WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Галицька весна народів 1848 року в контексті історіографіі українського відродження ХІХ ст. - Реферат

Галицька весна народів 1848 року в контексті історіографіі українського відродження ХІХ ст. - Реферат

Обстоюючи такі погляди, сучасні дослідники висувають різну аргументацію. В переростанні в середині XIX ст. українського національного руху з культурно-просвітницького у політичний О. Реєнт вбачав закономірний результат його розвитку в 1830-1848 рр. Таким чином, усвідомлення власної мети та самодостатності диктувало українським діячам необхідність вироблення самостійного, відокремленого від польських впливів курсу [19, с. 92-93].

Перехід українського національного руху в Галичині від культурно- просвітницької до політичної фази розвитку О.Турій пов'язує передусім з виникненням ГРР. В цьому він вбачає закономірний наслідок еволюції самого українського суспільства [27, с. X; 28, с. 163].

Утім, існує підхід, прихильники якого не схильні вважати 1848 рік тим рубіконом, що знаменував якісний стрибок до такої різкої зміни характеру українського національного руху. Заслуговує на увагу думка М.Данилака (1972 р.), який, порівнюючи національний рух закарпатських і галицьких українців, зазначив, що останні в процесі революції 1848-1849 рр. були змушені, з одного боку, розв'язувати проблеми першого етапу "національно-відродженецького процесу" (кодифікація літературної мови, заснування національно-культурних товариств, видання власної преси тощо), а з іншого, створювати національне представництво і вирішувати поставлені революцією політичні проблеми. Розмах, цілі, методи національно-визвольного руху під час революції 1848-1849 рр. були обумовлені нерозвинутістю українського суспільства в Галичині [8, с.61, 142]. Вірогідно, що така позиція має право на існування, хоча вона потребує глибшого наукового обґрунтування.

Так само цікавим і корисним для подальших історіографічних досліджень є погляд на це питання Ф.Стеблія (1995 р.). Творчо застосувавши типології І-П.Химки і П.Магочого, що розглядають український рух в загальноєвропейському контексті, він дійшов висновку, що саме середина 40-х років XIX ст. стала тією межею, яка відділяє наукову стадію національного руху в Галичині від двох інших - організаційної (культурної) та політичної. З цього випливає, що вже за кілька років до революції 1848 р. цей рух, представлений насамперед діячами "Руської трійці", висунув на порядок денний питання, які вирішувалися, як правило, на наступних (організаційній і політичній) стадіях його розвитку [23, с.69]. Схожі погляди обстоює і Я.Ісаєвич [11, с.19-20].

До прихильників погляду, що український національний рух у Галичині

досягнув стадії політичної зрізлості задовго до 1848 р., слід зарахувати і Я.Дашкевича. Цю думку вчений сформулював образно й метафорично: якщо уявити західну гілку українського народу у вигляді живого дерева, то різні напрями і течії української історіографії під різними приводами намагалися обрубати його гілки, залишаючи лише одну з етикеткою "Русалка Дністрова", "Руська трійця", народна мова. Тож не зрозуміло, як на цьому обрубкові міг з'явитися не зелений пагінець, а дуже "живий і жвавий вершок" у вигляді українського політичного національного руху доби "Весни народів". Отже, підсумовує вчений, український 1848 рік знаменував не початок політичного руху, а його завершення і результат певного етапу розвитку [9, с.7-8 ].

Роблячи прикінцевий висновок, відзначимо, що в сучасній суспільній думці проглядається виразна тенденція щодо актуалізації й екстраполяції історичного досвіду української "Весни народів" 1848 р. на наше сьогодення. Зокрема часто акцентується на євроцивілізаційних апектах цього явища: потрапивши в орбіту "Відня", галицькі українці зебезпечили сталість зв'язків з Європою, прилучилися до її порядків, адже після 1848 р. й аж до падіння монархії вони "знали владу закону", могли вільно розбудовувати свої громадські організації та політичні партії, брати участь у політичному житті на місцевому, провінційному та загальнодержавному рівнях, а держава визнавала їхню мову в освітніх установах, адміністрації та судах. Тож для них Європа означала не тільки абстрактні та шляхетні ідеали, але була реальною життєвою практикою [29, с.25].

Крім суспільно-практичної, ця проблема має й чималу науково-теоретичну значущість, тож потребує подальшого неупередженого вивчення. Національно-патріотичні почування і соборницькі прагнення не повинні перешкоджати визнанню того факту, що українці з обох боків австро-російського кордону надто довго розвивалися в різних суспільно-політичних умовах, тому намагання за будь-яку ціну узгодити й синхронізувати етапність процесів їх національного відродження наприкінці XVIII - на початку XX ст. часто здійснюються з "натяжкою", без врахування суспільно-політичних реалій. Доробок українських істориків не піддає сумніву те, що "Весна народів" 1848 року стала однією з переломних віх розвитку всього українського національного руху, проте залишається дискусійним питання щодо характеру спричинених нею трансформаційних процесів. Вірогідно, всі представлені нами погляди на цю проблему мають право на існування, однак жоден з них не має достатньої аргументації, щоб здобути загальне визнання.

Література:

1. Велика Історія України: У 2-х томах. - Т.ІІ / Передм. д-ра І. П. Крип'якевича; Зладив М. Голубець. - К.: Глобус, 1993. - 400 с.

2. Голубець М. З-поза куліс минулого (Польсько-українські взаємини на пробному камені недотриманих пактів) // Калєндар для всіх на 1937 рік. - Львів, 1936. - С. 133-140.

3. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. - К.: Генеза. 1996. - 360 с.

4. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. - К.: 2000.

5. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа. - К.: Лыбидь, 1990. - 398 с.

6. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Київ - Львів, 1913 (К., 1990). - 524с.

7. Грушевський М. На українські теми: "О любви к отечеству и народной гордости" // Літературно-науковий вістник. - 1907. - Т. XXXVIII. - С. 111-114.

8. Данилак М. Галицькі, буковинські, закарпатські українці в революції 1848-1849 років. - Пряшів, 1972. - 214 с.

9. Дашкевич Я. "Весна народів" 1848 року та її передісторія в Україні // Вісник Львівської комерційної Академії: Серія гуманітарні науки. - Вип. 3. - Львів, 2000. - С. 5-13.

10. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т. II (Від половини XVII століття). -Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966. - 349 с.

11. Ісаєвич Я. Українське національно-культурне відродження в XIX ст.: передумови, контекст, значення // Шашкевичіана. 3 б. наук. праць. - Львів, 2004. - Вип. 5-6. - С. 15-21.

12. Кондратюк К., Мандзяк В. Українське національне відродження XIX - початку XX століть у сучасній вітчизняній історіографії // Українська історіографія на зламі XX і XXI століть: здобутки і проблеми- Кол. монографія за ред. Л. Зашкільняка. -Львів: Львівський національний ун-тет ім. І.Франка, 2004. - С. 154-157.

13. Каппелер А. Національний рух українців у Росії та Галичині: спроба порівняння // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Міжвідомчий зб. наук. праць. Вип.1. - К.: Наукова думка. - С. 104-119.

14. Крип'якевич І. П. Історія України. - Львів: Світ, 1990. - 520 с.

15. Лисяк-Рудницький І. Структура української історії в XIX столітті // Історичні есе. В 2 т. - К.: Основи, 1994. - Том І. - С. 194 - 202.

16. Лозинський М. Українство і москвофільство серед українського народу. - Львів. 1909. - 95 с.

17. Магочий П. Українське національне відроження. Нова аналітична структура // Український історичний журнал. - 1991. - № 3. - С. 97-107.

18. Райківський І. Українське національне відродження кінця XVIII - початку XX ст. в європейському контексті: витоки, зміст, періодизація // Галичина: науковий і культурно- просвітній краєзнавчий часопис. - 1999. - Ч. 3. - С. 4-22.

19. Реєнт О. Українсько-польські відносини в XIX - на початку XX ст. // Історіографічні дослідження в Україні. - К., 2003. - Вип. 13. У 2 ч.: Україна - Польща: історія і сучасність: Зб. наук. праць і спогадів пам'яті П.М. Калениченка (1923-1983). - Ч. 1. - С. 90-98.

20. Сарбей В. Г. Етапи формування української національної самосвідомості // Український історичний журнал. - 1993. - № 7-8. - С. 6-17.

21. Сарбей В. Г. Нариси з історії українського національного руху. - К., 1994.

22. Сарбей В. Г. Національне відроження України. - К.: Альтернативи, 1999. - 335 с.

23. Стеблій Ф. Початки українського національного руху в Галичині // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Львів, 1995. - Вип. 2. - С. 59-70.

24. Стеблій Ф. "Руська трійця" в концепції українського національного відродження М. Грушевського // Шашкевичіана. -Вип. 1-2. - Львів-Броди- Вінніпег, 1996. - С. 26-32.

25. Франко І. Ukraina irredenta // Вивід прав України. - Львів: Слово, 1991. - С.59-70.

26. Химка І.П. Український національний рух у Галичині в світлі нових теоретичних праць про націоналізм і національні рухи // Другий міжнародний конгрес україністів. - Львів, 22-23 серпня 1993 р. Доп. і повідомлення. Історія. - Ч. І. - Львів. 1994. - С. 215-220.

27. Турій О. Українська "Весна народів" // Головна Руська Рада 1848-1851. Протоколи засідань і книга кореспонденції. - За ред. О. Турія. - Упор. У. Кришталович, І. Сварник. - Львів, 2002. - С. Х-ХХХІІ.

28. Турій О. "Українська ідея" в Галичині 1848-1849 рр.: проблема національної та державної самостійності // Матеріали засідань історичної та археографічної комісій НТШ в Україні. - Вип. 2. - Львів, 1999. - С. 418-433.

29. Шпорлюк Р. Творення модерної України: західний вимір // Критика. - Липень - серпень 2004. - Ч. 7-8. - С. 25.

Loading...

 
 

Цікаве