WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Москвофільська орієнтація доби галицької „Весни народів” 1848 року - Реферат

Москвофільська орієнтація доби галицької „Весни народів” 1848 року - Реферат

Звертаючись до постаті Д.Зубрицького, дослідниця І.Орлевич пояснила мотиви відмови написання ним історії для народних шкіл, а також показала наукову вартість його розвідки "Границя між руським і польським народами в Галичині" (1848 р.). Визначені істориком етнічні межі української території набували особливого суспільного значення у зв'язку з домаганнями ГРР щодо поділу Галичини. Це ж стосується і заклику Д.Зубрицького захищати "границі святої Русі пером або зброєю скільки стане сил" [22, с. 284].

З нових методологічних позицій до теми розвитку історичних знань підійшов О.Турій. Він поставив питання про творення у 1848 р. галицькою інтелігенцією "національного міфу", який би вирізняв українців серед інших спільнот та стверджував їхню самобутність. Його складовою стала "глорифікація минулого" з особливою увагою до тих періодів, коли український народ мав свою державність чи боровся за свою незалежність. Класичним взірцем для такого роду відозв, статей, петицій, промов дослідник вважає "схему", викладену ГРР у відозві від 10 травня 1848 р. Утім, у підходах до минулого не було єдності: одні автори підносили Галицько-Волинське князівство, інші звеличували Київську Русь, а подвиги козацтва описувалися рідше. Однак, резюмує науковець, це важливе питання поки що не знайшло глибокого висвітлення в історичній науці [32, с. 430-431].

Завдяки новому прочитанню праць І.Франка, О.Терлецького, К.Студинського, а особливо Є.Тишинської (1912 р.) [28], з одного боку, та спираючись на джерельні матеріали, з другого, історики О.Турій [30, с. 77-81 ], О.Сухий [25, с. 33-47; 26, с. 9-10]. О.Аркуша і М.Мудрий [3, с. 238], І.Орлевич [22, с. 286], хоча й у різних ракурсах, розкрили такі дискусійні положення. По-перше, Д.Зубрицький став москвофілом не в 1848 р. і не безпосередньо під впливом Погодіна (яким він захоплював як істориком), а раніше і незалежно від нього. По-друге, вже в 1848-1849 рр. практичну роботу з реалізації "об'єдінітєльних" планів вели молодші колеги Д.Зубрицького - А.Петрушевич, К.Хоминський, Б.Дідицький, а також І.Гушалевич, І.Головацький, які вважали себе "справжніми русскими". По-третє, впродовж короткого часу москвофільські ідеї поширилися серед інтелігенції, здобуваючи щораз більше прихильників, опановуючи все нові сфери культурно-освітнього і навіть церковно-релігійного життя, що стало наслідком цілеспрямованої і скоординованої діяльності названої групи діячів з метою розповсюдження своєї ідеології [25, с. 41]. По-четверте, починає визнаватися "виняткова роль" у зміцненні москвофільської течії І.Головацького, що був посередником між галицькими "общеруссами" та російським посольством у Відні.

Сучасні автори дещо по-новому інтерпретують і наріжне положення згадуваного "політичного маніфесту" москвофілів від 1866 р. Вони твердять, що, зважаючи на реалії середини 60-х років, І.Наумович не міг протиставляти "рутенів" і "настоящіх рускіх" 1848 р., бо тоді такого поділу просто не існувало. Тож авторові йшлося про те, щоб галицьких "рутенів" включити не в російський в сучасному розумінні, а в ширший всеруський національний простір, долаючи таким чином домінуючу серед тодішньої галицько-української інтелігенції концепцію окремішного розвитку галицько-руського народу [3, с. 258].

Однак більш дискусійною залишається проблема "москвофільства" ГРР. Критикуючи О.Мончаловського та покликаючись на політичний зміст документів ГРР, С.Макарчук категорично стверджує, що тогочасний рух був "саме українським" [15, с. 88]. Говорячи про вплив російського чинника на галицьких українців, О.Сухий в унісон своєму старшому колезі у низці праць популяризував факт, висловлений ще М.Андрусяком [1, с. 23], що керівники ГРР відхиляли спроби російських дипломатичних посланців вплинути на "русскую" ситуацію в Галичині: М.Куземський заявив М.Раєвському, який займався пропагандою русофільства, що той не повинен втручатися в справи австрійських українців. І саме така позиція була характерна для більшості членів ГРР [26, с. 22-23]. Однак О.Аркуша та М.Мудрий питання про місце ГРР у становленні русофільської течії залишають "відкритим", бо політичний світогляд її діячів був нескристалізованим, тому чимало з них склали основу русофільського крила "староруської партії" [3, с. 236-237]. Де в чому схожу позиція зайняв і О.Турій, для якого еволюція (перехід) членів ГРР до москвофільства - це окрема ланка єдиного процесу українського національного відродження в Галичині.

Насамкінець зазначимо, що сучасні історики дають науково обґрунтовані відповіді українофобським виступам з боку російських діячів (О.Солженіцина та ін.), які, наприклад, називаючи ГРР "Головной Русской Радой", прагнуть розглядати її, як і весь український національний рух за доби "Весни народів" 1848 р., в контексті російського етнополітичного простору [21, с. 282-283].

Таким чином, українська історіографія має глибоку, понад столітню, традицію вивчення галицького москвофільства. На його осмислення помітний вплив мали як пануючі в ній за певного періоду теоретико-методологічні засади, так і передусім ідеологічна заангажованість істориків, які для доведення своїх поглядів нерідко вдавалися до замовчування, а то й свідомої фальсифікації історичних фактів. Водночас у дослідженні цього феномену сучасні українські історики помітно випереджають своїх зарубіжних колег, які також приділили цій проблемі чимало уваги. У 1990-х роках відбулися якісні зміни в її переосмисленні: замість трактування галицького москвофільства як виключно реакційної антиукраїнської течії, воно починає розглядатися як одна з орієнтацій українського національного руху, виникнення якої зумовлювалося низкою внутрішніх і зовнішніх чинників.

У широкому спектрі поглядів на проблему генези галицького москвофільства викристалізовується погляд, що його зародження слід віднести до середини 1830-х років, а 1848-1849 роки, таким чином, стали важливою (якщо не переломною) віхою його еволюції. Саме доба "Весни народів" значною мірою створила передумови для подальшого організаційного та ідейного оформлення галицького москвофільства.

Серед низки питань, що потребують подальшого неупередженого вивчення цієї проблеми, відзначимо потребу з'ясування особового складу "російсько-руської" партії у 1848 р., уточнення характеристик москвофільських істориків українського національного руху періоду "Весни народів", з'ясування проблеми "москвофільства" Головної Руської Ради та ін. По суті, залишається відкритим питання про місце і роль революції 1848-1849 рр. у переростанні галицького москвофільства з мовно-літературної у політичну течію.

Література

  1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства (з портретами москвофільських діячів). - Львів: Просвіта, 1935. - 78 с.

  2. Андрусяк М. Початки галицького москвофільства // Життя і знання. - на 1934 рік. - С. 77-78.

  3. Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині XIX - на початку XX ст.: генеза, етапи розвитку, світогляд // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Вип. 34. - Львів, 1999. - С. 231-268.

  4. Богачевська М. 1848 рік у Східній Галичині // Сучасність (Мюнхен). - 1964. -Ч.6. - С. 98-108.

  5. Галицкая Русь вь европейской политице. - Львовь: Типография Ставропігійского Інституту, 1886. - 144 с. [Адольф Ів. Добрянський].

  6. Гіжовський Б. Звідки взялись москвофіли. - Львів, 1907. - 52 с.

  7. Данилак М. Галицькі, буковинські, закарпатські українці в революції 1848-1849 років. - Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі. Відділ української літератури в Пряшеві, 1972. - 214 с.

  8. Дашкевич Я. „Весна народів" 1848 року та її передісторія в Україні // Вісник Львівської комерційної академії. Серія гуманітарні науки. - Львів, 2000. - Вип.З. - С. 5-15.

  9. Історія Української РСР: У 8-ми т., 10-ти кн. - К.: Наукова думка, 1978. - Т. 3. - 607 с.

  10. Клопова М. Э. Российские дипломаты о восточнословянских землях Австро-Венгрии в конце XIX - начале XX ст. // Четвертий Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р.: Доп. та пов. Історія. Частина І. Від давніх часів до початку XX ст. - Одеса - Київ - Львів, 1999. - С. 300-306.

  11. Лисяк-Рудницький І. Українці в Галичині під австрійським пануванням // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. - К.: Основи, 1994. - Том 1. - С. 413-450.

  12. Лозинський М. Українство і москвофільство серед українського народу. - Львів, 1909. - 95 с.

Loading...

 
 

Цікаве