WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Шкільництво у таборах полонених та інтернованих вояків-українців в Європі (1914-1923 рр.) - Реферат

Шкільництво у таборах полонених та інтернованих вояків-українців в Європі (1914-1923 рр.) - Реферат

Умови утримання iнтернованих вiйськ УГА в Чехословаччинi були найсприятливiшими у порiвняннi з iншими країнами. Це пояснювалося як щирим та прихильним ставленням уряду ЧСР до всiх емiґрантiв слов'янського походження, так i тим, що Чехословаччина у цей час була об'єктивно зацiкавлена у наявностi на своїх теренах радикально налаштованих антипольських сил, якi при нагодi могли бути використанi у збройному зiткненнi з Польщею. Завдяки такiй налаштованостi уряду ЧСР до iнтернованих вiйськовикiв УГА, заходами культурно-освiтнiх гурткiв у таборах Нiмецьке Яблонне i Лiберцi було налагоджено дiяльнiсть кiлькох мистецьких та освiтнiх осередкiв (театрiв, хорiв, курсiв, шкiл тощо), провадилася iнтенсивна нацiонально-патрiотична й виховна робота. Цими заходами полiтичний провiд ЗО УНР i Головна Команда УГА намагалися пiдготувати вояцтво до продовження у майбутньому збройної боротьби за державнiсть України.

На початку 1921 р. у зв'язку зi стабiлiзацiєю своїх стосункiв з Польщею, чеський уряд прийняв рiшення скоротити видатки на утримання iнтернованих вiддiлiв УГА та звести всiх воякiв-галичан до одного табору в Йозефовi. Але попри цi ускладнення "Культурно-просвітній кружок" цього табору не припинив своєї роботи, зосередивши особливу увагу на активiзацiї культурно-просвiтницької роботи у робiтничих вiддiлах УГА. У бiльшостi цих робiтничих сотень були заснованi фiлiї КПК, заходами яких на мiсцях були створенi драматичнi гуртки, хори, читальнi, бiблiотеки; органiзовано загальноосвiтнi й господарськi курси, вiдкритi школи грамоти для неписьменних i малописьменних. Одночасно у таборi тривала жвава освiтня робота, що мала не метi пiдготувати iнтерноване вояцтво УГА до поступового переходу на цивiльний стан. Старшини у все бiльших масштабах вiдряджалися на навчання до чеських та європейських унiверситетiв та високих шкiл, стрiлецтво отримувало початкову та середню освiту або здобувало рiзнi професiї за цивiльними фахами, що полегшувало їм інтеграцію в чехословацьке суспільство.

У кінці 1920 р. наслiдком поразки визвольних змагань українського народу стало масове перемiщення на захiд десяткiв тисяч захисникiв української державностi — воякiв українських армiй, якi являли собою важливу складову потужної хвилі української полiтичної емiґрацiї. Бiльшiсть з них спочатку опинилась у таборах iнтернованих кiлькох європейських країн, насамперед, тих, якi мали спiльний кордон з більшовицькою Росією (Польща, Чехословаччина, Румунiя), сподiваючись невдовзi на повернення додому. Проте невдача II-го Зимового походу Армiї УНР у 1921 р. призвела до фактичного припинення збройної боротьби.

Одночасно уряди країн перебування інтернованих українських вiйськовиків вживали заходів до поступового скорочення як числа таборiв, так i кiлькостi їх мешканцiв, заохочуючи iнтернованих самостiйно дбати про життя через їх часткове працевлаштування у межах своєї територiї, або надаючи можливiсть всiм бажаючим виїхати до iнших європейських країн на роботу чи навчання. У 1923 р., коли всi частини Армiї УНР були скупченi у лише двох таборах — у Калiшi i Щепiорно, робота табiрних шкiл, курсiв та гурткiв не втратила свого динамізму. У Калiшi діяла "Єдина Національно-державна Школа" (пiзнiше - Гiмназiя iм. Т.Шевченка), де навчалося 43 учнi. Також у таборi iснували педагогiчнi курси та школа іноземних мов. Для пiдлiткiв були створенi початкова і сокольська школи, для дiтей, що постiйно перебували у таборi — дитячий садок.

У таборi Щепiорно зусиллями культурно-освiтнiх вiддiлiв була заснована Реальна школа (гiмназiя) для дорослих з бiблiотекою, де навчалося 38 учнiв. При гiмназiї була влаштована школа грамоти. У таборi також дiяли товариство "Любителiв французької мови", "Козача просвiта"), школа бойскаутiв i початкова школа. Заходами табiрної YМСА[3] було створено пансiон для хлопцiв вiком вiд 7 до 15 рокiв на 150 чол. Водночас Генеральним штабом Армії УНР було набрано штат лекторiв для викладання програми Єдиної Державної школи перших трьох ступенiв. Зрештою пансiон поступово перетворився у вiйськову гiмназiю, отримавши назву "Школа українських пластунiв". Посади викладачiв та вихователiв були замiщенi фаховими старшинами Української Армiї, всi юнаки були зарахованi до складу дивiзiй i почали отримувати козацький пайок. Спочатку тут нараховувалося 60 учнiв, у 1923 р. їх кiлькiсть становила 41 чол., при лекторському складi у 17 чол.[4]

Ще одним наслiдком перемоги бiльшовизму в Українi стало те, що свою Батькiвщину залишили тисячi воякiв-українцiв зi складу бiлогвардiйських формацiй, значна частина яких, маючи стiйкi антибiльшовицькi переконання, висловлювала свої симпатiї українськiй справi. Переважна бiльшiсть з них перебувала спочатку на становищi iнтернованих та утримувалася в спецiальних таборах на теренах Туреччини та Греції (а також кількох північноафриканських країн), зберiгаючи свою вiйськову або напiввiйськову органiзацiю. І тут одним із засобів збереження національної ідентичності українців виступали початкові школи та різні освітні курси, хоча умови їх роботи були надзвичайно ускладнені. У 1921 р. бiльшiсть українців виїхала звідси до європейських країн, приєднавшись до складу рiзних комбатантських органiзацiй, якi були заснованi колишнiми таборянами у Францiї, Бельгiї, Нiмеччинi, Чехословаччинi, Болгарiї, Румунiї, Королiвствi СХС та iн., причому знання, набуті ними під час перебування у таборах стали основою для продовження студій у цих європейських країнах[5].

Найбільш сприятливі умови для прийому еміґрантів існували в ЧСР, де захист iнтересiв українських емiґрантiв взяв на себе заснований у липнi 1921 р. Український Громадський Комiтет (УГК), головою управи якого було обрано М.Шаповала. Комiтет зумiв розгорнути широку органiзацiйну, культурну й допомогову акцiю, покликану полегшити становище українських емiґрантiв у ЧСР, що виявилося, зокрема, у отримані постiйних стипендiй до Української господарсько-технiчної академiї в Подєбрадах, Українського високого iнституту в Празi та iнших навчальних закладів для українських студентiв, значний вiдсоток з яких складали колишнi вояки-українцi. Комiтет не припиняв своєї дiяльностi до липня 1925 р. (коли УГК було лiквiдовано через вiдмову чеської сторони фiнансувати його роботу), надаючи всебiчну гуманiтарну допомогу значнiй кiлькостi українських емiґрантiв.

Влітку 1924 р. усі табори інтернованих українських військ було ліквідовано, проте дiяльнiсть табiрних освiтнiх курсiв за два з половиною роки дозволила майже повнiстю лiквiдувати неписьменнiсть серед iнтернованого вояцтва та в значнiй мiрi пiдготувати їх до переходу на цивiльний стан. Освiтня робота, започаткована у таборах, заклала мiцне пiдгрунтя для продовження навчання українського вояцтва вже за цивiльними фахами за кордоном.

Loading...

 
 

Цікаве