения, но и еще более потому, что, оставаясь беспочвенным бродячим элементом, нередко не находящим ожидаемого заработка, подобные лица впадают в распутную и преступную жизнь..." [17].

Російські соціальні історики кінця XIX ст. справедливо зазначали, що для ефективної профілактики і боротьби з жебрацтвом і бродяжництвом було потрібне активне розгортання аграрної реформи, зміна трудового законодавства (у бік його лібералізації), розвиток страхування робітників і селян [18].

До кінця XIX ст. притік іногородніх на Кубань став менш значним. Соціальна структура регіону не зазнавала істотних змін.

У той же час на початку XX ст. в Російській імперії наростала соціальна напруженість. Відчувалася вона і в Кубанській області. Матеріальне становище населення було нестабільним. Продовжувало збільшуватися число іногородніх поселенців, що не мали права осідлості. З 1900 по 1914 рік їх кількість в області зросла вдвічі, досягши 574, 9 тисяч чоловік [19]. Вони продовжували становити найбільш знедолену частину населення.

Не меншав і притік на Кубань сезонних робітників, що збільшували маргінальний шар кубанського соціуму. У основному вони прибували з центральних губерній Росії. Наприклад, тільки через станцію Тихорецьку, де вони реєструвалися, щорічно прибувало від 75 до 130 тис. чоловік. У 1902 році, за даними отаманів відділів, у Кубанську область на літні заробітки офіційно прибуло більше 90 тис. чоловік [20].

Дані того часу по кількості жебраків і бездомних в кубанській столиці вельми сумні. За інформацією "Кубанских областных ведомостей", в катеринодарських нічліжках в 1900 році було зареєстровано 110 тисяч відвідувань. У 1901 році їх було вже 134 тисячі [21].

За відомостями катеринодарського поліцмейстера, в 1902 році понад 90 тис. чоловік потребувало постійного або тимчасового нічлігу [22]. Кількість незаможних в Катеринодарі постійно збільшувалося: "Нищих на улице такая масса, что пройти даже одного квартала нельзя, чтобы не видеть пяти просящих" [23].

Кількісні дані про наявність офіційно зареєстрованих жебраків в адміністративно-територіальних утвореннях Кубанського козачого війська ілюструє наступна таблиця.

Таблиця. Кількість жебракуючих у відділах Кубанського козачого війська, 1907 р. (за даними Л.Оспіщевої, 2003 р.) (24).

п/п

Відділи

війська

Жебракуючі

Усього

Чоловіків

Жінок

На кожні 10 тис. жителів

1.

Катеринодарський

235

151

84

9

2.

Баталпашинський

250

148

102

11

3.

Єйський

385

235

150

14

4.

Кавказький

287

189

98

11

5.

Лабінський

471

285

186

15

6.

Майкопський

324

194

130

11

7.

Темрюкський

295

190

105

8

8.

Загалом

2247

1392

855

11

Потрібно зазначити, що наведені дані дуже занижені. Офіційний статус жебрака отримати було досить складно. Реальне число жебраків було суттєво більшим.

Загалом, дослідники дорадянського періоду основними причинами жебрацтва і бродяжництва в суспільстві визначили: 1) особистісні (пияцтво, низький освітній рівень тощо); 2) соціальні (масове зубожіння населення, втрата працездатності, недостатньо ефективна соціальна підтримка держави) [25].

За відгуками "начальників губерній і областей", в Росії існували побутові, етнографічні і психологічні причини крайніх форм маргінальності [26]. На основі великого емпіричного досвіду авторитетний дореволюційний дослідник народного життя Е. Д. Максимов в 1901 році згрупував причини жебрацтва і пов'язаних з ним явищ таким чином: 1) індивідуальні; 2) сімейні; 3) соціальні; 4) ситуативно-стихійні [27].

Література

1. Государственный архив Краснодарского края (ГАКК). Ф. 249. Оп. 1. Д. 161. Л. 69, 72.

2. Сапожников И. В., Сапожникова Г. В. Черноморские казаки и И.М. Де-Рибас // Дворяне Северного Кавказа в историко-культурном и экономическом развитии региона / Под ред. В.К. Чумаченко. - Краснодар, 2002. - С. 180.

3. Там же. - С. 190.

4. Фролов Б. Е. Переселение Черноморского казачьего войска на Кубань // Historia Caucasica. - Краснодар: КГИАМЗ, 2005. - Вып. 4. - С. 34.

5. ГАКК. Ф. 249. Оп. 1. Д. 442. Л. 53.

6. Фролов Б. Е. Переселение Черноморского казачьего войска... - С. 78.

7. Голобуцкий В. А. Черноморское казачество. - Киев, 1956. - С. 143.

8. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ). Собр. 1. Т. 25. СПб., 1830. Ст. 18597.

9. Прошлое и настоящее Кубани в курсе отечественной истории / Под ред. В.Н. Ратушняка. - Краснодар, 1994. - С. 83.

10. ПСЗ. Собр. 1. Т. 25. СПб., 1830. Ст. 19091.

11. Очерки истории органов внутренних дел Кубани: 1793 - 1917 гг. / Под ред. В. Н. Ратушняка. - Краснодар, 2002. - С. 34.

12. Щербина Ф. А. История Кубанского казачьего войска. - Екатеринодар, 1910 (репринтное издание). - Краснодар, 1992. - Т. 1. - С. 808.

13. Голобуцкий В. А. Черноморское казачество... - С. 215.

14. Кубанский сборник. - Екатеринодар, 1901. - Т. 7. - С. 88.

15. Македонов Л. В. Население Кубанской области по данным вторых экземпляров листов переписи 1897 г. - Екатеринодар, 1907. - С. 549.

16. Российский государственный исторический архив (РГИА). Ф. 1268. Оп. 19. Д. 180. Л. 399.

17. РГИА. Ф. 1268. Оп. 19. Всеподданнейший отчет по Черноморской губернии за 1898 г. - Л. 24.

18. Горбунов А. В. Борьба с нищенством и бродяжничеством. - М., 1909. - С. 3; Каменский П. В. Проблемы борьбы с бедностью посредством общественной самодеятельности. - Екатеринослав, 1904.

19. Очерки истории органов внутренних дел Кубани... - С. 415.

20. ГАКК. Ф. 454. Оп. 2. Д. 2988. Л. 83 - 92.

21. Кубанские областные ведомости (КОВ). - 1902. - № 67. - С. 1.

22. КОВ. - 1902. - № 240. - С. 1.

23. КОВ. - 1913. - № 67. - С. 2.

24. Оспищева Л. Е. История благотворительных организаций на Кубани (конец XIX - начало XX века). - Майкоп, 2003. - С. 212.

25. Сперанский С. К истории нищенства в России. - СПб., 1897

26. Ливенстим А. Нищенство в России по отзывам начальников губерний. - СПб., 1899. - С. 6.

27. Максимов Е. Д. Происхождение нищенства и меры борьбы с ним. - СПб., 1901.

Loading...

 
 

Цікаве