WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Депортації українського населення в Донбас 1944 - 1949 РР. - Реферат

Депортації українського населення в Донбас 1944 - 1949 РР. - Реферат

Ще гіршими були справи у Ворошиловградскій області. У жовтні 1945 р. бюро місцевого обкому КП(б)У констатувало, що житлові будинки з надвірними будівлями, які знаходяться у віданні селищних і сільських рад і повинні були бути передані переселенцям, "до сих пор заняты организациями" - з 1335 родин розселено тільки 778, значна частина з яких мешкає у непридатних для зими умовах, наділення садибами і підготовка до будівництва житла не проводиться, будівельні бригади не створені, виділено тільки 43% зерна від необхідного, багато господарств не забезпечені на зиму необхідними речами і паливом, а худоба - кормом. Ряд родин мешкали разом з худобою. Зрозуміло, що у таких умовах було не до навчання дітей переселенців - 213 з них залишилися поза школою [11]. Усе це породжувало невдоволення переселенців, частина яких намагалася самовільно покинути місця розселення навіть ціною втрати останнього майна.

У цих умовах 3 жовтня 1945 р. і з'являється постанова ЦК КП(б)У і РНК УРСР № 1620 - 118 "Про невідкладні заходи господарського та побутового влаштування українського населення, що прибуває з Польщі, і роботу серед нього", місцеві органи повинні були регулярно звітувати про хід його виконання. Але кардинально змінити становище переселенців дана постанова не змогла. 22 жовтня 1945 р. бюро Ворошиловградського обкому констатувало, що постанова ЦК і РНК, відповідне рішення бюро обкому від 22 жовтня 1945 р. не виконуються [12]. Аналогічне рішення було прийнято і на засіданні Сталінського обкому. Проте кількість переселенців не зазнала особливих змін.

На 1 січня 1946 р. у Ворошиловградську область прибуло 1348 родин переселенців, або 6089 осіб, які були розміщені у колгоспах. Рішенням виконкому облради від 25 січня 1946 р. передбачалося створення переселенських колгоспів у колишніх німецьких колоніях: 4 - в Успенському районі ("Перемога", ім. Чапаєва, ім. Хрущова, ім. К. Лібкнехта з 587 членами загальною чисельністю) і по одному колгоспу в Ново-Світлівському, Старобільському і Ново-Айдарському районах [13].

Таблиця 1 - Переселенські колгоспи, створені і намічені до створення на базі німецьких

колоній у Ворошиловградській області

на 25 березня 1946 р.

Але становище переселенців від цього не покращало. Завіз місцевих будматеріалів для будівництва житла не проводився через відсутність призначених для цього постачальників. Тому й будівництво йшло незадовільно. Так, у Ровеньківському районі з запланованих 170 будинків було розпочато будівництво 16 і ремонт 12 будинків, у інших районах воно й зовсім не проводилось. Навіть даних про наявність вільних будинків у облради та облземвідділу не було. На 25 березня 1946 р. фінансовими органами було передано 125 вільних будинків, хоча подібних будинків тільки у тому ж Успенському районі нараховувалось 88, а передано було переселенцям тільки 16. Не краще було і з працевлаштуванням: з 1348 родин, що опинилися у колгоспах, тільки 188, або 15%, стали їх членами. Розрахунків за полишений у Польщі врожай та майно так і не було проведено [14].

Перевіркою було встановлено, що побутові умови багатьох переселенців вкрай незадовільні. Наприклад, у Ново-Світлівському районі 50 родин переселенців мешкало у будинках місцевих колгоспників у порядку ущільнення в антисанітарних умовах; у колгоспі "Рассвет" Ново-Аненьківської селищної ради дві родини з 17 осіб мешкало на площі 20 кв. м. "В квартире грязно, холодно, топливом не обеспечены, продуктов питания нет, в квартире лежит больная гриппом. В этом же сельсовете семьи Гарбер Тома и Гарбер Теодора живут в одной комнате 25 кв. м - 13 человек, квартира к жилью непригодна, сырая, грязная, топлива нет, кормов для скота нет, в квартире не топится и лежит больной человек с осложнением. Шарен Петр имеет семью из 9 человек, квартира для жилья непригодна, крыша течет, продуктов нет, сам больной, из-за отсутствия обуви девочки не посещают школу" [15]. Родина Коновал з 7 осіб, 5 з яких - діти, мешкала у Свердловському районі у колишньому приміщенні інкубатора (сараї) разом із коровою. Подібні факти наводяться і по інших районах. Влада ж не відображала дійсного стану речей і взагалі зміщувала акценти: "Самовольных выездов переселенцев целыми семьями нет, но имеет место выезд отдельных членов их семейств" [Там само].

У Сталінській області на 5 квітня 1946 р. із запланованих 9293 родин прибуло 3044 родини, що нараховували 13201 особу. Основна частина прибула влітку, а незначна кількість - у квітні - травні 1945 р. З часу прибуття самовільно вибуло 12 родин, залишилося 3032 родини. З числа прибулих працювало на промислових підприємствах 77 родин, у колгоспах - 2955 родин. Самостійних переселенських колгоспів не було створено, тільки у колгоспі "Червона поляна" Старобешівського району переселенці складали 50% його членів (з 29 - 15 переселенців). Передбачалося побудувати 3827 будинків для родин переселенців. Проте будівництво так і не розпочалося, а в Маріупольському районі із запланованих облбудторгом 107 будинків райвиконком затвердив будівництво 54. За даними облбудвідділу, на той час у відбудованих житлах було поселено 752 родини і 1408 отримали квартири. Було створено 187 будівельних бригад, у яких працювало 2518 осіб, але використовувались вони не за призначенням, а на колгоспних роботах. Одна з причин - незадовільне забезпечення будматеріалами. Так, за останній квартал 1945 р. Авдіївським районом було отримано тільки 178 кв. м скла і 14 т вапна, решта так і не надійшла через відсутність їх у підприємств. Наряд на скло у 2-му кварталі 1946 р. не було виконано тому, що Артемівський завод випускав до 20 березня 1946 р. брак, а після цієї дати зовсім не працював через несправність механізмів. Кількість вільних будинків у районах області не було підраховано, хоча тільки у Волноваському районі 60 колгоспних будинків було передано переселенцям, а нараховувалося ще 137 будинків, які під час війни незаконно зайняли місцеві мешканці. А за звітами облбудвідділу у цьому районі вільного житла не було. Якби ці будинки звільнили, то можна було б поселити усіх прибулих до району переселенців. Тільки колгосп "Червоний степ" мав можливість передати 7 будинків. Подібна картина склалася і в інших районах [17].

За висновком перевірки, в області не була виявлена кількість вільних будинків, як і кількість житла, необхідного для будівництва, планів якого не було розроблено. Будівельні матеріали не завозилися, будівництво так і не розпочалося. Розрахунки з переселенцями за майно і врожай залишені у Польщі, не проведені, видача грошей на допомогу переселенцям не організована, безкорівні родини телятами не наділені [18].

Не краще було і з кредитами на будівництво житла. За планом, у 1945 р. у Ворошиловградській області з цією метою переселенцям потрібно було виділити 1 млн крб., фактично виділили 51 тис. крб., або 5,1%, у 1946 р. - із запланованих 630 тис. крб. на перший квартал видано 500 тис. крб., або 79%. У Сталінській області з 2 млн крб., запланованих у 1945 р., було видано тільки 10,9%, а за перший квартал 1946 р. - 27% від запланованих 1,4 млн крб. [19].

У серпні 1946 року завершилася депортація українського населення з етнічних земель, що відійшли до Польщі. Про число переселенців до Донбасу з 1944 р. по 1946 р. свідчить наступна таблиця.

Таблиця 2. - Кількість переселених до Донбасу родин і їх питома вага за роками

З травня 1946 р. виявляється розбіжність статистичних даних у поданих з місць звітах. За ними, на 1 травня 1946 р. загальний план розселення переселенців у Ворошиловградській області складав 8729 родин, фактично прибуло - 1348 з 6317 осіб. Тобто підтверджуються вже відомі дані. Так само звітність по цій області виглядає і в наступні роки. Дещо інші дані були надані Сталінською областю: загальний план прибуття і розселення - 7293 родини, фактично прибуло - 3044 родини, які нараховували 13201 особу [20]. Як бачимо, якимось чином змінилася планова кількість переселенців, що можна було б віднести за рахунок кореляції планів або просто помилки, але у довідці на 1 січня 1947 р. вже подається інше: за планом повинно було прибути 9393 родини, у тому числі за планом на 1945-1946 рр. - 3827, фактично прибуло - 3044 родини, що нараховували 13201 особу [21]. На 1 січня 1949 р. план по Ворошиловградській області складав 8729 родин з 33766 осіб, фактично прибуло - 1348 родин, що нараховували 6317 осіб, тобто як подавалося і раніше, а по Сталінській області вказано, що за планом повинно було прибути 7293 родини з 29045 осіб, фактично прибуло - 3044 родини, що нараховували 13201 особу [22]. Отже, зміни планових показників по Сталінській області не є результатом кореляції чи помилки. Але ці зміни у звітності не могли вплинути на реальне становище з розселенням і облаштуванням переселенців на місцях.

Loading...

 
 

Цікаве