WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → “Комуністичний” фактор українсько-єврейських взаємин у західній Україні (1935-1939 рр.) - Реферат

“Комуністичний” фактор українсько-єврейських взаємин у західній Україні (1935-1939 рр.) - Реферат

Подібні міркування в українських часописах висвітлювалися зрідка. Роздуми над тим, що "відношення Сталіна до жидівського елементу є доволі загадочне", а в Москві й Ленінграді не чути єврейської мови тощоxxxiv губилися в загальному річищі тверджень про те, що СРСР, отже, й Україна, стали своєрідним раєм для євреїв.

Розкриття суспільно-політичних реалій у радянській Україні другої половини 1930-х рр. означене схематизацією подій. Чимало положень, якими керувалися тоді, діаметрально розходиться з висновками сучасних учених. Оцінюючи суспільно-політичні процеси на Великій Україні, В.Литвин стверджує: "Посилення з кінця 20-х рр. тоталітарного режиму в СРСР мало для євреїв такі самі згубні наслідки, як і для українців. Не обійшли українських євреїв голодомор, великий терор 1930-х років. Єврейська національна інтелігенція (до речі, не раз звинувачена в блокуванні з українськими націоналістами) винищувалася сталінським режимом не менш завзято, аніж українська"xxxv. Натомість, за висновками дописувача "Нового часу" Д.Купчака, щодо настроїв українства другої половини 1930-х рр. у Західній Україні "думка про Совіти, як про жидівський рай дуже розповсюджена"xxxvi.

Схематизація, ретушування суспільних контроверсій у єврейському середовищі виявилися типовими для багатьох українських часописів. Їх не уникло навіть таке авторитетне видання, як "Діло"xxxvii. У 1937 р. відомий галицький сіоніст Л.Гальперн окреслив своє бачення позиції української сторони в такий спосіб: помилкове покладання відповідальності за прокомуністичну наставленість окремих представників євреїв на усю націюxxxviii. Цю думку розвивали й інші політики та публіцисти. Так, кореспондент часопису "Гайнт" М.Кляйнбаум стверджував, що українська громадсько-політична думка ігнорує факт політичної стратифікації євреїв, "мішають справу жидівських агітаторів з жидівською метрикою", і з таких позицій аналізував проблему взаємин двох наційxxxix.

Оперування узагальненими категоріями, зокрема образом єврея-комуніста, який застосовано до всієї етнічної групи в Західній Україні, було не байдужим для євреїв, тому не сприяло досягненню компромісу двох націй. Більше того, антикомуністична акція, один із векторів якої безпосередньо спрямовано проти євреїв, означила нові тенденції у взаємостосунках двох націй: якщо раніше конфліктною площиною виступала царина економіки, то відтепер вона включала й царину політикиxl.

Новим явищем у діалозі двох націй стало і застосування силових методів боротьби з євреями. Проте реакція української ліберально-демократичної преси, яка виступила проти використання насилля, дала свої позитивні результати. У липні 1937 р. посол-сіоніст Г.Розмарін констатував, що "освідомлююча праця українських провідників увінчалася успіхом. Українські маси не дали запрягти себе до антисемітського воза. Прийшла значна поправа по містах і містечках Східної Галичини; у всякому разі прийшло до значного відпруження у взаєминах між жидами і українським населенням"xli. У той час, виходячи зі становища, в якому опинилися дві нації в результаті наступу польських реакційних сил, кореспондент "Гайнту" писав: "Має рацію, має цілковиту рацію "Діло", пишучи про євреїв та українців у пануючих умовах як про природних союзників "xlii.

Отже, формування серед української громадськості образу єврея-комуніста стало результатом, з одного боку, негативної оцінки ролі євреїв у суспільно-політичному житті радянської України і відбувалося на фоні голодомору 1932-1933 рр. та зміцнення тоталітаризму в СРСР, а з іншого – результатом членства євреїв у КПЗУ. Діяльність останньої кваліфікувалася українськими державниками як ворожа національним інтересам, що поряд із черговою спробою комуністів зміцнити свої позиції в Західній Україні стало однією з передумов їхнього протиставлення прибічникам ліворадикальної ідеології. Вибравши форми активної протидії, антикомуністична акція виявила факт усталення серед української громадськості монохромного ("комуністичного") образу євреїв. У час її проведення відповідальність за трагедію радянського українства покладено на всіх євреїв, у тому числі й на західноукраїнських. Використаний громадсько-політичними часописами такий підхід, оперування образом єврея-комуніста у пропагандистській літературі спричинили усталення звуженого, хибного та однобокого образу єврейської нації серед громадськості Західної України. Ситуацію ускладнили силові методи боротьби, застосовані членами ОУН у час проведення антикомуністичної акції. Обидва фактори негативно відбилися на українсько-єврейських відносинах. Налагодження діалогу між представниками двох націй на початку 1937 р. визначило прагнення їхніх національно-демократичних сил до взаєморозуміння. Однак карикатурний і ворожий титульній нації образ єврея-комуніста використовувався українськими партіями правого крила і в подальший час.

i Хонигсман Я. Катастрофа еврейства Западной Украины. – Львов, 1998. – С. 76.

ii Шестопал М. Євреї на Україні (Історична довідка). – К., 1999. – С. 121-149.

iii Новий час. – 1933. – 3 серпня. – С. 1.

iv Грицак Я.Й. Історія України: формування модерної української нації XIX – XX ст. – К., 2000. – С. 196-197.

v Шлях нації. – 1935. – Ч. 1. – С. 5.

vi Сціборський М. Націократія. – Париж, 1935. – С. 73.

vii Свобода. – 1936. – 18 жовтня. – С. 12.

viii Авангард. – 1938. – 29 травня. – С. 1.

ix Там само. – 1938. – 27 лютого. – С. 1.

x Вірлий І. За могутність! – Львів, 1936. – С. 23.

xi К.П. В червонім царстві сатани. Оповідання двох втікачів з большевицького пекла. – Львів, 1937. – С. 8.

xii Новий час. – 1937. – 29 червня. – С. 5; Свобода. – 1936. – 18 жовтня. – С. 12.

xiii Свобода. – 1936. – 18 жовтня. – С. 12.

xiv Діло. – 1937. – 1 травня. – С. 10.

xv К.П. В червонім царстві сатани. – С. 25-26.

xvi Воїн П. Соціяльне. – Львів, 1936. – С. 23.

xvii К.П. В червонім царстві сатани. – 60 с.

xviii Свобода. – 1936. – 18 жовтня. – С. 4.

xix Новий час. – 1936. – 26 червня. – С. 2.

xx Там само. – 1936. – 29 червня. – С. 4.

xxi Анавгард. – 1938. – 16 січня. – С. 2.

xxii Там само. – 1938. – 30 січня. – С. 4.

xxiii Нова Доба. – 1936. – 5 квітня. – С. 2.

xxiv Свобода. – 1936. – 18 жовтня. – С. 7.

xxv Діло. – 1937. – 1 травня. – С. 10.

xxvi Державний архів Волинської області (далі – ДАВО), ф. 1, оп. 2, спр. 5305, арк.31.

xxvii ДАВО, ф. 46, оп. 9-а, спр. 532, арк.40.

xxviii Новий час. – 1937. – 19 грудня. – С.9.

xxix Нова доба. – 1936. – 9 серпня. – С. 4; 1936. – 16 серпня. – С. 1.

xxx Новий час. – 1937. – 22 грудня. – С. 7.

xxxi Sprawozdanie z źycia mniejszości narodowych za III kwartał 1936 r. – Warszawa, 1936. – S. 4-5.

xxxii Державний архів Івано-Франківської області, ф. 69, оп. 1, спр. 362, арк.106-107.

xxxiii Там само, арк.107.

xxxiv Новий час. – 1936. – 24 серпня. – С. 3.

xxxv Литвин В. Історія місії народу-месії // Джонсон П. Історія євреїв. – К., 2000. – С.700.

xxxvi Новий час. – 1936. – 24 серпня. – С. 3.

xxxvii Там само. – 1937. – 2 липня. – С. 3.

xxxviii Biuletyn polsko-ukraiński. – 1937. – № 29. – S. 331.

xxxix Новий час. – 1937. – 2 липня. – С. 3.

xl Sprawozdanie z źycia mniejszości narodowych za III kwartał 1936 r. – Warszawa, 1936. – S. 4.

xli Новий час. – 1937. – 2 липня. – С. 3.

xlii Biuletyn polsko-ukraiński. – 1937. – № 27. – S. 304.

Loading...

 
 

Цікаве