WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Кримські татари українсько-російських дебатах стосовно Криму - Реферат

Кримські татари українсько-російських дебатах стосовно Криму - Реферат

2. Реабілітуючи кримських татар в умовах економічної кризи, Україна могла сподіватись на надання країнами Заходу певної гуманітарної, фінансової та матеріальної допомоги.

3. В умовах виходу на міжнародну політичну арену українська дипломатія мала реальні шанси на позитивне вирішення ряду зовнішньополітичних та економічних питань у мусульманських і тюркськомовних країнах.

4. Україна прагнула протиставити кримських татар російським націоналістам у Криму і тим самим отримати певні козирі в справі збереження Кримського півострова за собою.

5. Всіляко вирішуючи питання, пов'язані з кримськими катарами, українське керівництво подавало певний приклад татарам у Росії у разі загострення деяких аспектів, пов'язаних з Кримським півостровом з боку Російської Федерації. Подібними діями українське керівництво могло дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Росії і тим самим добитись прийнятого для себе виходу із протиріч щодо Криму.

Вищевказані міркування підтвердились подальшими подіями. Вже до 1995 р в Крим повернулось більш як 250 тис. кримських татар. Ще 200 тис. перебувало в країнах СНД, в першу чергу в Росії, для якої цей народ створював певну "незручність". Адже в Росії також існує самостійна татарська проблема, що має певний дезинтеграційний потенціал [14].

Під час повернення кримських татар до півострова українське керівництво, серйозно побоюючись сценарію зіткнення двох активних національних рухів - російського та кримськотатарського, подальшого розподілу Криму і його перетворення на "Чорноморський Кіпр", намагалося ретушувати проблему. Так, при відтворенні Кримської АРСР вимоги кримських татар враховані не були. Але це призвело до протилежного результату. В червні 1992 р. відбувся загальнонаціональний з'їзд - Курултай, який обрав вищий повноважний орган кримських татар - Курултай на чолі з Мустафою Джемільовим [15]. Курултай відразу ж розпочав активну діяльність і став консолідуючим органом вимог татарського народу. Це фактично призвело до тієї ситуації, якій намагався запобігти офіційний Київ [16].

А тим часом протистояння продовжувалось. У 1993 р. було прийнято закон про вибори народних депутатів до Верховної Ради Криму. Кримським татарам він не залишив ніяких надій на представництво в найвищому законодавчому органі автономії. Лише після численних акцій протесту були прийняті поправки до закону про вибори, що передбачали 14 місць у Верховній Раді Криму для татар [17].

Однак кримські татари постійно заявляли про прагнення добитись своєї національної автономії як частини української державності. У зв'язку з цим треба підкреслити і той факт, що кримські татари вже давно є монолітною політичною силою, яка здатна вести боротьбу за національну автономію до кінця. І ведеться вона досить активно на двох рівнях:

- парламентською фракцією кримських татар у Верховній Раді України на чолі з Рефатом Чубаровим;

- курултаєм і меджлісом кримськотатарського народу на чолі з мустафою Джемільовим.

Таке багаторівневе представництво не поступається, а в деяких ситуаціях навіть перебільшує структури російськомовного населення в Криму, попри значну моральну підтримку з боку Чорноморського флоту, а також деяких російських політиків [18]. Крім того, досить часто позиції російськомовних громадських рухів та політичних партій стають значно поміркованішими в період парламентських і президентських виборів. З іншого боку, протягом середини 90-х років українські національне орієнтовані та "державницькі" партії, що не мають соціальної бази в Криму, сформували тандем з представниками кримськотатарського народу, граючи на його негативному ставленні до російських радикальних ідей стосовно Криму [19].

Втім, незважаючи на той факт, що представники кримських татар відіграли стабілізуючу роль в Криму, фактично виступивши як альтернатива російському націоналістичному руху, проблема Криму не була вирішена. Вона просто стала складнішою, хоча і призвела до пом'якшення позиції деяких радикальних представників російськомовного населення.

Логічним розвитком подій стала еволюція самого кримськотатарського руху. Зрозумівши свою значущість як політичної сили, лідери кримських татар приступили до формування своєї власної політичної програми з усіма характерними наслідками. Незважаючи на те, що представники кримських татар постійно заявляють, що будуть діяти мирним шляхом, через переговори, їх радикальні лідери не виключають і тактики громадянської непокори. Активність кримських татар в будь-якій формі спрямована не проти української держави, а проти місцевих націоналістів і проросійських структур. Враховуючи певну залежність Криму від України (водопостачання, комунікації), кримські], татари не схильні вимагати суверенітету Криму [20]. Проте, аналізуючи процес повернення татар до Криму, можна відмітити намагання татар контролювати якомога більшу територію півострова. Так, кримські татари, повертаючись на півострів, селяться 2 не на колишніх місцях, а на вільних (чи тих, що звільняються) ділянках. В результаті в Криму з'явилась велика кількість нових татарських поселень з назвами, що раніше не зустрічались. При цьому народна пам'ять зберегла, звичайно, не в повному обсязі, колишні назви населених пунктів, якими користуються офіційно (тобто в кримськотатарській мові до цих пір не сприйнято перейменування історичних об'єктів) [21]. Подібні тенденції приводять до розповсюдження татарської топоніміки на території Криму.

У кримських татар найнижчі показники правопорушень і соціальних виступів з економічних проблем. При цьому рівень народжуваності у кримських татар найбільший в Україні [22]. До чого це може привести через кілька десятків літ, враховуючи при цьому українське законодавство в питанні референдумів, наважко здогадатись. І, нарешті, прецеденти для радикальних дій кримських татар у разі необхідності уже створені ними ж. Досить згадати червневі події 1995 р., коли кримські татари свідомо пішли на загострення міжетнічних відносин на півострові з використанням актів збройного насилля. В результаті український уряд змушений був оголосити надзвичайний стан на півострові і ввести війська. Ціною неймовірної напруги сил вдалось уникнути повторення югославського варіанта розвитку подій [23].

Восени 1998 р. кримські татари, незадоволені Конституцією Автономної Республіки Крим, прийнятою кримським парламентом 21 жовтня 1998 р., знову спробували загострити внутрішньополітичну ситуацію на півострові. Адже Конституція не мала положень, що регламентують політичне життя корінних мешканців Криму та їх прав на державність у межах України. Однак тут вперше проявились протиріччя серед самих лідерів кримськотатарського народу. Через це за парламентські стіни цей конфлікт не вийшов [24].

І пізніше деякі дії представників радикального крила кримськотатарського руху привертали увагу та занепокоєння офіційного Києва та Москви. У жовтні 2002 р. кримськотатарські політики дуже чітко дали зрозуміти громадськості України і Росії свої погляди на майбутнє. Захоплення чеченськими терористами театрального центру на Дубровці в Москві з більш як 700 заручниками викликало протест і засудження в усьому, світі, проте Рефат Чубаров у своїх інтерв'ю досить чітко висловив підтримку народу, що бореться за свою незалежність такими методами, і не виключив подібних акцій з боку своїх співвітчизників [25]. У такому випадку Україна може повторити російський шлях помилок у Чечні. Враховуючи наявні в Криму російські геополітичні і військові інтереси, проблема кримських татар може стати і російською.

Передбачаючи це, ще на початку 1990-х рр. російські та українські політологи виступали за вироблення загальної стратегії з кримського питання як Україною, так і Росією, бо вона актуальна для обох сторін. Адже у разі загострення конфліктних ситуацій в Криму і за Крим переможцем може виявитись третя сторона - Туреччина, де вже давно визрівають плани переселення до Криму 2 млн. Кримських татар, що проживають у Туреччині (при цьому від 4 до 8 млн. турок вважають себе нащадками кримських татар) [26].

Loading...

 
 

Цікаве