WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Матеріали центральних державних архівів Росії як джерело до історії Донбасу XVI-XVIII ст. - Реферат

Матеріали центральних державних архівів Росії як джерело до історії Донбасу XVI-XVIII ст. - Реферат

Серед матеріалів сенатського фонду особливий інтерес викликає опис межиріччя Дону і Дінця, складений членом Санкт-Петербурзької академії Г.Ф.Юнкером. У 1736 р. він був направлений імператрицею у ставку фельдмаршала Мініха для ведення журналу військових дій під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Зібрані ним відомості про населені пункти регіону значною мірою доповнюють ревізькі казки початку 20-х років. За завданням уряду Юнкер також склав опис Бахмутських, Торських та Співаківських соляних заводів (Оп. 63, спр. 5468)16. Та на жаль, ці матеріали, можливо через складну палеографію, фактично залишилися поза увагою дослідників, за винятком описів соляних заводів, які, очевидно, у зв'язку із звинуваченням Юнкера в марнотратстві виділених йому казною 10 тис. карбованців на перебудову Торських соляних варниць, були перекладені на російську мову і зберігаються серед історичних творів XVIII ст. (Ф.372, Оп.1, спр.62)17. Правда, в пояснювальній записці до опису промислів вказується, що він складений у 1735 р., а переклад зроблено наприкінці XVIII ст. Допускаємо, що в датуванні архіваріус помилився не лише щодо складення опису, але і його перекладу з латинської, німецької і французької мови (опис написаний зазначеними мовами, що також, очевидно, вплинуло на недостатнє його використання дослідниками) на російську ( переклад зроблено взимку 1746 р. для подачі Юнкером звіту Головній соляній конторі).

Серед матеріалів підпорядкованих Сенатові установ, найбільшої уваги заслуговують документи про територіальні придбання Російської імперії у XVIII ст. у Північному Причорномор'ї, що зберігаються в фонді (Ф.202) "Прикордонної з Туреччиною комісії", яка діяла в 1712-1743 рр. Тут зосереджені не лише документи про розмежування територій між обома державами після Прутського (1711 р.), Константинопольського (1712 р.), Адріанопольського (1713 р.), Белградського (1739 р.) договорів, але й описи оборонних споруд, що знаходилися у прикордонній смузі.

У 350 фонді ("Ландратські книги і ревізькі справи") збереглися матеріали першої ревізії, якою був охоплений створений наприкінці 1708 р. Бахмутський повіт. Деякі відомості про торгові зв'язки регіону з народами Балканського півострову, про їх переселення на територію Причорномор'я у XVIII ст. відклалися у фондах: "Відносини Росії з Рагузінським" (Ф.59), "Відносини Росії з Сербією, Словенією та Чорногорією" (Ф. 86, 95).

Найбільш насичені інформацією про заселення краю, його адміністративний устрій, соціально-економічний розвиток документи, що відклалися в фондах: "Внутрішнє управління" (Ф.16) та "Головна соляна контора" (Ф.353). У першому з названих фондів переважно зберігаються звіти губернаторів і генерал-губернатора Новоросії Г. Потьомкіна, в яких наявні відомості про заходи як центральної, так і місцевої влади, спрямовані на заселення краю, організацію його оборони від зовнішнього ворога, про етнічний склад та соціальну структуру населення, його заняття (сільське господарство, ремесла, торгівлю), про розвиток міст та шляхів сполучення18. У другому фонді відклалися матеріали, що дозволяють простежити розвиток соляних промислів у Бахмуті і Торі протягом всього XVIII ст. з умовою, якщо наявні в фонді відомості доповнити ще інформацією, що зберігається в фонді адмірала Апраксіна (Ф.233) Російського державного архіву Військово-морського флоту та в доповіді спеціальної комісії Головної соляної контори, котра збереглася в архіві Санкт-Петербурзького відділення Інституту історії РАН19.

До цього різноманіття діловодної документації, що зберігається в зазначених вище фондах, необхідно ще додати і значний картографічний матеріал, який відклався в окремій графічній колекції Сенату(Ф.160) 20. Переважна більшість інформації цього виду джерел стосується Української лінії та розміщених під її прикриттям ландміліцьких полків, Слов'яносербського поселення 1754-1764 рр.

Крім графічних матеріалів Сенату, в РДАДА зберігаються дві спеціальні картографічні колекції: "Губернські карти, повітові плани, карти, атласи і плани міст" (Ф.1356) та "Картографічний відділ" (Ф.192), а також компактно зібрані матеріали до "Атласу Слобідсько-Української губернії" (Ф.1350)21. Якщо в першому та третьому фондах зібрані матеріали, що стосуються XVIII ст. Слобожанщини, то у другому - аналогічні джерела за 30-х - 80-х рр. цього ж століття по Новоросії 22.

Найбільш представницька картографічна колекція матеріалів, що стосуються Донбасу XVIII ст., зберігається в Російському військово-історичному архіві (РДВІА)23. За проблематикою їх можна поділити на наступні групи: 1) карти, що дозволяють простежити включення земель Приазов'я і Причорномор'я до складу Росії; 2) плани оборонних ліній та міст, що зводилися за розпорядженням царського уряду на території Донбасу; 3) карти та плани Слов'яносербії; 4) карти, на яких нанесені кордони й окремі населені пункти Війська Запорозького; 5) атласи карти адміністративно-територіального поділу Північного Причорномор'я 60-90-х рр. XVIII ст.

У цьому ж архіві зберігається чимала кількість діловодних документів різних державних канцелярій як центрального, так і місцевого рівня. Серед них особливо виділяється "Военный ученый архив"(ф. ВУА) та 52 фонд (Бумаги Г.А. Потемкина-Таврического). Найбільший інтерес складають описи до атласів намісництв та губерній кінця XVIII ст., а також самі описи цих адміністративних одиниць.

Найбільша кількість різнопланових описових та статистичних матеріалів за другу половину XVIII ст. відклалася у фондах губернських межових комісій та економічних приміток до Генерального межування (Ф.1355 РДАДА).

Певну інформацію про минуле регіону можна також почерпнути із матеріалів наступних фондів: 13 (Справи про Україну), 89 (Стосунки Росії з Туреччиною), 123 (Стосунки Росії з Кримом), 124 (Малоросійські справи), 229 (Малоросійський приказ), 1261 (Воронцов М.І.).

Наведені вище факти переконливо свідчать, що у фондах центральних державних архівів Росії зберігається чимало цінних документів, котрі дозволяють відтворити процес заселення Донеччини з кінця XVІ й до кінця XVIII cт., етнічний склад і соціальну структуру його населення, основні види його господарської діяльності, зокрема розвиток солеваріння та витоки металургійної і вугледобувної промисловості, а також початкову історію міст краю, тим більше, що вона за останні роки опинилася в центрі уваги не тільки краєзнавців, але й науковців.

ЛІТЕРАТУРА

1. Подов В.И. Открытие Донбасса.- Луганск, 1991; он же: История Лисичанска в документах.- Лисичанск, 1995.- Ч. І; он же: Славяносербия: очерки из истории заселения Донбасса в XVIII в.- Луганск, 1998; Он же: Донбасс. Век XVIII.- Луганск, 1998; Пірко В.О.

Заселення Донеччини в XVІ-XVIIІ ст.- Донецьк, 2003; Посунько О.М. Історія Нової Сербії та Слов'яносербії.- Запоріжжя, 1998; Бровченко І.Ю. Заселення та господарське освоєння південно-східних степів України в другій половині XVІІ-XVIIІ ст. Автореферат канд. дис.- Х.,2004 та ін.

2. Пірко В. О. До питання про методику визначення часу заснування поселень Степової України// Історія України.- К. 2001.- Вип. 18.- С. 108-113; він же: Найдавніші міста Донеччини (міфи та реальність)// Схід.- 2004.- вересень; Енциклопедія сучасної України.- К., 2001.- Т. 1.- 671; Енциклопедія історії України.- К., 2005.- Т.1.- С. 128 та ін. Особливо в останньому виданні міфологізм початкової історії м. Артемівська (до 1924 р. Бахмута) можна вважати на сьогоднішній день неперевершеним.

3. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний) в XVI-XVIII вв.- Харьков, 1886-1890.- Вып.1-2.Материалы по истории Воронежской и соседних губерний. - Воронеж, 1885-1889. - Вып. 1-16. Матеріалами цього фонду частково також скористався харківський архієпископ Філарет (Гумелівський) для підготовки "Историко-статистического описания Харьковской епархии".- Москва-Харьков, 1852-1859. - Отделения 1-5.

4.Стецюк К. Вплив повстання Степана Разіна на Україну. - К., 1947; вона ж: Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50-70 рр. XVII ст. - К., 1961.

Loading...

 
 

Цікаве