WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія кубанського козацького війська - Реферат

Історія кубанського козацького війська - Реферат

Іноді козаки виявляли несподівані якості, опиняючись у нестандартній ситуації. Так, осавул Кубанського козацького війська М. С. Леонтьєв, будучи членом Російського Географічного товариства, сформував і очолив експедицію в Абіссінію (Ефіопію), у 1895 р. вручив подарунки негусу (імператору) Менеліку II, а незабаром став його радником у справах зовнішньої політики і з військових питань. Кубанський осавул супроводжував ефіопське посольство, що їздило на доручення Менеліка II до Петербурга. Саме М. С. Леонтьєв розробив стратегічний план боротьби проти вторгнення італійських колоніальних військ на основі відкоригованої стратегії Вітчизняної війни 1812 р., що привело до розгрому італійського корпусу в битві під Адуа в 1896 р. За це його було визнано гідним високих нагород і звань. Від імені негуса М. С. Леонтьєв вів дипломатичне листування з російським Міністерством закордонних справ і з турецьким султаном, був генерал-губернатором екваторіальних провінцій Абіссінії. У 1899 р. він очолив військову і наукову етнографічну експедицію до озера Рудольф, у якій брало участь кілька кубанських козаків з конвою. У 1900 р. М. С. Леонтьєв повернувся на батьківщину разом з багатими етнографічними колекціями [30].

Російсько-японська війна 1904–1905 рр. виявила багато недоліків у організації російської армії й у тактиці ведення бою. Хоча практично всі невеликі сутички вигравали козаки, великі бої армія програвала. Недооцінюючи козаків в умовах сучасної війни, військове начальство тільки наприкінці 1904 р. укомплектувало і відправило на фронт кубанські підрозділи. На території Маньчжурії з японцями воювали 1-й Катеринодарський, 1-й Уманський, Терсько-Кубанський кінні полки, шість пластунських батальйонів, 1-ша Кубанська козацька батарея. У травні 1905 р., переконавшись у високих бойових якостях пластунів, командування наказало "давати їм тяжчі самостійні завдання з розвідки, знаходження супротивника і зняття постів, застав його" [31]. Яскравим прикладом доблесних дій кубанців є сміливі рейди в тил японських військ кінного загону генерала П. І. Міщенка в листопаді–грудні 1904 р. (500 кілометрів!), у лютому і травні 1905 р. Але окремі успіхи не могли змінити невдалого ходу війни в цілому.

У роки революції 1905–1907 р. козацькі підрозділи виконували охоронні функції, їх нерідко залучали до придушення збройних виступів і селянських бунтів, розгону демонстрацій і страйків. Уряд мобілізував для цих цілей пільгові козацькі полки 2-ї і 3-ї черги. Участь козаків у придушенні революційних виступів у 1905–1907 рр. створило їм репутацію "душителів революції". За підрахунками Л. Й. Футорянського, із загальної кількості рот, ескадронів і сотень, що брали участь у придушенні революційного руху, частка козацьких підрозділів становила в 1905 р. – 11,7 %, 1906 р. – 16,7 %, 1907 р. – 12,6 % [32], і частота їхнього використання була вищою, ніж частин регулярної армії. Ростовський історик В. П. Трут вважає, що це пояснювалося високою дисциплінованістю, вірністю військовому обов'язку, благонадійністю козацьких частин [33]. Виконуючи військовий обов'язок, козаки нерідко гинули від рук бандитів, що прикривалися революційними гаслами. Але свідомість того, що доводилося розганяти нагайками страйки і демонстрації трудового народу, викликала обурення самих козаків. У результаті в1905 р. відбулися хвилювання в ряді пластунських батальйонів і навіть повстання 2-го Урупського полку. Ці частини відмовлялися виконувати каральні функції і вимагали відправлення козаків додому. Більшість козацтва насторожено ставилася до революції. Однак військове начальство прагнуло ізолювати козаків від революційного впливу. Так, наприкінці 1907 р. командир 9-го пластунського батальйону військовий старшина Зеньковський об'їхав 47 станиць Темрюцького відділу і скрізь виголошував промови про "ганебну поведінку" козаків 2-го Урупського полку і пластунських батальйонів, про "підступні наміри" революціонерів, про "священний обов'язок" нести царську службу і про кари за непослух [34].

Але в середовищі козацтва відбувалися незворотні процеси: станові перегородки, що повинні були зберігати його від руйнівних зовнішніх впливів, не могли стримувати поступового поглиблення майнової і соціальної нерівності. Зубожіння значної частини козацьких родин стало нерозв'язною проблемою. 1910 року спалахнули заворушення козаків 2-го Урупського полку, а на початку 1912 р. було придушено заворушення в3-й Кубанській козацькій батареї [35]. У військових колах усе настійніше обговорювалося питання про ліквідацію козацьких військ: в умовах загострення земельної і політичної кризи наявність в імперії численного озброєного населення було вкрай небезпечним.

Однак дискусії були перервані початком світової війни.У станицях в цей час збирали хліб. У Старо-Мишастівській, наприклад, усі чоловіки були в степу, коли опівдні 18 липня задзвонили дзвони. Від станичного правління поскакали врізнобіч вершники з червоними прапорцями – знаком мобілізації. Наступного ранку матері проводжали синів, дружини – чоловіків. Козачки обережно виводили коней з воріт, пам'ятаючи стару народну прикмету: "Кінь спіткнеться – козак не повернеться". Так починалася велика трагедія, яке виявилася лише прологом кривавого божевілля, що незабаром обрушилося на країну [36]. 19 липня(1 серпня) 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії, а незабаром було призвано на службу другу і третю черги пільгових козаків. До серпня 1915 р. на фронтах перебувало понад 97 тис. кубанських козаків, а до кінця війни – понад 107 тис., або 12 % козацького населення області. Таких масштабів мобілізації козацтво досі не знало. У роки війни Кубанське козацьке військо виставило37 кінних полків, 24 пластунські батальйони, 1 окремий кінний дивізіон, 1 окремий пластунський дивізіон, 51 окрема сотня, 6 артилерійських батарей, не рахуючи тилових частин [37].

Початкове розташування козацьких частин у ході Першої світової війни багато в чому було продиктоване місцями їхньої постійної служби, які визначилися ще наприкінці XIX століття. Так, першочергові полки Кубанського козацького війська в мирний час служили переважно в Закавказзі. Тому з моменту вступу Туреччини у війну основні сили козаків-кубанців опинилися на Кавказькому фронті. На європейський фронт Кубань могла виставити лише пільгові полки, мобілізовані на війну. Кубанські козацькі частини перебували на усіх фронтах – від Балтійського моря до Персії. Як правило, вони діяли в складі козацьких дивізій, корпусів, груп і скеровувалися на підтримку стрілецьким полкам. Маневрені козацькі сотні здійснювали розвідку, брали участь у наступах і проривах фронту, вели ар'єргардні бої в період відступу російської армії. З перших днів війни козаки-кубанці воювали в Польщі, Східній Пруссії, у Галичині. Нерідко саме від їхніх дій залежав результат битви. Скрізь вони показували себе прекрасними вершниками і майстрами шашкового бою, демонстрували високий бойовий вишкіл. 4 серпня 1914 р. у бою під Городком значні сили австро-угорських військ атакували авангард армії генерала О. О. Брусилова, але будапештська гвардійська кавалерійська дивізія угорців у двогодинній сутичці була знищена. У перемозі відіграли роль і кубанські козаки [38].

16 жовтня 1914 р. почалася війна на Кавказькому фронті – проти Туреччини. До середини 1916 р. до складу Кавказької армії входили кубанські козацькі полки: 1-й Уманський, 1-й Чорноморський, 1-й Хоперський, 1-й Лабинський, 1-й Полтавський, 1-й Таманський, 1-й Кавказький, 3-й Кубанський, 3-й Таманський, 3-й Катеринодарський, 3-й Лінійний, 3-й Кавказький, 3-й Лабинський, 3-й Чорноморський, 1–4-й зведені кубанські козацькі полки, 9 особливих кінних сотень, 22 пластунських батальйони (що входили до складу чотирьох пластунських бригад), не рахуючи козацької артилерії [39]. У суворих умовах воєнних дій восени 1915 р. на Кавказькому фронті народилася пісня "Ты, Кубань, ты наша родина", що стала згодом гімном кубанського козацтва.

Особливе місце посідають дії Російського експедиційного корпусу в Персії, до складу якого входили і козаки (1-й Уманський, 1-й Запорізький, 1-й Хоперський козацькі полки та ін.). Цей корпус зірвав спроби втягти Персію у війну на боці Німеччини, а в 1916 р. почав наступ у напрямі Месопотамії – на допомогу англійським військам, що оборонялися від турків. В авангарді корпусу йшов 1-й Уманський козацький полк [40]. У квітні сотня цього полку, зробивши 300-верстний рейд у глибокий тил супротивника, зустрілася під Багдадом з англійцями. Усі козаки сотні були нагороджені за цей рейд Георгіївськими хрестами, а осавул В. Д. Гамалій – також англійським орденом Воєнного Хреста. Разом з тим військове командування часто дивилося на козаків як на другорядне військо, залишаючи деякі кінні кубанські частини у спокійних місцях фронту, де можна було обійтися і без їхньої присутності. Це, напевно, свідчило про невміння гідно оцінити військовий потенціал козацтва. Однак поява новітньої військової техніки – далекобійної артилерії, бронемашин, авіації, хімічної зброї, масове застосування кулеметів – усе це змінило роль кінноти, і козаки змушені були учитися воювати з окопів, як і решта армії.

Loading...

 
 

Цікаве