WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна щодо Німецької східної політики (1941 – 1944 рр.) - Реферат

Україна щодо Німецької східної політики (1941 – 1944 рр.) - Реферат

Керівник східного відділу зовнішньополітичного уряду націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини в Берліні Ляйббрандт у доповідній записці до райхсміністра і начальника райхсканцелярії Г.-Г.Ляммерса зазначав: "Я дуже добре знаю, як цінується лояльна позиція нинішньої Румунії і яка всебічна готовність винагородити Румунію за її позицію. На сьогодні найбільше, на що могла б претендувати румунська сторона, була Бесарабія. Якщо існує безумовна необхідність дати румунам ще щось, окрім Бесарабії, то компенсування румунських бажань в окремих місцях аж до надзвичайно важливої залізниці Львів-Одеса уже становило б для них велике задоволення" [13].

Чутки про те, що німці мають намір створити Українську державу, без сумніву, посилювали стурбованість румунів. Румунський посол у Німеччині 24 липня 1941 р. повідомив німецький уряд, що румунський уряд просить, щоб "майбутня Українська держава" не була надто велика, бо Україна з 40-мільйонним населенням чинитиме тиск на Румунію та на інші європейські держави. Посол особливо просив, щоб Галичина не була приєднана до України, а стала частиною Німеччини, щоб можна було мати "прямий зв'язок між Німеччиною і Румунією" [14].

Німецькою владою 20 серпня 1941 р. було утворено райхскомісаріат Україна на чолі з гауляйтером Східної Прусії Е.Кохом. Зокрема у декреті райхсканцлера А.Гітлера про створення райхскомісаріату Україна говорилося: "На доповнення мого декрету про управління новоокупованих східних територій від 17 липня 1941 р. постановляю: 1) замешкана українцями частина зайнятих східних територій, оскільки вона не підлягає управлінню генерального губернатора, утворює райхскомісаріат в дусі мого декрету про управління новоокупованих східних територій від 17 липня 1941 р. і переходить під цивільне управління, яке підпорядковане райхсміністрові для окупованих територій Сходу. райхскомісаріат отримує назву "Україна"; 2) зовнішні кордони райхскомісаріату Україна будуть визначатися мною відповідно до стану бойових операцій і у певний час вони будуть остаточно встановлені. Час запровадження цивільного управління в райхскомісаріаті Україна чи його частинах визначатиму окремо" [15]. Цікавою була та обставина, що райхскомісаріат Україна підпорядковувався Міністерству внутрішніх справ, тоді як райхскомісаріати Голландія та Норвегія підпорядковувались Міністерству зовнішніх справ. Це ще раз свідчило про те, що на Україну дивилися як на частину німецьких колоніальних володінь. Сам Е.Кох писав: "В Україні мусить бути створений простір для німців, чого, між іншим, не досягнуто в 1918 р. Просторів, що ніколи до Європи не належали, не треба зараховувати до Європи. Це брехня, що Україна буде колись європейським фактором" [16].

На території України 19 серпня 1941 р. І.Антонеску (маршал Румунії) при попередньому погодженні з А.Гітлером видав декрет про введення румунської адміністрації на території між Дністром і Бугом з офіційною назвою "Трансністрія". Її адміністративним центром стала Одеса. Трансністрія включала Одеську, частину Миколаївської і частину Вінницької областей [17].

Трансністрія формально до складу Румунії не входила. У доповідній записці Ляйббрандта від 22 липня 1941 р. про значення порту Одеса з обґрунтуванням, чому Одеса повинна відійти не до Румунії, а до райхскомісаріату Україна, говорилося: "Для здійснення німецьких планів у Східній Європі, з політичних, національних, господарських, комунікаційно-політичних підстав з відступленням Одеси Румунії важко погодитись, оскільки українська Одеса для Німеччини є без порівняння ціннішою, аніж румунська. Вона б впливала на політичне забезпечення цієї території для Німеччини" [18]. "Угода про забезпечення безпеки адміністрації та економічної експлуатації території між Дністром і Бугом та Бугом і Дніпром", підписана 30 серпня 1941 р. представниками німецького і румунського командувань, надавала Румунії лише німецький мандат на здійснення тимчасової економічної експлуатації цих територій. "Доброта" А.Гітлера була викликана необхідністю більш широкого залучення військ Румунії до участі у війні. "З політичного погляду райхскомісаріат Україна не може обійтися без Одеси. Тут має постати німецький бастіон на західному узбережжі Чорного моря, який повинен здійснювати свої завдання з великим родючим гінтерландом райхскомісаріату Україна в плані забезпечення німецького політичного впливу і зміцнення німецького господарства" [19].

Так німецькі власті ліквідували цілісність української території, позбавили український народ його державності. Назва "Україна" вживалася окупантами лише як географічне поняття [20].

У "Директиві Райхсміністерства для окупованих східних територій у Берліні, надісланій для ознайомлення Міністерству закордонних справ у Берліні" від 8 жовтня 1941 р. про ставлення до українського питання і майбутнього українців говорилося: "Доки український народ дружньо ставитиметься до Німеччини і передусім добровільно співпрацюватиме у сільському господарстві з німецьким управлінням, з німецького боку буде зберігатися прихильне ставлення. Допускатиметься співробітництво придатних українців у крайовому управлінні, у громаді й окрузі за принципом рад довір'я. Жодних державно-політичних обіцянок щодо майбутнього влаштування країни не допускається. Рівень життя українського народу слід підносити відповідно до його старанності" [21].

Щодо політики відносно України доктор Бройтигам у директиві від 15 січня 1942 р. зазначав: "Поки що український народ поводиться дружньо стосовно Німеччини й охоче співробітничає з німецькою адміністрацією, насамперед в галузі сільського господарства. Порятунок України коштував Німеччині чимало крові, тому вона вважає, що має право розпоряджатися її землями відповідно до загальнополітичних вимог. З іншого боку, ставлення Німеччини до України буде залежати від українських настроїв стосовно нас" [22].

Таким чином, в окупованій Україні впродовж 1941 – 1944 рр. була створена розгалужена система і цивільного, і військового управління, що передбачала використання економічних можливостей України для потреб вермахту та Німеччини. Маніпулювання нацистською верхівкою українським питанням у роки Другої світової війни переконливо довело, що А.Гітлер ніколи не розглядав його вирішення в інтересах українського народу. Доля окупованих територій цікавила його лише під кутом зору успішної реалізації планів Німеччини.

Література

  1. Преступные цели – преступные средства. Документы об оккупационной политике фашистской Германии на территории СССР ( 1941 – 1944 гг.). – М., 1968. – С. 20.

  2. Антонюк Н. Українське культурне життя в Генеральній губернії (1939 – 1944 рр.). – Львів,1997. – С.11.

  3. Германский империализм и вторая мировая война // Материалы научной конференции истории СССР и ГДР в Берлине 14 – 19 декабря 1950 г. – М., 1961. – С.22.

  4. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України). – Ф. КМФ-8, оп.1, спр.180, арк.55.

  5. Рекотов П. Органи управління на окупованій території України (1941 – 1944 рр.) // Український історичний журнал. – 1993. – №3. – С.90.

  6. Там само.

  7. Державний архів Львівської області. – Ф. Р-35, оп.5, спр.13, арк.10.

  8. Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник документів і матеріалів. – Львів-Київ, 2001. – С.408.

Loading...

 
 

Цікаве