WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Осип Безпалко: сторінки життя і громадської діяльності - Реферат

Осип Безпалко: сторінки життя і громадської діяльності - Реферат

О.Безпалко відіграв важливу роль в організації та проведенні Селянсько-робітничого з'їзду 30-31 березня 1919 р. у Станіславі, що був скликаний керівництвом СРС за умов різкого загострення суспільно-політичної ситуації. На з'їзді ініціативу захопили соціал-демократи, за влучним висловом урядового органу газети "Република", О.Безпалко грав "першу скрипку"lxvii. Він проголосив доповідь про політичне становище, в якій обстоював платформу конференції УСДП. "Побідниця Антанта хоче зробити собі з нас імперіялістичне знаряддя в своїх руках, запрягає несвідомі народи на Схід, щоби спинити похід соціялізму, – стверджував О.Безпалко. – Доки євангеліє соціялізму не запанує, не буде ладу ні спокою". Доповідач виступив проти єврейських погромів, від яких страждало "бідне жидівське населення, а богачам навіть волос не спав з голови". О.Безпалко переконував, що "большевизм на Україні нині-завтра зникне, а воля перейде в руки цілого народу". На його думку, з'їзд СРС був "висловом волі мало – і безземельного селянства, останнім кивком правительству", яке не мало довір'я серед простого народу.

Водночас доповідач поставив нові вимоги, які не були відображені в резолюціях конференції УСДП. О.Безпалко запропонував доповнити УНРаду делегатами з'їзду СРС у зв'язку з відсутністю в ній заступників малоземельних, безземельних селян і робітників та неможливістю проведення виборів. "Це одиноко можливий шлях для доповнення Національної Ради, щоби в ній приблизно всі верстви нашого народу були заступлені, а в сім випадку передусім малоземельні і безземельні селяни і робітники"lxviii, – заявив О.Безпалко. Присутні підтримали його пропозицію і в політичній резолюції вимагали включення 61 делегата Селянсько-робітничого з'їзду до УНРади. Разом з тим учасники засідання засудили інтервенцію більшовиків проти УНР і звернулися до уряду радянської Росії із закликом негайно "припинити грабіжницьку війну..., пошанувати самостійність України...". Бажаючи "увійти в тісні зносини з українським радянським правительством", з'їзд заявив про делегування трьох представників СРС до Києва, який був захоплений тоді більшовикамиlxix.

Отже, на з'їзді СРС ліворадикальні, ультрареволюційні елементи опинилися в меншості, перемогла поміркована лінія соціал-демократів. 1-3 квітня 1919 р. на засіданнях УНРади соціал-демократи підтримали рішення про кооптацію представників СРС до парламенту. "Дивіться... не з формального боку, а з практичної сторони, – переконував О.Безпалко. – З'їзд був висловом того невдоволення, що є в народі. Поки те невдоволення виявляється в лєгальних формах, то треба йти йому назустріч, а не перти людей до актів розпуки"lxx. Однак УНРада відхилила домагання з'їзду, мотивуючи тим, що делегати СРС не були обрані загальним голосуванням. Обурюючись на позицію більшості членів УНРади, лідери УСДП не наважилися на революційні дії, закликали "увесь трудовий нарід до заховання спокою і порядку в ЗОУНР"lxxi. На останньому засіданні IV сесії УНРади 15 квітня 1919 р. О.Безпалко прямо заявив: "В нас не сміє бути партійної гегемонії. Ми, соціал-демократи, йдемо разом зі всіми партіями"lxxii.

О.Безпалко взяв активну участь у процесі об'єднання галицької УСДП з ідейно близькою партією в Наддніпрянській Україні – Українською соціал-демократичною робітничою партією. Головна управа УСДП ще в кінці листопада 1918 р. направила його до Києва для налагодження зв'язків з УСДРПlxxiii. О.Безпалко разом з С.Вітиком та Р.Яросевичем були делеговані УСДП на VI конгрес УСДРП, що відбувся 10-12 січня 1919 р. у Києві і прийняв "Резолюцію про об'єднання українських соціал-демократичних партій Українських Народних Республік Східньої і Західньої". У резолюції говорилося, що, виходячи з факту злуки УНР і ЗУНР, усунення нею державних кордонів, які "ставили між обома українськими соціал-демократіями великі перепони до спільної роботи", конгрес "вважає необхідним негайне об'єднання" УСДРП і УСДП "у формі повного злиття". Центральний комітет (ЦК) УСДРП отримав вказівку увійти "в найтісніші зносини" з УСДП колишньої Австро-Угорщини, питання про злуку партій поставити "на затвердження найближчого партійного конгресу"lxxiv. О.Безпалко з Буковини і галичанин С.Вітик увійшли до складу об'єднаного ЦК партіїlxxv. Однак через несприятливі зовнішньополітичні обставини процес об'єднання двох "гілок" української соціал-демократії не був завершений.

Після окупації Галичини поляками О.Безпалко переїхав до Кам'янця-Подільського, що влітку 1919 р. став тимчасовою столицею Української держави, місцем перебування урядів УНР і ЗОУНР. Взаємини між обома українськими урядами все більше загострювалися на тлі загрозливої зовнішньополітичної ситуації. О.Безпалко разом з іншими лідерами УСДП підтримав діяльність Директорії. Він увійшов до складу соціалістичного уряду УНР на чолі з членом УСДРП Б.Мартосом, сформованого Директорією у квітні 1919 р., став міністром праціlxxvi. О.Безпалко залишився у складі нового уряду УНР (на посаді міністра праці), очоленого в серпні 1919 р. наддніпрянським соціал-демократом І.Мазепоюlxxvii.

Наддніпрянські і галицькі політики по-різному бачили перспективи боротьби за українську державність восени 1919 р., коли українська армія була затиснута в "трикутнику смерті" – між російськими білогвардійцями, більшовиками і поляками. Директорія й уряд УНР не визнавали Є.Петрушевича диктатором (хоч це повноваження передала йому Національна Рада), виступали за укладення військово-політичного союзу з Польщею. Натомість Є.Петрушевич, якого підтримували провідні українські партії Галичини – УНТП і УРП, був схильний іти на порозуміння з А.Денікіним. Партійно-політичне протиборство між наддніпрянцями і галичанами перейшло межі об'єктивності й етики. Як пізніше писав О.Доценко (старший ад'ютант головнокомандуючого військ УНР С.Петлюри), "боротьба за владу як наших, так і галичан створювала величезний матеріял "помийного характеру" для сторінок преси"lxxviii.

В епіцентрі боротьби між наддніпрянськими і галицькими політичними партіями опинилася УСДП Галичини. Партія піддала різкій критиці політику урядових чинників ЗОУНР у газетах "Галицький голос" і "Боротьба", що виходили в Кам'янці-Подільському. Важливу роль у міжпартійній боротьбі відіграв О.Безпалко, який пропагував свої погляди через газету "Боротьба" (з середини жовтня до 14 листопада 1919 р. вийшло дев'ять номерів). Офіційно стверджувалося, без конкретизації, що "її редагує колегія", але вплив О.Безпалка на часопис не підлягає сумніву. За словами І.Мазепи, "фактичним редактором" "Боротьби" був член уряду УНР О.Безпалкоlxxix. "Якби прийшлося розбирати статті "Боротьби", органу міністра Безпалка, – писав його політичний опонент О.Назарук, – то майже все, що в нім пишеться, можна поділити на три пайки: І. Брехня. ІІ. Неуцтво. ІІІ. Лайка"lxxx. На його думку, О.Безпалко "був одним з головних героїв прямо базарної лайки на галицький уряд. Коли Вітик, що також крепко воював проти галицького уряду, бодай мав настільки такту, що не показувався у Петрушевича, то Безпалко з мякими уклонами заходив до Петрушевича..."lxxxi. Твердження О.Назарука було різке й категоричне, однак аналіз публікацій "Боротьби" давав для цього підстави.

Уже в першому номері газета "Боротьба" безапеляційно заявила: "День відродження галицького народу до самостійного державного життя був рівночасно днем державного злочину української буржуазії і її провідників в Галичині. Галицький нарід ... дістав провідників, яких з глибини душі ненавидів"lxxxii. Іншим разом стверджувалося, що "страшну ганьбу ... наніс Україні Петрушевич і ціла його компанія"lxxxiii, було сказано про нього, як про "хитку, амбітну одиницю", яка стільки принесла "українському народови шкоди!"lxxxiv. Різкі висловлювання газети "Боротьба" викликали протест у керівних колах ЗОУНР. Командуючий УГА М.Тарнавський у жовтні 1919 р. надіслав голові Директорії С.Петлюрі телеграму, в якій домагався "вислідити редактора часопису "Боротьба" та авторів статей, звернених проти галицького правительства і ... командування", "поставити їх під воєнний суд". Однак уряд УНР на своєму засіданні 20 жовтня одностайно підтримав видавництво газети, хоч, правда, й засудив надто різку форму критики Є.Петрушевичаlxxxv.

Отже, О.Безпалко значною мірою несе відповідальність за непорозуміння між наддніпрянцями і галичанами, що в 1919 р. все більше поглиблювалося, хоч критичні обставини часу вимагали консолідації національно-державницьких силlxxxvi. На Державній нараді 25 жовтня 1919 р. у Кам'янці-Подільському О.Безпалко вкотре виступив на підтримку уряду УНР. "Галицьке громадянство і армія тільки тоді сповнять свою історичну місію, – сказав він, – коли матимуть на оці цілу Україну, а не окремі її частини"lxxxvii. На його думку, повернутися "галичанам додому" можна було "тільки через Київ"lxxxviii. З особливою гостротою О.Безпалко піддав критиці діяльність Є.Петрушевича, відверто заявивши, що "диктатор, один чоловік, за долю народу абсолютно відповідати не може. ...Це анормальне явище мусить бути усунене"lxxxix.

Loading...

 
 

Цікаве