WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українсько-білоруські зв’язки у 20-ті роки ХХ ст. - Реферат

Українсько-білоруські зв’язки у 20-ті роки ХХ ст. - Реферат

Разом з цим розвивалися зв'язки не тільки білорусів з українцями та представниками інших націй в Україні, але й зв'язки українців з білорусами в БРСР. Вони йшли як на державному рівні, так і на рівні громадських, наукових, культурних організацій, підприємств. Відбудова Донбасу, спорудження нових підприємств, піднесення сільського господарства в Україні призвели до розширення зв'язків. У 1921 р. ряд дрібних підприємств та майстерень було перетворено на заводи сільськогосподарського машинобудування, а Кічкаський завод випустив перший власний трактор, на Харківському паровозобудівному заводі з 1924 р. почалося виробництво потужних гусеничних тракторів „Комунар". Сільськогосподарська техніка, що вироблялася на цих підприємствах, йшла не тільки в села України, але й сусідніх держав - Білорусії та Росії, що визначалося тим фактом, що у 1927-1928 рр. в Україні вироблялося близько 2/3 всесоюзного випуску сільськогосподарських машин. Донбас поставляв вугілля, метал, різні вироби. Зростали зв'язки й між працівниками сільського господарства. В серпні 1923 р. було відкрито Першу Всесоюзну сільськогосподарську виставку. Україна взяла участь у 25 галузевих павільйонах, а Білорусія мала свій. Саме тут відбувався перший широкий обмін досвідом між відомими науковцями, практиками кооперативного руху обох республік, було покладено початок зв'язків між ними. „На виставці, - писав голова ВУЦВК Г.І. Петровський, - незаможник з України познайомився зі своїми братами по праці, які прибули з різних куточків нашого Союзу" [22]. Наприкінці лютого - початку березня 1925 р. відбувся Всесоюзний з'їзд колгоспників, на якому було обговорено роботу республік по створенню колективних господарств. Йому передував 1-й Всеукраїнській з'їзд представників колгоспів і працівників з колективізації у лютому, котрий підбив підсумок роботі з колективізації й накреслив заходи щодо кредитування, землевпорядкування, культурно-просвітницької роботи та ін. На Всесоюзному з'їзді колгоспів представники України ознайомилися з роботою деяких губерній Росії, Білорусії та ін. Отриманий досвід було використано у практичній діяльності та при проведенні районних, окружних, губернських сільськогосподарських виставок. Їх проведення стало традиційним й було формою обміну досвідом та пропаганди досягнень сільського господарства. Згодом, напередодні проведення суцільної колективізації, їх стали проводити як Дні врожаю та колективізації, в яких брали участь представники колгоспного руху з інших республік, у т.ч. з Білорусії [23]. У свою чергу представники комнезамів України виїздили до інших республік, зокрема до Білорусії, для участі у створенні колективних господарств [24]. У 1926 -1927 рр. відбулися наради представників сільськогосподарських кооперативів Росії, України, Білорусії та інших республік з питання забезпечення сільського господарства тракторами вітчизняного виробництва, на яких прийшли до висновку про необхідність будівництва нових тракторних заводів, серед яких був і Харківський тракторний. На його будівництво прибули й робітники з Білорусії та інших республік, завод було побудовано за 15 місяців. Згодом співробітництво між представниками республік у сільському господарстві доповнилося угодою про соцзмагання між створеними колективними господарствами. Було також підписано угоду про соцзмагання терміном на два роки між селянськими товариствами взаємодопомоги Росії та України, до яких згодом приєдналися товариства Білорусії, Узбекистану та Таджикистану [25].

Зміцнювалися українсько-білоруські зв'язки і в інших сферах. У тому числі й у сфері вищої та спеціальної освіти. У вузах та технікумах України резервувалася певна кількість місць для трудової молоді Білорусії, Молдавії, Казахстану, республік Середньої Азії. Тільки у 1928 р. у вузах Києва навчалося 250 студентів з БРСР [26]. Науково-педагогічні працівники України разом з колегами з Москви та Ленінграда, брали участь у створенні вищих і середніх навчальних закладів у Білорусії. Відбувалося становлення діяльності академічної науки, з'являлися нові напрямки досліджень. Багато питань вирішувалося на галузевих всесоюзних, республіканських наукових з'їздах, конференціях, нарадах. Зв'язки між науково-дослідними закладами розвивалися від інформативних взаємовідносин до координації та спеціалізації у науково-дослідній роботі. Тісні творчі зв'язки встановилися між українськими і білоруськими вченими і фахівцями при вирішенні проблем Великого Дніпра, Великого Донбасу, Полісся, актуальних питань сільськогосподарської науки, автотракторобудування та ін.

Збагачувалися й культурні зв'язки. У 1920-ті роки в практику міжнаціональних зв'язків ввійшло взаємне видання художніх перекладів творів класиків і сучасних письменників, проведення літературних зустрічей, диспутів, лекцій, ювілеїв, публікації доборок творів у республіканській періодиці. Масовим святом дружби став Тиждень білоруської науки і культури в Україні у 1929 р. Це сприяло розвитку обміну і взаємозбагаченню культур обох народів.

Висновки

Таким чином, у 1920-ті роки зростали й зміцнювалися українсько-білоруські зв'язки. Це відбувалося на всіх рівнях: державному, громадському, виробничому, науковому, культурному та ін. Передумовою цього стали міграції білорусів в Україну, що обумовило зростання частки білоруського населення та його внесок у розвиток промисловості, сільського господарства, науки і культури України. Особливо тісними були українсько-білоруські зв'язки у прикордонних районах. Важливу роль відіграли білоруси й у відродженні промислового потенціалу Донбасу, до якого вони прибували на заробітки. Значна частина залишилася тут назавжди, що відбилося й на етнічному складі населення Донбасу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Горбань Ю.А. Ленинским курсом индустриализации. - К.: Изд-во при Киевском ун-те, 1984; Кульчицкий С.В. Внутренние резервы социалистической индустриализации СССР (1926-1937). - К.: Наукова думка, 1979; Якубовская С.И. Строительство союзного социалистического государства. - М.: Политиздат,1960.

2. Лихолобова З.Г. Поступь новаторов. - Донецк: Донбасс, 1976; Лях Р.Д. Как заселялся наш край // Неизвестное об известном. - Донецк: Донбасс, 1978.

3. Вдовин А.И., Дробижев В.З. Рост рабочего класса СССР 1917-1940 гг. - М., 1976.

4.Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні: 1917-1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2-х кн. - К.: Либідь-Військо України, 1994.

5. Бут О.М., Добров П.В. Економічна контрреволюція в Україні в 20-30-і роки ХХ століття: від нових джерел до нового осмислення. - Донецьк: УкрНТЕК, 2002.

6. Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.) - Донецьк, 2002.

7. Лихолобова З.Г. Міста Донбасу у роки радянської модернізації: Особливості менталітету городян (кінець 1920-х - 1930-і рр.) // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. статей. - Кн. 12. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С.93-105.

8. Нікітенко К.В. Висвітлення проблем недержавного сектору промисловості України в умовах непу в історіографії 1920-х рр.// Нові сторінки історії Донбасу. Кн.13/14. - Донецьк: ДНУ, 2007. - С.108 - 115.

9. Струченков О.В. Умови праці інженерно-технічних спеціалістів промисловості Донбасу в добу радянської модернізації (кінець 1920-х - 1930-і роки) // Нові сторінки історії Донбасу. - Кн.13/14. - С. 260-274.

10. Сучкова О.Ю. Єврейська етнічна меншість у Донбасі (1920-1930-і рр.) // Нові сторінки історії Донбасу. - Кн.12. - С.105-107.

11. Малярчук Н.Г. Створення російських національно-територіальних одиниць в Донбасі в 20 - на початку 30-х рр. ХХ ст. // Нові сторінки історії Донбасу. - Кн. 13/14. - С. 274-291.

12. Якубова Л.Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України (20-30-ті роки): коренізація і денаціоналізація // УІЖ. - 1998. - №6. - С.22-35.

13. Бєларуський державний архив (БДА). - Ф. 48. - Оп. 1. Спр.2648. - Арк. 5.

14. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. - К.: Україна, 1993. - С. 196.

15. Всесоюзний перепис людності 1926 р. - М., 1929. - Т. ХIII. - С. 20.

16. Черлючакевич Н.А. Національні меншості на Україні // Більшовик України. - 1926. - № 4-5. - С.108.

17. История Украинской ССР в десяти томах. - Т.7. - К., 1982. - С.23.

18. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. - Т.1. - К.: Политиздат Украины. - С.133.

19. Итоги работы среди национальных меньшинств на Украине. - Х., 1927. - С.26.

20. Цекіновській І. Нацпитання у світлі соціалістичної реконструкції сільського господарства // Більшовик України. - 1930. - №4. - С.41.

21. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (ЦДАВО України). - Ф.2. - Оп.3. - Спр. 982. - Арк.16.

22. Вісті ВУЦВК. - 1923. - 6 жовтня.

23. Ленинский план построения социализма и его осуществление на Украине. - К.: Политиздат Украины, 1982. - С. 262.

24.История Украинской ССР в десяти томах. - Т.7. - К., 1984. - С.150.

25. Ленинский план построения социализма и его осуществление на Украине. - К., 1982. - С.266.

26. Там само. - С. 274.

Loading...

 
 

Цікаве