WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія створення “Опису м. Києва та Київського повіту” - Реферат

Історія створення “Опису м. Києва та Київського повіту” - Реферат

Паралельно з упорядкуванням планів повітових міст Київської губернії співробітники місцевих креслярень працювали над атласом новоствореної адміністративної одиниці. Зважаючи на те, що наказ про зйомку повітових міст Київської губернії надійшов раніше, описування територій дещо затяглося. Після закінчення виконання цього виду роботи у квітні 1798 р. (про що свідчить рапорт Київського цивільного губернатора В.Мілашевича про відправлення планів, датований 23 квітня 1798 р.) співробітники місцевої губернської креслярні безпосередньо за наказом О.Куракіна розпочали підготовку над упорядкуванням губернських атласів із камеральними та топографічними описами (хоча в Малоросійській губернії упорядкування планів та атласів відбувалося одночасно без усіляких затримок).

Для проведення економіко-статистичного обстеження та описування територій відповідно до вищезазначених настанов у розпорядження топографічних експедицій центральними органами влади були надані спеціальні інструктивні документи з переліком питань та настанов, на підставі яких передбачалося здійснити обстеження та картографування губерній. Під час упорядкування узагальнювальних описів про губернські та повітові міста пропонувалося надати інформацію про кількість у місті дерев'яних і кам'яних церков, священиків, народних училищ та учнів, відомості про публічні та торгові будинки, про чисельність шляхти, купців, ремісників; також потрібно було вказати, в які дні бувають торги та ярмарки, з яких місць та з якими товарами на них приїжджають купці, на яких річках розташовано місто, якими промислами займаються місцеві мешканці та які у них додаткові статті прибутків. Проте ці програмні документи із часом змінювалась, до описів та атласів висувалося дедалі більше вимог - розроблялись нові інструкції, розширювалась програма дослідження (наприклад, кількість питань, внесених до розділу "Про повітові міста" збільшилась з 6 до 17 питань). Іноді нові інструктивні документи надходили до повітових канцелярій уже на завершальному етапі підготовки описів, що змушувало землемірів переробляти вже підготовлені описи та збирати новий матеріал. Тому остаточний варіант топографічного опису кожного повіту Київської губернії мало чим був схожий на первинні рекомендації царського уряду - він складався з трьох частин: "Опису м. Києва та Київського повіту" (з обов'язковим поданням до нього коротких описів кожного повіту та топографічного опису губернії, які за своєю структурою нагадували здебільшого "соймоновські описи 1784-1787 рр."), "Алфавіт усіх дач...повіту", "Алфавіт прізвищ власників...повіту".

Відповідно до надісланих настановчих документів збором відомостей статистичного характеру, упорядкуванням описів та картографуванням територій окремих повітів повинні були займатися повітові землеміри. Наприкінці грудня 1798 р., коли почали надходити до губернської канцелярії перші накази про закінчення упорядкування планів та описів повітів, більшість місцевих землемірів знаходилась у службових відрядженнях. Так, київський повітовий землемір Масловський за наказом О.Куракіна працював над військовою картою Київського повіту, богуславський землемір А.Шокальський брав участь в обмірюванні київського черешнику, звенигородського землеміра Тенька було відряджено до губернської креслярні, де він керував підготовкою планів повітів; чигиринський землемір С.Горшков спочатку працював над генеральною мапою Київської губернії, а після її закінчення займався картографуванням Трипільської волості; Махновський землемір Калина після упорядкування плану Махновки був відряджений до Києва, де працював над планом Подолу, а після його завершення в січні 1799 р. за рішенням Київського губернського правління описував урочища та ліси Махновського, Уманського та Радомишльського повітів [7]. Про таку завантаженість повітових службовців губернський землемір Я.Байєр фон Вейсфальд неодноразово повідомляв вищих посадових осіб губерній, однак місцевий цивільний губернатор В.Мілашевич визнав ці зауваження безпідставними і рекомендував відправити шістьох землемірів для підготовки атласу та топографічного опису, а їх незакінчені справи передати іншим службовцям. Тому пізніше, а саме 14 січня 1799 р., Я.Байєр фон Вейсфальд наказує шістьом землемірам залишити вимірювальні роботи та виїхати з Києва для підготовки описів. Так, після закінчення картографування Трипільської волості чигиринський землемір С.Горшков (наприкінці 1799 р. його було переведено до Київського повітового правління) поїхав описувати Васильківський та Чигиринський повіти, п'ятигорський землемір колезький реєстратор Г.Пінаєв займався підготовкою опису свого повіту та Сквирського, богуславський землемір А.Шокальський керував описуванням Богуславщини та Черкащини [8].

Однак, як свідчать численні архівні матеріали, у березні-квітні 1799 р. підготовка опису Київської губернії перебувала ще на початковій стадії – губернські та повітові чиновники не встигали своєчасно перевіряти та обробляти статистичний матеріал. Деякі відомості вимагали повторних або уточнюючих запитів унаслідок того, що місцеві чиновники, не бажаючи навантажувати себе збиранням точних зведень, просто "відписувалися", повідомляючи іноді застарілі дані, що були у них під руками, або відповідали, що в їхніх повітах немає тих об'єктів або явищ, про які йдеться в анкеті. Це унеможливлювало своєчасне подання цивільному губернатору В.Мілашевичу необхідних топографічних описів повітів. Така затримка з упорядкуванням топографічних матеріалів, цілком можливо, послугувала приводом для звільнення Я.Байєра фон Вейсфальда з посади губернського землеміра, оскільки кінцевий варіант опису, що призначався для його величності, було скріплено підписами генерал-губернатора та новопризначеного губернського землеміра колезького асесора А.Масловського [9].

Слід підкреслити, що певні труднощі з упорядкуванням топографічних описів були зумовлені й суто об'єктивними чинниками. По-перше, підготовка цих документів відбувалася одночасно зі встановленням нових адміністративних кордонів, і тому місцеві землеміри спочатку повинні були провести розмежування майбутніх повітів, детально описати кордони новостворених адміністративних одиниць, поінформувати місцеве населення про всі адміністративні зміни і тільки після цього виконувати топографічні зйомки. Паралельно зі встановленням нових кордонів губерній і повітів землеміри працювали над поточними справами – копіювали карти Київської губернії та повітів на замовлення різних установ та посадових осіб, складали плани земельних ділянок, що купувалися або передавалися в спадщину, брали участь у судових засіданнях при слуханні земельних справ, працювали над підготовкою гідрографічної, поштової карт губернії, займалися нанесенням на план архітектурних пам'яток (Києво-Печерської лаври, Арсеналу, будинку народного училища тощо) [10]. І тому цілком зрозуміло, що така завантаженість повітових землемірів певним чином позначалась на якості та строках виконання роботи.

Окрім цієї причини, несвоєчасне виконання картографічних робіт та проведення описування територій було також зумовлено неукомплектованістю штатного розкладу новостворених повітових установ, наявністю багатьох вакансій у казенній палаті, губернській креслярні; несвоєчасною виплатою жалування місцевим чиновникам. Так, виконуючий обов'язки Васильківського землеміра О.Жальцов, незважаючи на те що сумлінно ставився до своєї роботи (за два місяці він встиг закінчити картографування та описування повітового міста та прилеглих територій на відміну від інших повітових землемірів) не отримував протягом цього строку заробітної платні. В аналогічному становищі перебував колезький асесор Сокальський. Губернський землемір Я. Байєр фон Вейсфальд неодноразово звертався до органів влади щодо ліквідації останньому чиновнику заборгованості із заробітної платні за червень – липень 1798 р. [11].

Якщо надалі говорити про методику підготовки топографічного опису Київської губернії, слід зауважити, що вона мало чим відрізнялася від описування суміжних із нею територій (Малоросійської та Подільської губернії). Після збору та обробки повітовими землемірами первинних відомостей про населенні пункти губернії, вони передавалися до губернського землеміра, який і здійснював остаточне редагування тексту загального опису. Якщо ж повітові описи не відповідали існуючим вимогам унаслідок відсутності необхідних матеріалів, то Байєр фон Вейсфальд особисто займався пошуками необхідної йому інформації. Він вів постійне листування з керівниками нижніх земських судів та з київськими церковними установами з метою збору додаткової інформації, перевіряв надіслану інформацію з місцевих казенних палат з матеріалами нижніх земських судів. У тих випадках, коли він бачив безрезультативність своїх зусиль, губернський землемір звертався з проханням до вищих посадових осіб губернії, щоб ті посприяли йому в одержанні певної інформації. Так, протягом січня-березня 1799 р. Я.Байєр фон Вейсфальд неодноразово надсилав запити до Радомишльського, Чигиринського, Липовецького, Сквирського нижніх земських судів та до Київського митрополичого будинку з вимогою заздалегідь підготувати йому всі необхідні документи [12]. Однак повітові справники найчастіше відповідали, що в їхніх конторах відсутні відомості про об'єкти, якими зацікавився губернський землемір, або для збору цих матеріалів потрібен деякий час. Але навіть після закінчення терміну, який відводився на їхнє оформлення, статистичні зведення так і не надійшли до губернського землеміра. І тому 31 березня 1799 р. до вищезгаданих цивільних та церковних установ із губернського правління було представлено "пропозиції" (швидше загрозливі постанови) надати необхідну інформацію губернському землеміру у стислий термін [13]. Після таких превентивних заходів на ім'я київського цивільного губернатора В.Мілошевича того ж дня від керівництва Чигиринського та Радомишльського нижніх земських судів надійшли додаткові відомості про чисельність оподаткованого та неоподаткованого населення повітів, кількість винокурень та пивоварень, було надано опис польових доріг. 31 березня 1799 р. Київський митрополит Філофей разом із супровідним листом надіслав статистичні матеріали про кількість монастирів та церков Київської губернії [14]. Дещо пізніше, а саме 7 квітня 1799 р., губернський землемір отримав звіти службовців Липовецького та Сквирського судів, вони направили до центральної губернської установи матеріали про розміщення міст та сіл повітів, розміри посіву й забезпечення населення землею, кількість винокурень та пивоварень [15].

Loading...

 
 

Цікаве