WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія Закарпаття в 1917-1920 рр. - Реферат

Історія Закарпаття в 1917-1920 рр. - Реферат

Серед істориків немає єдності щодо часу появи перших Рад в Угорщині і на Закарпатті. Одні вважають, що перші Ради почали виникати на початку 1918 року, а далі зростала їх кількість у червні-серпні. Інші твердять, що Ради виникали лише з кінця жовтня 1918 року. Аналіз джерел і літератури дає підстави нам підтримувати першу точку зору і наголосити на тому, що Ради як політичні органи почали виникати уже протягом першої половини 1918 року. Як правило, вони виникали в ході гострих соціальних і національних конфліктів – січневий страйк, солдатське повстання в лютому, страйк у червні 1918 року і т.д. Однак, виникнувши в ході сутичок, Ради діяли недовго. Як правило, з настанням нормального становища ради або припиняли свою діяльність, або власті розганяли їх.

Серед Рад, що найактивніше діяли, треба виділити Мукачівську, створену в кінці жовтня на загальних зборах представників робітничих колективів міста. Ради тримали під контролем міський банк, пошту, телеграф. З Мукачівської фортеці були випущені політв'язні.

Активно працювала Карпатська Руська Рада, створена в Сваляві 8 грудня 1918 року. Головою Ради був І. Туряниця, а секретарем М. Комарницький. Серед керівників важлива роль належала робітнику з Чинадієва В. Желєзняку.

Не принижуючи ролі соціальних аспектів діяльності Рад на Закарпатті, зазначимо, що головним все ж було національне питання. На порядку дня стояло кілька можливих аспектів. Перше, - це створювалися нові умови для збереження Закарпаття в складі угорської держави. Уряд М. Каролі рішуче відмежовувався від старої політики жорстокого національного гноблення і обіцяв усім народам, які проживали на території Угорщини, максимум свободи, право формувати свою національну державність.

Другий шлях вирішення питання про Закарпаття був більш реальним і повсюдно підтримувався – це приєднання до України. Потяг слов'янського населення Закарпаття до України, а відтак і до Росії не є випадковістю. Орієнтація на Схід була традиційною.

21 січня 1919 року на з'їзд в Хусті зібралося 420 представників від 175 населених пунктів. Народні обранці прийняли рішення добиватися возз'єднання Закарпаття з "усією Україною", під якою робітничо-селянські делегати розуміли Радянську Україну. Та в цей час вирішальний час реакційні елементи – буржуазні націоналісти , різного роду запроданці з емігрантів із Закарпаття в США зрадили інтереси народу. Налякані розмахом революційної боротьби трудящих, вони на чолі з А. Волошином, Г. Жатковичем, А. Бескідом, братами М. та Ю. Бращайками та іншими підтримали продиктоване імперіалістами Англії, Франції та США рішення Паризької конференції про включення Закарпаття до Чехословаччини.

За прикладом і при підтримці угорського пролетаріату, який переміг у соціалістичній революції і створив Угорську Комуну, 22-24 березня 1919 року на більшій частині території Закарпаття (крім окремих сіл Ужгородщини, Тячівщини і Рахівщини, які ще в січні 1919 року були окуповані чеськими та румунськими військами) було встановлено владу Рад.

Незважаючи на короткочасність свого існування (в Угорщині – 133 дні, а на Закарпатті до 40 днів), Радянська влада мала винятково важливе політичне значення. Вона здійснила ряд соціалістичних перетворень в різних галузях економіки і культури. В складі Угорської Радянської Республіки трудящі Закарпаття одержали територіальну автономію.

На початку квітня 1919 року на Закарпатті відбулись вибори до нових органів влади. Виборчими правами користувалися всі трудящі. В ході виборчої кампанії були створені або обновлені сільські і міські Ради робітників, солдатів і селян.

Для керівництва поточними справами ради створювали виконавчо – розпорядчі органи – директоріуми, а останні – управління, відділи та комісії. Згідно з проектом "Конституції Руської Крайни", вищим органом влади на Закарпатській Україні повинен був стати крайовий з'їзд Рад. Але наступ інтервентів перешкодив скликанню цього з'їзду.

Після перемоги пролетарської революції на території Закарпаття почали створюватись об'єднані організації Соціалістичної партії Угорщини, куди входили комуністи та ліві соціалісти. На кінець березня 1919 року ці організації існували в усіх жупах, округах, містах і в ряді сіл Закарпаття.

З кінця березня 1919 року на Закарпатті почалась націоналізація банків, транспорту, промислових підприємств і майстерень, де працювало понад 20 чоловік. Зарплата робітників підвищувалась на 20 і більше %. Всюди встановлювався 8-годинний робочий день. На фабриках і заводах були створені контрольні робітничі ради або робітничі комісії. Крім того, уряд призначав спеціальних уповноважених – виробничих комісарів. Вони замінили колишніх директорів12.

За Декретом Радянського уряду Угорщини від 3 квітня 1919 року поміщицькі володіння, які мали понад 100 гольдів (57 га) орної землі, підлягали конфіскації. Як з'ясувалось пізніше, радянський уряд Угорщини допустив істотну помилку, не розподіливши серед селян частину конфіскованої у поміщиків землі.

Правда, дрібні наділи перебували у приватній власності, а це в умовах Закарпаття, де налічувалась значна кількість дрібних господарств, було схвально прийнято трудящим селянством. Селяни верховинських районів безкоштовно одержали пасовиська. В деяких селах, зокрема на Свалявщині та Берегівщині, бідняки почали самоччино ділити землі.

Діяльність органів Радянської влади на Закарпатті була дуже різноманітною. Великі житлові будинки націоналізовувались і передавались у розпорядження квартирних комісій та домоуправлінь для заселення робітниками. За рішенням Радянського уряду були скасовані всі ранги і титули, станові привілеї. Для робітників і бідних селян запроваджувались безкоштовні прийоми в лікарнях. Почала здійснюватись програма загального обов'язкового навчання дітей до14-річного віку. Церква відокремлювалась від держави і від школи. Викладання 2закону Божого" в школах заборонялося. Але в результаті протидії зрадників і капітулянтів ці декрети на Закарпатті виконувалися не послідовно.

Велике значення для культурного будівництва на Закарпатті мало розпорядження Радянського уряду про впорядкування українського правопису. Видавались газети угорською та українськими мовами.

На сторожі завоювань Радянської влади стали збройні сили Червоної армії Угорщини. На Закарпатті формувались національні частини Угорської Червоної гвардії та Червоної Армії – Русинська Червона дивізія та окремий Русинський батальйон.

Світова буржуазія поспішала задавити Радянську владу в Угорщині. Організовуючи агресію, імперіалісти особливу увагу звернули на Закарпаття, щоб тут не могли з'єднатися армії Радянської Росії і Радянської Угорщини.16 квітня 1919 року боярська Румунія напала на Угорську Радянську Республіку, а 23 квітня інтервенцію почали і війська буржуазної Чехословаччини.

Окупувавши землі Закарпатської України, чеські і румунські війська та їх посібники встановили кривавий режим військової диктатури. Для придушення революційного руху окупанти використовували регулярну армію, поліцію, жандармів, чиновників. Чиновницький апарат на Закарпатті в порівнянні з довоєнним часом збільшився в 5-6 разів, кількість жандармів і поліцаїв – зросла в 10 разів.

За Сен-Жерменською угодою від 10 вересня 1919 року міжнародна реакція, нехтуючи волею трудящих, насильно включила Закарпаття до складу Чехословаччини під назвою "Підкарпатська Русь". Її територія становила 12097 км2, населення – 5572028 чоловік.

В ряді сіл краю продовжували свою діяльність директоріуми і Ради. Вони організували збори і страйки трудящих, очолювали селянські виступи за розподіл земель.

Піднесенню революційного руху сприяли успіхи Червоної Армії на радянсько-польському фронті в 1920 році. В містах і селах проходили мітинги солідарності, на яких висувалися вимоги до уряду Чехословаччини не допомагати польській армії, відверто заявити про нейтралітет, встановити дружні відносини з Країною рад.

Кульмінація політичної боротьби припадає на грудень 1920 року. Конфлікт вибухнув у Празі, де урядові сили допомагали керівникам правих сил соціал-демократів захопити все майно ЧСДП, позбавивши на нього права Марксистської лівої. Комуністичні радикали використали це як привід і натяк до масового виступу і спробували провести загальнодержавний страйк, який почав 11 грудня в Празі.

Страйк продовжувався п'ять днів, з 16 до 21 грудня. Найбільш масовими були виступ трудящих у В.Березному, Перечині, Порошкові, Сваляві, Хусті, Тересві, Тячеві, Ясінях і т.д.

Грудневий виступ трудящих Закарпаття, як і всієї Чехословаччини, мав яскраво виражений політичний характер і свідчив про складності політичної обстановки в країні. Його провал розкрив слабкі сторони революційного руху: відсутність достатньої організованості трудящих, зокрема робітничого класу, недостатні зв'язки робітників із дрібними і середніми верствами міста і села, з з передовою інтелігенцією і т.д. Досвід грудневих виступів, як і політичної та соціальної боротьби перших років існування самостійної Чехословаччини, з успіхом був використаний в наступні періоди.

Використана література:

  1. Історія міст і сіл УРСР, К., 1969, С. – 33-39.

  2. Нариси Історії Закарпаття, Том ІІ, Ужгород, "Закарпаття", 1995, С. – 39-144.

1 Закарпатський облдержархів, ф. 4, оп. 1, спр. 845, арк. 27.

2 Закарпатський облдержархів, ф. 772, оп. 3, спр. 1330, арк. 20-21

3 50 років Великої Жовтневої соціалістичної революції. Постанова ЦК КПРС. Тези ЦК КПРС. К., 1967, стор. 47.

4 Шляхом Жовтня.Збірник документів, т. 1. Ужгород, 1957, стор. 48.

5 Б.Співак, М.Троян. 40 незабутніх днів, стор. 24

6 Raušer A. Připojeni Podkarpatsk Rusi. – S. 68.

7 Борщак І. Названа праця. – С. 31.

8 Борщак І. Названа праця. – С. 33-34.

9 Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. Т. 1. – С. 77-78.

10 Копчак В., Копчак С. Население Закарпатья за 100 лет – Львов, 1997. – С. 83

11 ДАЗО, ф. 29, оп. 3, од. зб. 88, арк.. 42-67.

12 Б. Співак. Сторінки історії. Ужгород, 1962, стор.15.

Loading...

 
 

Цікаве