WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Етноатропологічні чинники формування ментальності національних меншин - Реферат

Етноатропологічні чинники формування ментальності національних меншин - Реферат

Від початку заселення Запоріжжя до наших днів між представниками різних народів відбувається встановлення контактів: переселенці, мігранти зустрічаються з новою культурою, з труднощами міжнаціонального спілкування та взаємодії, ставленням до сусідів, сприйняттям чи неприйняттям іншого етносу. Ні для кого не є таємницею те, що міжетнічні стосунки переважно визначаються повсякденною свідомістю людей, суспільною атмосферою та настроями. Нас, перш за все, зацікавили психологічні настанови мешканців Запорізького Приазов'я різних національностей відносно наявності спільних рис в характерах українців та представників інших національностей, з якими пов'язує їх спільна історія. Очевидно, для того, щоб зрозуміти життя, поведінку, тип мислення та культуру цих людей - представників різних етнічних спільнот, важливо спробувати дослідити притаманні їм уявлення та цінності. Іважливу роль тут відіграє міжетнічне спілкування. В яких би формах спілкування не відбувалось, його мета - досягнення погодженості діючих суб'єктів завдяки вільним спільним зусиллям при збереженні неповторної індивідуальності кожного. Якщо менталітет етносу є роз'єднуючим фактором, відбиваючи внутрішній, самобутній світ, то менталітет нації є чинником об'єднавчим, таким, що дає можливість відчути свою причетність до тієї чи іншої спільності людей, певної нації. Менталітет формується на підставі уявлень етноспільнот про "своє" і "чуже". У цьому процесі виробляється толерантність культури міжетнічних стосунків, що є, в свою чергу, основою існування нації в умовах полікультурності сучасної цивілізації. Найпоширенішими елементами самоідентифікації майже кожного етносу в Україні виступають, передусім, мова і народні звичаї, обряди. Проте в одних (українців, росіян, молдаван, румун, угорців, гагаузів) переважає самооцінка стосовно мови, а в інших (білорусів, поляків, болгар, греків, караїмів) - духовних елементів традиційно-побутової культури. Взагалі ж визначальною рисою сучасної етносвідомості в Україні є відчутна актуалізація історичної пам'яті. Ментальні стереотипи, що передаються з покоління в покоління, не залишаються незмінними, вони постійно підлягають корекції протягом збагачення досвіду життєдіяльності етносу в навколишньому середовищі, в результаті змін самого середовища. Для того, шоб ментальність змінилась, потрібні настільки сильні подразники, під дією яких не витримала б сталість існуючої етносистеми [6:103]. Серед регуляторів соціотипів поведінки велику роль відіграють моральні норми. Слід враховувати, що моральні норми співжиття, стереотипи поведінки та діяльності одного етносу інтровертні щодо подібних утворень іншого. Так, заперечення етнічних стереотипів відносно "чужих" ґрунтуються на традиційних цінностях своєї культури.

Аналіз дослідження також показав, що різні типи ментальності не були відокремлені один від одного стіною, а знаходились в системі взаємовідносин та взаємовпливів через культурні, історичні, родинні та географічні чинники. Зміна культурно-історичних ситуацій, яка відбувається в просторово-часових межах, досить часто призводить до зміни рис національного характеру. Відмежувавшись за тих чи інших обставин від основного етнічного масиву, досліджувані групи опинились в іноетнічному середовищі. Це створило можливість формування в них спільних з основним етносом традицій в нових обставинах. Етнічний менталітет таких груп носить начебто дуалістичний характер. Наслідком цього є те, що локальне за відповідних умов перейшло в загальнолюдське і навпаки. Це знайшло відображення, з одного боку, в збереженні до нашого часу приналежності нащадків до своєї етнічної групи, а з іншого - в тенденції до розширення та збагачення традицій, характерних для інших етносів, що виявляються в загальнолюдських цінностях. Проведене дослідження дало змогу також підтвердити закономірність, що при всіх суперечках відносно сутності менталітету зрозуміло одне: по-перше, він існує, більше того, є основою національного самоусвідомлення, оскільки це соціально-психологічна самоорганізація представників певної культурної традиції, що характеризується єдністю їхніх настанов, переживань, думок, почуттів і виявляється в тотожності світосприйняття і світобачення, а тому й визначає той рівень суспільної свідомості, на якому думки не відділені від емоцій, почуття від вольових дій, вчинки від загального поступу, життєактивності; по-друге, не успадковується повністю від пращурів, а набувається в процесі виховання; по-третє, значний вияв знаходить в колективних діях, особливо в процесі міжетнічної взаємодії, і, по-четверте, не кожна людина, що належить до того чи іншого народу, може вважатися носієм типового національного характеру.

Отже, менталітет програмує поведінку нації як єдиного суспільного цілого, завдяки чому ми можемо визначити своєрідність ментальності тієї чи іншої нації. Менталітет акумулює в собі всі риси, набуті в історичному розвиткові, шифрує їх генетично, передаючи від одного покоління до іншого та зберігаючи основні ментальні риси протягом свого існування. Ми також дійшли висновку, що менталітет як явище систематизоване і системоутворююче має на сучасному етапі надетнічний характер. Не дивлячись на те, що етнічність дійсно має міцне коріння, створюючи такі явища, як етнічні меншини, все ж таки для соціально-філософського осмислення життєдіяльності суспільства і шляхів його розвитку необхідним є дослідження менталітету нації. Етнічні розмаїття являють собою необхідний спосіб існування людства, і тому етнічні відмінності є не механічними, а органічними, оскільки без них неможливе злиття тіла Людства з тілом Природи. Ментальність - діяльнісний феномен.Тому формування уявлень про менталітет – процес, який повинен перебувати в полі зору суспільства, не байдужого до свого майбутнього.

Література:

  1. Баронин А.С.Этнопсихология: Учебное пособие/ К.: МАУП, 2000.- 115 с.

  2. Гнатенко П.И.Национальная психология.- Д.: Поліграфіст, 2000.- 214 с.

  3. Додонов Р.А.Этническая ментальность: опыт социльно-философских исследований.- З., 1998.- 191 с.

  4. Кессиди Ф. К проблемы национального характера // Философская и социологическая мысль. К., 1992. № 6

  5. Кукушкин В., Столяренко Л. Этнопедагогика и этнопсихология.- Ростов-на-Дону, 2000.- 350 с.

  6. Кулeшов С.В., Медушевский А.Н. Россия в системе мировых цивилизаций. Учебное пособие.- М., 2001.- 790 с.

  7. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. Мюнхен – Львів, 1995. 162 с.

  8. Нельга О.В. Теорія етносу: Курс лекцій. Навчальний посібник/ К.,1997.- 368с.

  9. Павленко В.Н., Таглин С.А.Факторы этнопсихологии: Учебное пособие / Х.:- ХГУ, 1993.- 160 с.

  10. Римаренко Ю. Національний розквіт України: проблеми і перспективи. - К., 1995.- 272 с.

  11. Швецова А.В. Національний характер як феномен культури.- Сімферополь: Таврія, 1999.- 264 с.

Loading...

 
 

Цікаве