WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Рейди УПА за кордон - Реферат

Рейди УПА за кордон - Реферат

Реферат на тему:

Рейди УПА за кордон

План

Вступ........................................................................................................3

Перший рейд на Словаччину.................................................................4

Рейди УПА очима зарубіжних дослідників.........................................8

Висновок.................................................................................................11

Список використаних джерел...............................................................12

Рейди УПА

Pейдами називали в УПА швидкі марші відділів УПА по територіях, неохоплених повстанським рухом. Такими рейдами були походи відділів УПА на ОСУЗ (Осередньо-Східні Українські Землі) та СУЗ (Східні), у роки німецької окупації і в новій підбольшевицькій дійсности.

Такими були походи: на Білорусь, в Польщу, на Словаччину й у Румунію. Далі рейдами стали називати також походи відділів УПА по територіях, охоплених повстанським рухом, коли відділи УПА мали якесь спеціяльне завдання: пропаґанду, саботажі, атентати, тощо.

Pейди були улюбленим методом повстанської тактики. Бійці УПА йшли охоче на рейди. Відділи для цього добирали, звичайно, з найкраще вишколених, озброєних й одягнених відділів УПА. Дуже часто рейд попереджував спеціяльний вишкіл призначеного до рейдування відділу. Точні інструкції для командирів рейдів були нормальним явищем.

Pейди належали до катеґорії зачіпно-офензивних акцій УПА. Їх тактична перевага полягала на використанні руху, оцього найважливішого елементу партизанської війни. Постійний швидкий рух створював моменти несподіванки й заскочення. Рейдуючі відділи з'являлись, звичайно, там, де на них найменше чекали. Коли ворог отрясався від несподіванки й збирав сили для протидії, рейдуючі відділи зникали й з'являлись за десятки кілометрів, де знову на них найменше чекали. Добре випрацьована тактика рейдування й добре організована розвідка значно допомагали у проведенні операції.ё

Завданням рейдуючих частин була, головно, пропаґанда ідеї українського визвольно-революційного руху, поширювання протирежимних настроїв серед широких мас населення, створювання передумов для активізації революційних сил на цих теренах.

Pейди на землі сусідніх народів були також важливим засобом зміцнення дружби між українським і сусідніми народами. Наказану пропаґандивну дію вели рейдуючі відділи своєю поставою, живим словом, поширюванням підпільної літератури. Часами до завдань рейдуючих відділів належала також оборона населення перед нищівною політикою окупантів, яку рейдуючі відділи проводили шляхом атентатів на представників окупантської адміністрації, чи шляхом нищення ворожої аґентури на місцях. Часами рейдуючі відділи виконували саботажні акції. Одначе майже завжди рейдуючі відділи повинні були уникати боїв з ворожими відділами й вступати в бої тільки у випадку крайньої конечности.

Орґанізуючи рейди й виконуючи їх, на своїх і чужих землях, УПА мала цілком конкретні успіхи. Вона звернула увагу всього вільного світу на визвольну боротьбу українського народу й здобула дл неї симпатії у світі. Всередині СССР, вона причинилась до посилення протибольшевицьких настроїв і зміцнення революційних сил серед поневолених народів. На землях сусідніх народів, вона допомогла створити передумови для виникненя місцевих революційних сил і включити їх до єдиного фронту боротьби проти сталінського імперіялізму. Зростаючі революційні сили різних народів почали дивитись на Україну, як на свого провідника в боротьбі проти Кремля.

Pейди були основою бойово-пропаґандивних дій УПА впродовж усього часу її існування. Про більшість рейдів ми згадували вже у попередніх розділах нашої історії. У цьому місці, предметом розгляду будуть рейди УПА, головно, на території сусідніх народів.

Перший рейд на Словачину

Весною 1945 року відділ УПА "Галайда II" (командир Куліш) рейдував Польщею, доходячи до Варшави, відділ УПА "Холодноярці" (командир Град) - по Закарпаттю. Влітку рейди УПА посилилися. Відділ УПА "Вовки" пішов у рейд на Підляшшя, командир Зенон - у Білгорайщину, один відділ - у Житомирщину. Відділ УПА "Помста Полісся" успішно рейдував Берестейською та Пинською областями. Проте може найуспішнішим був перший рейд на Словаччину.

У цьому рейді взяли участь відділи УПА-Захід, а саме курінь Підкарпатський (командир Прут), а також сотні УПА командирів Сокола, Бурі й Мирона. Загальне командування рейду перебувало в руках командира Тактичного Відтинку "Маківка" - Андрієнка (Вітовського).

Рейдуючі відділи зібралися 25 липня у Самбірщині, і без великих втрат перетнули польсько-совєцький кордон.Дня 8-го серпня вони зібралися у лісі біля села Лоп'янка (неподалік від Тисної) на Лемківщині. Два тижні відбувався тут спеціяльний вишкіл. Дня 22-го серпня відбулася нарада командирів рейдуючих відділів у селі Поляна Суровична й тієї ж ночі, рейдуючі відділи перейшли польсько-совєцький кордон.

Наступного дня, під вечір, рейдуючі відділи вступили у перше село на словацькому боці. Це було село Сухе, Межиляборського повіту (окресу). Мешканці його називали себе "руснаками греко-католіками", або "ческо-словенскими країнцами" і були дуже "скомунізовані". Значна їх частина належала до СКС ("Словенска комуністична страна"). Вони спочатку дуже боялися "бандитів-бандеровцев", але культурна поведінка стрільців, а зокрема спільна вечірня молитва, заспокоїла їх. На нічліг відділи відійшли до лісу.

З таким самим упередженням прийняли наших повстанців мешканці села Велькроп. Тут повстанці скликали збори місцевого населення і командир Крук мав до селян промову, в якій роз'яснив цілі УПА. Поява великої ґрупи повстанців у Межиляборському повіті заалярмувала цілу Словаччину. Місцеві орґани "штатней народней безпечності" повідомили про повстанців негайно Братиславу й Прагу. Але їхні заходи, щоб стримати просування повстанчих відділів углиб Словаччини, не мали ніякого успіху.

Відділи УПА перейшли цілий Стропківський повіт і, між іншим, побували в селах Вареховце, Рецейов, Сарада, Якушевце, Міковце, Мразовце, Пінковце, Грабовце і Діяпаловце. В кожному з цих сіл повстанці скликували населення на мітинґи й провадили з ними гутірки на актуальні теми. Скрізь, по селах, зголошувались численні добровольці, що хотіли вступати у ряди УПА.

Дня 28 серпня в селі Діяпаловце командир Андрієнко поділив рйдовуґрупу на три відділи. Один відділ пішов у рейд на Закарпаття, другий - повернувся на Лемківщину, а третій - продовжував рейд по Словаччині, прямуючи на південь.

Дня 29 серпня, коло півночі, відділ сотні Мирона наблизився до річки Ондави. Біля села Кельча звів короткий бій з комуністичними заставами. Розігнавши їх, перейшов річку Теплю й попрямував у пряшівські ліси. Населення Ґіралтовського окресу, що складалося вже зі словаків, ставилось до українських повстанців дуже прихильно, давало їм теренових провідників, остерігало перед своїми комуністами й допомагало на кожному кроці.

Коли рейдуючий відділ був уже недалеко від Пряшева, в лісах біля гори Шімонка - чехословацькі орґани безпеки стягнули більші сили з Братислави й Кошиць і почали оточувати ліси, в яких перебували повстанці. Скрізь по шляхах їздили танки, гармати, мотоциклісти, в повітрі шуміли літаки. Не зважаючи на сильну бльокаду, рейдуючий відділ перейшов спокійно через села Червеніца, Гувіз і Лисечок, переправився через річку Терису й пішов у ще більші ліси.

Дня 15-го вересня відділ квартирував у селі Рускі Пекляки біля Пряшева. Тут у полон до повстанської застави потрапило 8 чесько-словацьких вояків. Після приязної гутірки повстанських старшин із ними, їм видано відповідні посвідки й звільнено.

У дальшому рейді відділ перейшов через повіти: Пряшівський, Сабанівський (села Міхаляни, Подольок, Бальпоток, Градіско), Бардіївський, Стропківський, Снінський і Гуменський.

Для того, щоб прихилити місцеве населення, повстанці навіть влаштували кілька концертів для селян у Снінському повіті (села Ацідовце, Зубне, Паніна).

Були також у селах Яблонкі ніжне й вижне та у Тепеловце, яке лежить на відстані 8-ми кілометрів від кордону.

Тут українські повстанці влаштували прощальну забаву з населенням, а потім, під приязні вигуки зібраного населення, відійшли у напрямі до кордону.

Loading...

 
 

Цікаве