WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія Закарпаття в 1917-1920 рр. - Реферат

Історія Закарпаття в 1917-1920 рр. - Реферат

Реферат

Історія Закарпаття в 1917-1920 рр.

Вроки війни становище трудящих Закарпаття стало нестерпним. Більшість промислових підприємств була воєнізована. Під збройним примусом військових комендатур вводився ненормовий робочий день, нещадно придушувались найменші прояви неслухняності і непокірності. Селянство терпіло від численних податків, реквізицій, позик, грабежів, якими займалися військові частини. Чиновники і жандарми забирали в селян останнє зерно, картоплю, худобу1. В містах і селах Закарпаття голод косив дюдей. З а даними мукачівського єпископа в січні 1918 року 48311 чоловік Березької жупи не мали ніяких харчових продуктів і повністю або частково голодували2.

Доведені до відчаю, трудящі маси рішуче піднімалися на боротьбу проти гнобителів, вимагали хліба, роботи, політичних прав. В ряді місць мали випадки голодних бунтів, виступи проти адміністрації на підприємствах.

Докорінний поворот в боротьбі трудящих Закарпаття за соціальне і національне визволення зробила Велика Жовтнева соціалістична революція. "Жовтнева революція ознаменувала початок революційного переходу від капіталізму до соціалізму в усьому світі"3. Про Жовтневі події в Росії населення дізнавалось з місцевої і з центральної угорської преси. На Закарпатті поширювались листівки соціалістичних організацій Угорщини із закликом до трудящих наслідувати приклад російських товаришів4. Вже перші повідомлення про перемогу революції в Росії викликали відгук у містах і селах Закарпаття. У Мукачевому, Сваляві, Береговому та інших містах відбулися мітинги та демонстрації солідарності. Селяни відмовлялися сплачувати податки, борги за оренду, чинили збройний опір властям (В.Лучки, Порошкове). Велику організаторську і пропагандистську роботу серед трудящих розгорнули колишні військовополонені, що повернулися з Радянської Росії. Їх було близько 8 тис. чоловік5. Серед них були І.І. Мондок, І.І. Шерман, І.П. Локота, Я.І. Галгоці та інші, які пізніше стали відомими на Закарпатті керівниками революційно-визвольного руху. Комуністи з числа колишніх військовополонених разом з революціонерами підпілля склали ядро першої комуністичної організації Закарпаття – групу комуністів Руської Крайни, яка була оформлена в кінці листопада 1918 року при ЦК Компартії Угорщини.

Протягом трьох днів – із 28 до 31 жовтня в Угорщині йшли завершальні бої проти монархії Габсбургів. Всі спроби монархістів зберегти владу над народами Тисо-Дунайського басейну провалювалися. Долю країни вирішував народ, який геть уже не покидав площ і вулиць, а одностайно вимагав: "Геть монархію! Хай живе республіка!".

Влада переходила до рук Угорської Національної ради, створеної 25 жовтня 1918 року з представників лівих сил, на чолі якої стояв лідер ліберальних кіл М. Каролі, підтриманий широкими колами робітничого класу, селянства, інтелігенції. На бік М. Каролі переходила й армія. Головні бої проходили в Будапешті, а 30-31 жовтня охопили практично всю країну, в тому числі й Закарпаття, яке продовжувало залишатися в складі Угорщини.

Демократичні верстви населення Закарпаття гаряче схвалили звернення до народів Угорщини, складене з ініціативи М. Каролі і опубліковане 29 жовтня 1918 року – це була своєрідна програма революції. У зверненні підкреслювалося, що в умовах монархії не можна розв'язати жодну з проблем, які стоять перед народами країни. Звернення закликало всіх включитися в боротьбу за повалення монархії, створення незалежної держави, ліквідацію феодальних пережитків у всіх сферах життя, забезпечення рівного права всім народам країни.

Масові виступи в ряді міст і сіл пройшли уже 30-31 жовтня 1918 року – Ужгород, Мукачево, Берегове, Хуст, Свалява, Перечин, В.Бичків, Королево, Солотвино, Ясіня.

В ході мітингів і демонстрацій знімали прапори старої монархії і вивішували угорські національні знамена. Населення виганяло із сіл старих чиновників-нотарів, збирачів податків, жандармів, а зміст – поліцаїв і вимагали створення нових демократичних органів влади. В окремих містах і селах - Хуст, Тячів, В. Березний, Порошково та ін. мітинги і демонстрації проходили з символікою Карпатської Русі, а з колон лунали слова гімну "Подкарпатськіе русини оставте глибокий сон".

Мітинги і демонстрації в містах і селах Закарпаття супроводжувалися захопленням пошти, телеграфу, вокзалів, важливих залізничних і шосейних шляхів. У Будапешт надсилалися телеграми про солідарність населення Закарпаття з угорським народом в боротьбі проти монархії, за демократичну республіку соціальні реформи. Газета "Неправа" - орган СДПУ, описуючи хід політичних подій в Угорщині, 1 листопада 1918 року відзначала, що в Февідейку (офіційна назва Закарпаття) повсюдно підтримують перехід влади до рук Національної ради, робітники схвалюють ідею проголошення республіки6.

Якщо в столиці та в ряді великих міст Угорщини революція перемогла 31 жовтня 1918 року, то на Закарпатті, як і ряд інших країв – Хорватія, Воєводина – вона ще продовжувалася до 2 листопада. Центром політичних подій стало м. Ужгород. На бік страйкуючих робітників і міської бідноти перейшли солдати гарнізону. Вирвалися на волю російські військовополонені з табору, розташованого у передмісті Радванка. В ніч з 1 на 2 листопада 1918 року в місті було збудовано кілька барикад, в деяких пунктах чути було стрілянину з гвинтівок і кулеметів. Демонстранти роззброїли поліцію та жандармерію, повністю заволоділи містом. Налякані виступом народних мас відверті монархісти покинули межі міста.

Аналогічно відбувалися в ті складні дні події в Мукачеві, Сваляві, Севлюші, Перечині, Порошкові та в багатьох інших містах і селах. Прикладом можуть бути події на Перечинщині де про розмах боротьби свідчить те, що в сутичках трьох робітників було вбито, а кілька поранено.

Гостро проходили події в Мукачеві. 1-2 листопада 1918 року. Під контроль було взято пошту, телеграф, міст через р. Латорицю, залізничну станцію і основні помислові підприємства. Реакційні чиновники в паніці покидали місто.

Під вечір 2 листопада 1918 року і в Закарпатті буржуазно-демократична революція перемогла. В ході революційних боїв повсюдно створювалися нові органи влади і народна варта, повинна була охороняти підприємства, маєтки, установи, покинуті монархістами, й стежити за порядком.

На селах селяни також створювали нові органи влади, обирали варту і брали під охорону ліси, общинні землі, худобу, зібраний в 1918 році врожай тих поміщиків, які втекли під крила Габсбургів.

Перемога буржуазно-демократичної революції в кінці жовтня – на початку листопада 1918 року – це велика подія в житті угорського народу, в житті всіх народів, які населяли Угорщину. За прикладом народів Росії та України, які звільнилися від гніту династії Романових і в жовтні 1917 року здійснили соціалістичний переворот, за прикладом німецького народу, який повалив монархію Гогенцолерів, народи Угорщини повалили більше як 200-літній гніт Габсбургів. Революція здійснена спільними силами угорського народу й інших народів країни. У боротьбі проти монархії єдналися різні політичні сили Угорщини: буржуазія і поміщики, які прагнули зміцнити свою владу в країні і це вдалося їм, робітники, селяни, прогресивна інтелігенція.

Важливим кроком на шляху поглиблення революції стало проголошення Угорщини народною республікою. Справа в тому, що і після повалення влади Габсбургів значні кола в Угорщині противилися вимогам мас проголосити республіку. Не мав чіткої позиції з цього питання і сам М. Каролі – голова партії незалежності. Із його виступів можна було судити, що питання про форму державного ладу буде поставлене в Національних зборах не скоріше весни 1919 року. Народ вимагав проголошення республіки. Ці вимоги зростали з кожним днем. Національна рада без парламенту 16 листопада 1918 року проголосила Угорщину "народною республікою"7. Це була велика подія в історії Угорщини8. На карті Європи з'явилася ще одна демократична країна – Угорська республіка. Першим президентом Угорської республіки став популярний політичний діяч, якого підтримували знані кола і на Закарпатті. Народ вітав ті демократичні перетворення, які обіцяв здійснити М. Каролі як президент9.

І тільки Москва в особі В.І. Леніна заявила про своє незадоволення. Керівники радянської держави хоч гідно цінили перемогу революції, але хотіли чим швидше бачити Угорщину соціалістичною.

Революція в Угорщині перемогла. Народ вітав її. Але становище країни залишалося дуже складним. Це повністю проявилося і на прикладі Закарпаття. В післяреволюційні дні в краї продовжувався спад виробництва. Розрив економічних зв'язків з Австрією і Чехословаччиною, куди вивозилась значна кількість продукції ряду підприємств, приводив до дальшого згортання промислового виробництва, зростання безробіття. Крім того, в Закарпатті, як і в Угорщині загалом, в післяреволюційні часи ряд капіталістів навмисне закривали заводи під різними приводами, щоб цим ускладнити обстановку в країні, вимагати повернення до старих порядків.

У зв'язку із розвалом промисловості загострювалося робітниче питання як в Закарпатті, так і в Угорщині загалом. Зростала армія безробітних. На Закарпатті більше 50% кадрових робітників були без постійної роботи, а допомогти їм ні підприємці, ні держава не давали. Зростання інфляції до розорення робітників. Залишалися невирішеними й інші питання життя робітників.

Складним залишалося становище на селі, де було зайнято більше 80% населення. Жменька поміщиків володіла більшістю земель, лісів, а селянство залишалося малоземельним і безземельним. На селах зростали напівфеодальні форми експлуатації селянства. Багато терпіло селянство від реквіровок зерна, худоби, транспорту на користь армії. Розорювали селян і великі податки та борги10.

Завдяки старанням М. Каролі, як голови уряду, заходам СДП Угорщини, яка мала значний вплив на маси протягом листопада-грудня 1918 року було зроблено значні кроки на шляху вирішення демократичних перетворень. Уже 17-20 листопада були прийняті закони про свободу страйків, демонстрацій, спілок, преси, про розширення прав заводських комітетів, про тривалість робочого дня для різних категорій зайнятих, про порядок виборів до національних зборів і т.д.

Селяни Закарпаття вітали закон, але шкода, що уряд не вживав заходів до його здійснення. В цих умовах селянство Закарпаття, як і багатьох інших регіонів Угорщини, самостійно почало здійснювати переділ земель.

Про напруженість, яка панувала в селах Закарпаття в кінці 1918 року, свідчать численні донесення жупанів, під жупанів, комендантів жандармських загонів у Будапешті з проханням виділити додаткові резервні збройні сили для "утримання порядку".

Лідери угорських демократичних сил, йдучи на розвал Австро-Угорської держави, відстоювали права всіх народів на самовизначення, але прагнули до збереження єдності землі угорської корони, хоч тут і проживали й неугорські народи. Лідери демократів М. Каролі, О. Ясі, Ж. Кунфі висунули ідею: "Всім народам надати максимальну волю та права, але в єдиний Угорщині". Оскільки уряд Угорщини у вирішенні всіх проблем як соціальних, так і національних проявляв хитання, то справи все більше прибирали до своїх рук Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, які наприкінці 1918 року виникали майже у всіх містах і селах Угорщини. Повсюдно вони з'являлися і в населених пунктах Закарпаття11.

Loading...

 
 

Цікаве