WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія створення “Опису м. Києва та Київського повіту” - Реферат

Історія створення “Опису м. Києва та Київського повіту” - Реферат

Реферат на тему:

Історія створення "Опису м. Києва та Київського повіту"

Кінець XVIII ст. позначився невпинним зростанням експансії Російської імперії на правобережні українські землі. Цьому певною мірою сприяли не тільки міжнародні обставини, але й внутрішня політика польського уряду. Проголошення у 1768 р. католицької релігії панівною на всій території Речі Посполитої призвело до масових заворушень на Правобережжі. Православна громадськість неодноразово зверталась до російського уряду з проханням приєднати порубіжні землі до складу Російської імперії. Але для вирішення так званого польського питання шляхом відторгнення нових територій російському уряду потрібен був офіційний привід. На початку 90-х р. XVIII ст. польський сейм виступив з ініціативою проведення прогресивних реформ та 3 травня 1791 р. затвердив нову конституцію. Згідно з конституцією 1791 р. на території Речі Посполитої ліквідувалося право створення конфедерацій, королівська влада мала бути спадковою, збільшувалася армія, упорядковувалися фінанси й освіта. Але проти такого реформування владних інститутів виступили польські магнати - вони звернулися до Петербурга з проханням допомогти відновити попередні порядки. Підтримуючи війська Торговицької конфедерації, російська армія на початку травня 1792 р. почала наступ на польські землі. І вже 12 січня 1793 р. Росія і Пруссія підписали конвенцію про другий поділ Речі Посполитої. До Росії відійшли Київщина, Поділля та значна частина Волині й Білорусії. Однак проти розчленування Польщі та за відновлення прогресивних реформ виступила частина патріотично налаштованих польських офіцерів на чолі з Т.Костюшко. Після впертої боротьби російські та прусські війська розбили повстанців під Мацейовичами, а самого генерала взяли в полон. На початку 1795 р. російські війська під командуванням О.В.Суворова захопили основні стратегічні центри Польщі – Варшаву та Вільно, що автоматично призвело до остаточної ліквідації Речі Посполитої. Унаслідок останнього поділу Польщі до Росії відійшли Західна Волинь, Західна Білорусія, Литва й Курляндія, до Пруссії – землі Великої Польщі з Варшавою, до Австрії – Мала Польща з Краковом та Любліном [1].

Із переходом Правобережної України під владу Росії відбулись певні зміни в її адміністративно-територіальному устрої. Невдовзі після другого поділу Польщі, 13 квітня 1793 р. за наказом імператриці у складі новоприєднаних українських земель були утворені Брацлавська, Ізяславська губернії та Кам'янецька область. Відповідно до цього поділу були реорганізовані й адміністративні інститути новоприєднаних територій. Як і скрізь у Росії, центральною установою виконавчої влади в губернії було губернське (намісницьке) правління, на чолі якого стояв губернатор. Влада губернського правління діяла в межах губернії та визначалася як поліцейська у вищому значенні, тобто судово–поліцейська, розпорядча, виконавча та примусова. Проведення переписів населення, збір державних податків в імперську казну, перевірка фінансового діловодства усіх державних закладів здійснювалося під наглядом казенної палати. Виконання адміністративно-поліцейських функцій було покладено на капітана-справника та на нижній земський суд. Губернський землемір виконував розпорядчі, виконавчі та наглядові функції щодо діяльності межового відділення та відповідав за зберігання межових документів [2].

Зі вступом Павла І на престол відбулися нові зміни в адміністративно-територіальному устрої Правобережної України. Наказом від 9 вересня 1797 р. на теренах Правобережної України утворювалося три губернії: Волинська у складі 12 повітів (Володимирського, Дубнівського, Житомирського, Заславського, Ковельського, Кременецького, Луцького, Новоград-Волинського, Овруцького, Острозького, Ровенського, Старокостянтинівського), Київська - 12 повітів (Махновський, Радомишльський, Черкаський, Чигиринський, Богуславський, Васильківський, Київський, Уманський, Липовецький, П'ятигірський, Звенигородський, Сквирський) та Подільська - 12 повітів (Вінницький, Балтський, Брацлавський, Гайсинський, Ушицький, Могилівський, Ямпільський, Літинський, Ольгопільський, Летичівський, Проскурівський, Кам'янецький). Адміністративними центрами губерній визначались Київ, Кам'янець-Подільський та Новоград-Волинський.

Процес утворення нових адміністративних одиниць та формування адміністративного апарату Правобережної України супроводжувався широкомасштабними заходами імперського уряду щодо топографічного обстеження та картографування новоприєднаних українських земель. Унаслідок проведення загального описування Правобережної України місцевими органами влади були підготовлені "Географічний та економічний опис Волинської губернії міста...та його повіту", "Камеральний та топографічний опис Подільської губернії Брацлавського повіту 1798 р. ", "Камеральний та топографічний опис містечок та поселень Кам'янецького повіту", "Опис м. Літина та сіл Літинського повіту", "Опис Ушицького повіту 1797 р.", "Топографічний та камеральний опис Подільської губернії, упорядкований губернським землеміром Екстером", "Опис м. Києва та Київського повіту" та "Атлас Київської губернії дванадцяти повітів" тощо.

Питання становлення практики топографічних обстежень колишніх автономних земель Російської імперії, у тому числі й Правобережної України, привернуло увагу науковців ще на початку ХХ ст. На сьогодні вітчизняною наукою накопичена певна кількість дисертаційних досліджень, статей джерелознавчого характеру, в яких предметом дослідження є топографічні описи Правобережної України, у тому числі й Київської губернії. Однак учені здебільшого цікавилися інформативними можливостями топографічних описів Київщини та їхньою структурою (праці В.Щербини [3], А.Перковського [4], Т.Брянцевої [5]). Так, фундатор досліджень з історії упорядкування описів Київської губернії В.Щербина в статті "Київ і Київщина на початку ХІХ ст." використовував "Опис м. Києва та Київського повіту" для вивчення природно-кліматичних та людських ресурсів, економічного потенціалу цього району. Т.Брянцева досліджувала описи Правобережжя з метою встановлення достовірності їхньої інформації з проблеми вивчення історії міст, розвитку міського ремесла та торгівлі, соціально-економічного та етнічного складу населення міських поселень. Український дослідник А.Перковський до своїх праць з історії народонаселення України залучив описову інформацію про розміщення та кількісний склад етнічних груп, що мешкали на території Київської губернії. Як бачимо з історіографічного огляду, питання еволюції методики упорядкування топографічних описів Київської губернії (удосконалення програмних документів та роботи над фактичними помилками, становлення у деяких районах системи подвійної перевірки зібраних матеріалів, розподіл між державними службовцями функціональних обов'язків щодо збору певної інформації) залишилися поза увагою науковців. Тому ми ставимо за мету проаналізувати методику топографічного обстеження Київської губернії, дослідити процес добору документальних та історіографічних джерел до "Опису м. Києва та Київського повіту", розкрити особливості його формуляру.

Історія створення "Опису м. Києва та Київського повіту" безпосередньо пов'язана з бажанням російського імператора Павла І мати у власній "планной" примірники географічних атласів усіх губерній з описами повітів та планами повітових міст (про це свідчать численні документи, що зберігаються у фондах державних архівних установ Житомирської, Київської та Чернігівської областей). Спочатку на замовлення російського імператора місцеві органи влади працювали над створенням планів повітових міст новостворених адміністративних одиниць. Більшість губернаторів отримали у червні – листопаді 1797 р. розпорядження про виконання цього виду роботи. Так, 28 серпня 1797 р. Волинський і Малоросійський губернатор М.Міклашевський звертається в листі до В.Кудрявцева, щойно призначеного на посаду губернського землеміра, із проханням у найкоротший термін скласти та надіслати до губернського правління плани повітових міст кожного повіту: "Його величності імператору вкрай необхідні плани з ретельним описом тутешньої губернії, про складання яких від мене повітовим землемірам 24 червня повідомлялося. Тому і наказую надалі не гаяти часу, а довести кожному повітовому землеміру про важливість цих планів, тому що плани вимагаються урядом і повинні бути швидко закінчені і з усіма потрібними відомостями до мене своєчасно надіслані" [6]. Подібний наказ, як свідчать архівні матеріали, надійшов до Київської губернської креслярні від цивільного губернатора В.Мілашевича 11 листопада 1797 р.

Loading...

 
 

Цікаве