WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Найдавніші міста Донеччини - Реферат

Найдавніші міста Донеччини - Реферат

Відсутність воєводської відписки про виконання цього розпорядження не дозволяє стверджувати, що воно було виконане, бо часто винуватці тікали на Запорожжя, звідкіля їх ніхто не міг повернути. Можна тільки допускати, що під час відсутності сторожі таке укріплення могло бути зруйноване навіть маленьким татарським загоном. Тим більше що в цьому ж році козацькому отаманові Б. Протасєву, який супроводжував московських послів до Торської переправи, цар доручив підібрати на Торі місце, де можна було б побудувати "жилой город" і поселити в ньому "черкас", тобто українців, що переселялися в межі Росії23.

Із рапорту Протасєва випливає, що українські козаки, під контролем яких знаходилось межиріччя Дінця і Тору, не дозволили йому обстежити всю місцевість. З того, що йому вдалося оглянути, він дійшов висновку, що найбільш вигідно побудувати таке місто при Маяцькому озері, оскільки поруч знаходився ліс для зведення не тільки будинків поселенців, але й міських укріплень, а в Сіверському Дінці чудова вода для пиття, в той час як в р. Тор вода була солона. Все це підтверджує висновок, що на той час ніяких поселень на Торі не було. Про це також свідчать неодноразові доручення воєводам порубіжних міст Росії розвідувати про наміри "черкас" поселитися на Торі.

Після ознайомлення з рапортом Протасєва цар дав розпорядження воєводам порубіжних міст Росії направити в 1648 р. на Тор з цих міст робітних людей та охорону для зведення такого міста. Однак події Визвольної війни в Україні та заворушення в південних містах Росії спонукали воєвод просити царя скасувати своє розпорядження. З цим проханням вони звернулися й до Боярської Думи, яка також прохала царя скасувати цей указ. Новий царський указ послідував у 1660 р., коли споряджена спеціальна експедиція, очолювана С. Кошелєвим, прибула на Тор, але не змогла побудувати міста, якби на Торі було укріплене поселення, то учасники експедиції не зводили б для себе земляних укріплень для захисту від татар. І лише в 1663 р. було споруджено острог при Маяцькому озері (нині с. Маяки Слов'янського району)24.

Під прикриттям Маяцького острогу в 1664 р. було заведене казенне солеваріння на Торі, яке знаходилось під постійною охороною, що, звичайно, сприяло формуванню тут постійного населення, а в 1676 р. й побудові м. Соляного (Тора), в якому на початок 1677 р. вже проживало 245 українських родин25. Таке масове переселення на Тор "черкас" було викликане турецько-польською війною, в ході якої до Туреччини відійшло Поділля, та війною Росії й України проти Туреччини, яка намагалася заволодіти Чигирином. Все це, на наш погляд, дає підстави стверджувати, що до побудови Маяка і Соляного на Торі ніяких укріплених містечок в межиріччі Дінця і Казенного Торця не існувало і не варто брати до уваги цього острогу, оскільки він не поклав початку формуванню постійного поселення. Сказане вище дає підстави у 2006 році відзначити 330 років міста Слов'янська.

З 1997 р. з кожним роком і все більш настирливо в місцевій пресі, радіопередачах, по телебаченню звучали вимоги переглянути дату заснування обласного центру Донеччини - м. Донецька. Поштовхом до цих дискусій послужило обговорення цього питання та встановлення в центральному районі міста пам'ятника "засновнику" міста Джону Юзу, який у 1868 р. підписав з російським урядом договір на побудову при верхів'ях річки Кальміус металургійного заводу (нині Донецький металургійний завод), а в 1869 р. прибув до с. Олександрівки і розпочав будівництво. На зініційованому Донецькою міською радою зібранні представників громадських організацій, науки та краєзнавців розгорілася дискусія не тільки з питання правомірності називати Юза засновником Донецька, але й відносно місця встановлення йому пам'ятника. Прихильники Д.Юза пропонували встановити його в центрі міста, а їх опоненти - в межах території металургійного заводу або при будиночку, в якому він жив, реставрувавши його. У цій дискусії верх взяли перші, і пам'ятник встановлено неподалік від будинку міської адміністрації, фактично на межі двох перших сіл Олександрівки та Крутоярівки, що були закладені поручиком Євдокимом Шидловським у 1779 р.

Початки постійного проживання населення при гирлі Кальміусу датуються щонайменше XIV ст., коли тут існувало венеціансько-генуезьке місто-колонія Адомаха. Пізніше її назва перейшла на козацький форпост Домаху, збудований, імовірно, наприкінці XVI ст. Матеріали архіву Коша Нової Січі свідчать, що у XVIII ст. під прикриттям Домахи виросла Кальміуська слобода, в якій завдяки старанням полковника Андрія Порохні в 1754 р. була збудована Святомиколаївська церква. Напевно, Адомаха-Домаха-Маріуполь - найбільш давнє місто Донбасу.

Після зруйнування Нової Січі в 1776-1778 рр. царський уряд провів найбільш масову роздачу запорозьких земель у межах новостворених Азовської та Новоросійської губерній. Запорозькі зимівники при верхів'ях Кальміусу, що згадуються тут з 1690 р., дісталися поручику Є.Ши-дловському (понад 16 тис. десятин землі). Згідно з першим переписом поселень Азовської губернії кінця 1778 - початку 1779 рр. в "новозаснованих" ним селах числилося 14 чоловіків і 9 жінок, а за переписом 1785 р. їх чисельність зросла до 209 чоловіків і 135 жінок26. Співвідношення між чоловіками та жінками серед підданих Шидловського доводить козацьке їх походження, бо у зимівниках переважало чоловіче населення. Зимівчани, що погодились залишитись на своїх місцях, отримали від Шидловського 12 років "слободи" (звільнення від повинностей на користь землевласника).

У 1841 р. в с. Олександрівці, яке нині входить до складу Київського району м. Донецька, було побудовано першу в тодішній Росії механізовану шахту, яка давала понад 500 тис.пудів вугілля на рік. На цій території нині працює шахта ім. О.Засядька. В середині XIX ст. на Рутченківці (Кіровський район м. Донецька) теж вівся видобуток вугілля. Вже після 1868 р. Дж. Юз збудував металургійний завод серед шахтних селищ, які сформувалися наприкінці XVIII-початку XIX ст.

На початку ХІХ ст. на території Олександрівки були виявлені поклади кам'яного вугілля. Не маючи можливості вести їх розробку, Шидловський віддав свої землі в оренду новоросійському губернаторові графу Воронцову, котрий у 1841 р. збудував у Олександрівці першу механізовану шахту в Росії по видобутку кам'яного вугілля. Щорічно вона давала понад 500000 пудів вугілля. На цій території нині працює шахта ім. О. Засядька, а селище Олександрівка входить до складу Київського району м. Донецька. Одночасно з Шидловським на території південно-західної частини нинішнього міста отримав землі (майже 13000 десятин Рутченко27(звідкіля і пішла назва Рутченківка - Кіровський район м. Донецька), де в середині ХІХ ст. вівся також видобуток вугілля. Після приїзду Юз поселився на хуторі поміщиці Смолянинової (від якої і пішла назва Смолянка). Так що не в пустому дикому степу розпочинав будівництво металургійного заводу при верхів'ях Кальміусу Д. Юз, а серед шахтних селищ, які сформувалися наприкінці XVIII - в першій половині ХІХ ст., то чи варто при визначенні часу заснування м. Донецька не брати до уваги поселення, що існували на його території і створили передумови для побудови тут металургійного заводу. Тому вважаємо, що міська рада Донецька 11 червня цього року вчинила справедливо, прийнявши рішення вважати, що історія міста бере свої витоки від сіл Олександрівки та Євдоксиївки, які є складовою частиною центральних районів м. Донецька. Хотілось би, щоб її приклад наслідували місцеві органи влади інших міст півдня України, і тоді вік міст регіону значно зріс би, що надало б йому значно більшої ваги в очах світової громадськості.

Наведені вище факти дозволяють стверджувати, що нині пора відмовитися від міфів при визначенні витоків історії міст краю, а керуватися реальними фактами, які відомі науці.

Література

1Феодосий (Макарьевский) Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. - Екатеринослав, 1880. - Вып. 2.- С- 2.

2Історія міст і сіл УРСР. Донецька область. - К., 1970.- С. 151.

3Беляев И. О сторожевой и станичной службе на польской украине Московского государства. - М., 1848.- С. 18.

4Пірко В.О. Джерела про час заснування м.Артемівська// Новые страницы из истории Донбасса.- Донецк, 1995.- Кн. 4.- С. 3-

5Джерела до історії населених пунктів Донбасу. - Донецьк, 2001.

6Записки Одесского общества истории и древностей российских. - Одесса, 1848.- Т.1.- С.352-372.

7Там само. - С.364.

8Саенко Р.И. Из истории основания города Мариуполя. - Мариуполь, 2002.- С.10-13; Руденко Н. Кем и когда основан Мариуполь. - Мариуполь, 2003; Мариуполь: история и перспективы. - Мариуполь. - 2002 та ін.

9История городов и сел УССР. Донецкая область. - К.,1976.- 367.

10Кузьминков Л. Переселение крымских греков в Северное Приазовье в 1778-1780 гг. - Мариуполь, 1997.- С. 61 та ін.

11Російський державний архів давніх актів (далі - РДАДА).- Ф.16, оп.1. спр.797, ч.7, а.73.

12Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии.- Екатеринослав, 1904.- Вып.1.- 72-92; Описание границ и городов бывшей Азовской губернии.- Александровск, 1910.- 48 с.

13Описание границ и городов. - С.21-22.

14Архів Коша Нової Запорозької Січі.- К., 1998.- Т. 1.- С. 122-125.

15Пірко В.О. Матеріали Архіву Коша Нової Запорозької Січі як джерело до історії Донбасу// Донецький вісник НТШ. - Донецьк, 2001.- Т. 1.- С. 60-61.

16Дневник путешествия Гильденштедта // ЗООИД.- Т. 11.- С.211.

17Описание. - С.18.

18Пірко В.О. Заселення Донеччини в XVI-XVIII ст. - Донецьк, 2003.- С. 89-90.

19Филарет (Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. - Харьков, 1858.- Отд. 5.- С.2; Щелков К. Историческая хронология Харьковской губернии .- Харьков, 1882.- С. 13.

20Історія міст і сіл УРСР. Донецька обл. - С.707.

21История городов и сел УССР. Донецкая обл.-С. 594.

22Пірко В. Заселення. - С.18.

23Там само.

24Там само. - С.22

25Там само. - С.27.

26 Джерела до історії населених пунктів Донеччини. - Донецьк, 2001 р. - С.27,36.

27 Там само. - С.36.

Loading...

 
 

Цікаве