WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Осип Безпалко: сторінки життя і громадської діяльності - Реферат

Осип Безпалко: сторінки життя і громадської діяльності - Реферат

Ситуація в партії особливо загострилася після січневої 1911 р. конференції, ухвали якої, прийняті більшістю голосів під тиском "молодих", фактично звинуватили Польську партію соціал-демократичну Галичини і Сілезії (ППСД) у націоналізмі, прагненні монополізувати галицький робітничий рух, перешкоджати у розвитку української соціал-демократіїxxvi. Це питання знову виникло на IV з'їзді УСДП у грудні 1911 р. З метою реваншу "старі" внесли резолюцію, що перекреслювала рішення січневої конференції, викликавши різкий протест з боку "автономістів". У пошуках компромісу М.Ганкевич запропонував обрати спеціальну комісію для вироблення спільного проекту резолюції. О.Безпалко як один із співголів з'їзду у своєму виступі під час дискусії закликав підтримати пропозицію Ганкевича. Однак "молоді" категорично відмовилися увійти до складу комісії і після того, як у ході голосування з незначною перевагою перемогла лінія "старих"xxvii, демонстративно залишили з'їзд. Це призвело до розколу УСДП і занепаду українського соціал-демократичного руху в Галичині у 1912-1913 рр.

Яку ж позицію у цей важливий для подальшого розвитку партії момент зайняв О.Безпалко і до якого крила в УСДП він належав? За віком, як і деякі провідники "старих", наприклад Т.Мелень, він належав до молодого покоління в партії. Однак у списках за результатами поіменного голосування щодо резолюцій з'їзду, опублікованих органом "молодих" газетою "Вперед", прізвища О.Безпалка не булоxxviii. Найвірогідніше, що під час голосування він утримався.

За повідомленням газети "Діло", після голосування у числі сецесіоністів із залу засідань вийшов і член президії з'їзду О.Безпалко, по суті, підтримавши позицію "молодих"xxix. Однак це твердження спростовується співставленням з іншими джерелами. Зі стенограми засідання з'їзду, оприлюдненої газетою "Земля і воля", яка після розколу стала органом "старих", випливає, що Безпалко залишився в залі і мав доповідати з сьомого питання порядку денного – про організацію сільського пролетаріату й аграрні постулати партії, проте, враховуючи пізній час і неможливість нормально обговорити ці важливі проблеми, запропонував відкласти це питанняxxx. Тоді ж його у черговий раз було обрано до складу керівництва партії, фактично фракції "інтернаціоналістів"xxxi.

Певне світло на позицію О.Безпалка може пролити його недатований лист до В.Левинського, написаний напередодні з'їзду, як видно зі змісту. Передбачаючи, що справа може закінчитися розколом, О.Безпалко як прибічник збереження єдності партії рекомендував В.Левинському при можливості взагалі зняти з порядку денного питання, обговорення якого могло принести "гострі сварки або розбиття"xxxii. І далі, намагаючись переконати лідера опозиції всередині партії, він писав: "Бачиш, що й чехам, і німцям не удалося знайти дороги. Чого нам бабратися в сім, коли ми не стоїмо ще на ногах порядно... На кожний спосіб я за консолідацію сил"xxxiii. На позицію О.Безпалка певною мірою вплинула і специфіка роботи на Буковині, коли в умовах багатонаціонального краю попри всі розбіжності та певну конкуренцію соціал-демократи різних національностей змушені були взаємодіяти.

Після остаточного розколу партії О.Безпалко з усією буковинською організацією рішуче солідаризувався з "молодим" напрямом в УСДП. У спеціальній заяві з цього приводу, опублікованій у "Борбі", буковинські соціал-демократи відмовилися визнати з'їзд легітимним, а вину за розкол партії поклали на С.Вітика і Т.Меленя, які, на їх думку, "не бажали жодної злагоди і хотіли переперти свою волю проти волі майже всіх українських соціалістів", і тому привели на з'їзд людей, що фактично не могли бути делегатами, створивши, таким чином, штучну більшість на користь "старих"xxxiv. О.Безпалко заявив про свою відмову увійти до новообраного Екзекутивного комітету УСДП (фактично керівництва фракції "старих") і у відкритому листі до ЕК закликав його зібрати новий партійний з'їзд для полагодження спору, забезпечивши при цьому справедливе представництво всіх місцевих організаційxxxv. Уже 7 грудня 1911 р. він разом з іншими "молодими" підписав звернення "До українських робітників", у якому підкреслювалося, що діяльність національної фракції в УСДП ґрунтується, "з одного боку, на самостійності українського робітничого руху, на повній його автономії, а з другого – на міжнародній солідарності"xxxvi.

Водночас О.Безпалко усвідомлював і можливі згубні наслідки розколу, тому став одним із перших та головних ініціаторів його подолання, закликаючи обидві сторони до пошуку порозуміння і компромісу, тоді як провідники кожної з них у запалі внутріпартійної боротьби ще прагнули повної перемоги над опонентами. Так, уже на початку 1912 р. він звернувся з листами до лідерів обох фракцій, зокрема до М.Ганкевича і В.Левинського, вів також переговори з представниками ППСД, переконуючи їх, що злука УСДП відповідає й інтересам польської соціал-демократіїxxxvii. Роз'яснюючи свою позицію соратнику по фракції В.Левинському, О.Безпалко писав, що "діло так треба вести, щоби все було можливо злучити український пролетаріат в одно", і сам він з останніх сил, незважаючи навіть на неприязнь з обох сторін, стоятиме "все і всюди за консолідацією нашої партії". Цієї мети можна досягти, якщо здобувати довіру всіх українських робітників, а не ставати на позицію виключно одного напрямкуxxxviii. Свого лідера підтримала і ІІ крайова конференція українських соціал-демократів Буковини (31 березня 1912 р.), яка після доповіді О.Безпалка в окремій резолюції, ухваленій одноголосно, висунула вимогу "якнайскорішого скликання обома спорячими сторонами загальнопартійного конгресу в цілі поновного з'єдинення" партіїxxxix. На цій конференції був присутній Володимир Винниченко як делегат Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) з Наддніпрянської України у складі Російської імперіїxl. У результаті спільних зусиль, за посередництвом представників УСДРП, зокрема Л.Юркевича-Рибалка, наприкінці 1913 – на початку 1914 рр. було знайдено компроміс між двома гілками УСДП, закріплений V (об'єднавчим) з'їздом партії 1-2 березня 1914 р.xli.

Суспільно-політичні погляди О.Безпалка яскраво відобразилися в полеміці навколо ставлення партії до назріваючої Першої світової війни. В умовах кризи на Балканах і початку Балканських воєн у 1912 р. діячі "старого" напряму в УСДП, які пов'язували з війною надії на відрив України і Польщі від Росії, видали відозву, в якій вказувалося, що в разі війни повинен вибухнути революційний рух проти Російської імперії і призвести до її розвалуxlii. При цьому документ не містив протесту проти війни взагалі, як і проти агресивної політики центральних держав. Критикуючи таку позицію, очолювана О.Безпалком буковинська організація УСДП у зверненні "До українського робучого люду Галичини і Буковини!" відзначала, що фактично "з мирових демонстрацій польських і українських соціал-демократів, у яких вони лише заявляли своє становище в разі війни з Росією, витворилася демонстрація за війною". Буковинські соціал-демократи попереджали, що пропаганда війни з метою здійснення ідеї незалежних України і Польщі є "авантюристичним шляхом", який може призвести до протилежних наслідків – зміцнення європейської реакціїxliii.

Питання тактики партії щодо війни стало одним з основних на V з'їзді УСДП у березні 1914 р. Доповідач з цього питання М.Ганкевич фактично обґрунтував історичну необхідність війни проти Російської імперії на боці Австро-Угорщини з метою здобуття незалежної, демократичної української державностіxliv.

З критикою типово оборонських в цілому аргументів доповіді М.Ганкевича з позицій лівого крила європейської соціал-демократії виступив член президії з'їзду О.Безпалко. Він підкреслив, що опудало воєнної загрози використовується правлячими колами з обох боків кордону для відвернення уваги мас від внутрішньої боротьби, водночас різко засудив позицію присутнього на з'їзді Д.Донцова, характеризуючи його як одного з основних "агентів-провокаторів" воєнної кліки, що своєю пропагандою війни "підсичують воєнні забаганки обох держав". Виходячи з того, що російський імперіалізм нічим не гірший, наприклад, від британського, який жорстоко гнобить народи Індії, Єгипту, Ірану та ряд інших, О.Безпалко висловив думку, що "освободження України, перетворення Росії в демократичну суспільність – се обов'язок пролетаріату Росії". Про здійснення цього подбає сам внутрішній економічний розвиток країни, тому гаслом української соціал-демократії повинно бути: "проч з війною під кожним услів'ям а сконсолідування революційних сил проти всесвітньої буржуазної реакції"xlv. У ході дискусії прихильники О.Безпалка запропонували проект резолюції, що засуджував імперіалістичну політику Росії й Австро-Угорщини та містив заклик до них: "З далека руки від визволення України", яке здійснить сам український народ власними силами. Окремі делегати, змалювавши страхіття європейської війни, виступили проти неї як такої, що призведе до братовбивчої боротьби австрійських та російських українцівxlvi.

Loading...

 
 

Цікаве