WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Висвітлення теми голод 1932-1933 років в Україні у навчальній і науковій літературі 90-Х рр. ХХ - початку ХХІ ст. - Реферат

Висвітлення теми голод 1932-1933 років в Україні у навчальній і науковій літературі 90-Х рр. ХХ - початку ХХІ ст. - Реферат

Для висвітлення вказаного аспекту проблеми, на наш погляд, цікавою є точка зору Г.Касьянова: „На перший погляд, він (сталінський терор - М.Г.) мав усі ознаки національно-культурного геноциду, бо спрямований був насамперед проти національної української інтелігенції. Але на розвиток української культури працювали представники багатьох національностей, до того ж сталінський терор практично не визначав національних меж і трощив культуру не тільки корінної, а й інших національностей. Підраховувати, яка національна інтелігенція зазнала більших втрат..., яка менших - справа, на мою думку, аморальна. Архіпелаг ГУЛАГ не визнавав національних кордонів. У 1933 р. почався інтернаціонально-культурний геноцид" [16]. Вважаємо, що вищевказане характеризує ставлення радянської влади й до українського селянства.

Як вже вказувалося, в українській науковій і навчальній літературі існує достатньо багато поглядів щодо визначення голоду 1932-1933 років. Проте зупинимось на висвітленні точки зору видатного російського політолога і філософа О.С.Панаріна, яку автор висловив у праці „Глобальне політичне прогнозування". Звертаючись до проблем негативного ставлення більшовицької „нової людини" до селянської більшості населення, він вказує (мовою оригіналу): „Анализ соответствующих мотиваций революционного авангарда показывает, что здесь больше признаков расовой, чем классовой ненависти (виділено мною - М.Г.). Крестьянин отторгался, как органика отторгается механикой, естественное - умышленным, живущее в собственном ритме - организованным в принудительном ритме, человеческое - „сверхчеловеческим". Сверхчеловек большевизма был целиком машиноподобен и гордился этим. Собственно, именно тогда, в эпоху военного коммунизма и в период „сплошной коллективизации", был разыгран фантасмогорический сценарий: раса роботов изгоняла из жизни расу людей" [17]. О.С.Панарін не розглядав проблему голодомору 1932-1933 рр. в Україні фахово, але, здається, близько підійшов до відображення психології учасників подій в українському селі. Незважаючи на певну „фантастичність" твердження, думка російського вченого ще чекає на свого продовжувача або на фахівця, який її переконливо спростує.

Поступово накопичилось багато різних оцінок втрат від голоду 1932-1933 рр. Звернемося до розгляду окремих з них. Зазначимо, що серед дослідників поки що немає єдності у визначенні фактичних демографічних втрат України в даний період. Р.Конквест називає 5 млн, Н.Верт - від 4 до 5 млн, Ф.Рудич - 3,5-4 млн, Р.Пиріг - 4-10 млн, С.Кульчицький - 3,5-5 млн осіб. Тільки 1933 р., за підрахунками В.Цапліна, у республіці померло 2,9 млн осіб. У підручнику „Історія України" В.М. Литвина вказується, що повні втрати від голоду, включаючи ненароджених, становлять для 1933 р. до 4,5 млн, а з урахуванням голоду 1932 р. - до 5 млн чоловік [18, с. 435-445]. Втім, у підручнику „Політична історія України ХХ століття" (автори - А.І. Кудряченко, Г.І. Калінічева, А.А. Костиря), посилаючись на політичний звіт Генконсульства Німеччини в Харкові за 1933 р., наводиться наступна цифра померлих від голоду - понад 6 млн громадян України [19, с. 219]. За даними історика і очевидця тих трагічних подій П.Василевського, кількість втрат від голоду складала 7.125850 осіб. На міжнародній науковій конференції дійшли висновку, що кількість померлих від голоду складає 9 млн чоловік [20]. Останнім часом даний аспект проблеми привертає все більше уваги фахівців, але вирішується він скоріше у політичному плані, ніж у науковому. Тому вирішення його - справа часу й наполегливої праці дослідників.

Українські вчені приділяли достатньо уваги особливостям здійснення радянською владою терору голодом у різних регіонах країни. Протягом 1990-2006-х рр. на сторінках наукових праць висвітлювалося трагічне становище українського селянина на Чернігівщині, Поділлі, Миколаївщині, Київщині (в т.ч. Білоцерківщині і Фастівщині), Харківщині, Сумщині, Полтавщині, Уманщині, Нікопольщині, Бердянщині, Донеччині тощо. Як бачимо, дослідження стосувалися майже всіх українських земель, на яких панував голод і які на той час входили до Радянського Союзу.

Торкаючись питання висвітлення голоду 1932-1933 рр. в Україні в тогочасних зарубіжних засобах масової інформації, а також ставлення до вказаних подій міжнародної спільноти, зазначимо, що, незважаючи на присутність окремих праць, у даному напрямку ще багато слід зробити. На наш погляд, досі не з'ясовано навіть роль української діаспори, її спроби допомогти голодуючим. Лише в деяких статтях, зокрема Р.Кушнежа (Польща), доводиться думка про те, що представники українського народу в парламентах Польщі, Чехословаччини, Румунії й Канади, на жаль, активно не протестували проти „варварського нищення більшовиками українців", хоча українська преса, яка виходила поза межами СРСР, приділяла помітну увагу ситуації в УСРР 1932-1933 років [21].

У більшості підручників і навчальних посібників не йдеться про ставлення Організації Українських Націоналістів (створена у 1929 р.) до даних подій, про її спроби допомогти й звернути увагу Заходу до українських проблем. Бракує навчальних матеріалів, у яких голодомор висвітлювався би у контексті світової історії, крізь призму економічної кризи, що охопила розвинуті країни у 1929-1933 роках. Нарешті, фахівцями не відтворено байдужий характер західних держав стосовно українського лиха.

На початку ХХІ століття продовжували з'являтися документальні видання, у яких зібрано свідчення тих, хто пережив трагічні події 30-х років. Добрим прикладом у цієї справі є видання тритомника „Український голокост 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив" (за редакцією о. Ю. Мицика) та „Злочину" (упорядник Петро Кардаш, перше видання побачило світ у м. Мельбурні 2003 року) [22, 23].

Навіть стислий огляд навчальної і наукової літератури з проблеми голоду 1932-1933 рр. в Україні дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на значний зріст кількості наукових праць з неї, окремі аспекти, на жаль, залишаються майже не висвітленими, певні напрямки - дискусійними та гостроактуальними. Останнім часом все більше помітно тенденцію перенесення всього тягаря проблем на національний чинник. При всій його важливості й у 30-ті рр. ХХ ст. та сьогодні, нагадаємо, що історія не може бути одноколірною, бо вона набагато складніша і суперечливіша.

Таким чином, тільки подальша копітка архівна праця, у тому числі в закордонних архівних установах, та історіографічні розробки сприятимуть більш глибокому вивченню цієї жахливої сторінки в історії українського суспільства. Завданням великого історичного значення залишається збір письмових свідчень безпосередніх учасників подій, адже з їх втратою низка питань залишиться без відповіді.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Урок дает история / Под общей ред. В.Г. Афанасьева, Г.Л. Смирнова; Сост. А.А. Ильин. - М.: Политиздат, 1989. - 414с. - С. 170-182.

  2. Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів: Збірник / Інститут історії партії при ЦК КПУ / Упорядник - Р.Я.Пиріг. - К.: Політвидав України, 1990. - 608 с.

  3. Дерев'янкін Т.І. Колективізація // Сторінки історії Української РСР: факти, проблеми, люди: Посіб. для вчителів / За ред. Ю.Ю. Кондуфора; упоряд.: С.В. Кульчицький, А.А. Чуб, Н.А.Дехтярьова. - К.: Рад. школа, 1990. - 383 с. - С. 141-165; Кульчицький С.В. 1933: трагедія голоду // Там само. - С. 165-203.

  4. Колективізація і голод на Україні (1929-1933): Зб. документів і матеріалів

/Упорядники - Г. Михайличенко і Є.Шаталіна, відповід. ред. С.Кульчицький. -

К.: Наукова думка,1992. - 734 с.

5. Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20-30-ті

роки). - К.: Либідь, 1991. - 313 с.

  1. Кульчицький С.В. Ціна „великого перелому". - К.: Україна, 1991. - 431 с.

  2. 33-й: Голод: Народна книга-меморіал / Упоряд. Л.Б.Коваленко, В.А.Маняк. -

К.: Рад. письменник, 1991. - 584 с.

8. Мухіна М. Упокорення голодом: Зб. документів / АН України, Інститут української археографії. - К.: Інститут української археографії АН України, 1993. - 312 с.

9. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. - К.: Либідь, 1993. - 383 с.

10. Мейс Д. Політичні причини голодомору в Україні (1932-1933 рр.) // УІЖ. - 1995. - № 1. - С. 34-48.

11. Василевський П. Алгебра геноциду: Правда про голод в Україні 1933 року // Дзвін. - 1990. - № 5.

  1. Марочко В.І. Про діяльність Міжнародної комісії для розслідування голоду в Україні 1932-1933 рр. // УІЖ . - 1993. - № 10.

  2. Зякун А.І. Навчальна література з історії кінця 80-х - 90 ті рр. ХХ ст.: Історіографічний аналіз. Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - К., 2002. - С. 17.

  3. Марочко В.І. Сучасна зарубіжна історіографія голоду 1932-1933 рр. в Україні: нова чи стара інтерпретація// УІЖ. - 2006. - № 3. - С. 186-199.

  4. Девіс Н. Історія Європи. - М.: АСТ: Транзит книга, 2005. - 943 с.

  5. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-х - 30-х рр.: соціальний портрет та історична доля. - К.: Глобус: Едмонтон, 1992. - С. 152.

  6. Панарін А.С. Глобальное политическое прогнозирование. - М.: Алгоритм, 2000. - С. 221.

  7. Литвин В.М. Історія України (у 3-х тт.). Том ІІІ. Новітній час (1914-2004). Книга перша. - К.: ВД „Альтернативи", 2005. - 832 с.

  8. Політична історія України ХХ століття: Підруч. для студ. ВНЗ / А.І. Кудряченко, Г.І. Калінічева, А.А. Костиря. - К.: МАУП, 2006. - 696 с.

  9. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ століття. Видання третє. - Харків: ООО „Одіссей", 2002. - С. 394.

  10. Кушнеж Р. Львівська українська преса про голодомор в УСРР // УІЖ. - 2006. - № 3. - С. 199-209.

  11. Український голокост 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив: У 3 тт. / За ред. О. Ю. Мицика. - К.: ВД „Києво-Могилянська академія", 2003-2005.

  12. Злочин / Упорядник Петро Кардаш. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2005. - 2-ге вид. - 560 с.

Loading...

 
 

Цікаве