WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Раннє народовство та поширення етноніму “Україна” у Східній Галичині (1860-ті роки) - Реферат

Раннє народовство та поширення етноніму “Україна” у Східній Галичині (1860-ті роки) - Реферат

lxi Чернецький С. Нарис історії українського театру в Галичині. – С.33, 63.

lxii Франко І. Руський театр // Зібр. творів у 50-ти т. – К., 1981. – Т.29. – С.102.

 В історичній літературі зустрічаються різні термінологічні визначення цієї течії, яка наріжним каменем своєї ідеології визнавала історичну, культурну і духовну єдність галицьких русинів із народами єдиного панруського (східнослов'янського) простору. Автор погоджується з думкою С.Макарчука, О.Аркуші, М.Мудрого, О.Киричук, О.Середи, О.Турія, І.-П.Химки та ін., що поширений в історіографії термін "москвофільство" не зовсім точно відображає суть явища у другій половині ХІХ ст. Тому для окреслення певної генерації українських галицьких діячів, яку відрізняв від народовців специфічний світогляд, доцільно вживати термін "старорусини", а для їх панруської орієнтації – "русофіли". Водночас не слід заперечувати існування у старорусинському таборі аж до кінця ХІХ ст. невеликої групи осіб з виразними промосковськими симпатіями, власне "москвофілів", які орієнтувалися не на панруський простір, а на Росію, ідентифікували себе з росіянами. (Детальніше див.: Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст.: генеза, етапи розвитку, світогляд // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 1999. – Вип.34. – С.231-268).

lxiii Слово. – 1861. – Ч.15. – 15 березня. – С.78.

lxiv Де-нещо о руской народности // Слово. – 1861. – Ч.36. – 31 травня (12 червня). – С.211, 212.

lxv Студинський К. Слідами П.Куліша // Записки НТШ. Праці історично-філологічної секції. – Т.CXLVIIІ. – С.245.

lxvi Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772-1880 рр.). – Відень, 1916. – С.43.

lxvii Чорновол І. Польсько-українська угода 1890-1894 рр. – Львів, 2000. – С.29, 30.

lxviii Вахнянин А. Спомини з житя. – Львів, 1908. – С.42.

lxix Олесницький Є. Сторінки з мого життя // Діло. – 1934. – 27 жовтня, 28 жовтня.

 Щоправда, безумовну більшість української фракції до початку 1880-х років становили русофіли. Розкол "Руського клубу" на дві фракції (москвофілів і народовців) відбувся восени 1892 р., що стало одним з основних наслідків польсько-української угоди ("нової ери") 1890-1894 рр. (Див.: Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861-1901 (нарис з історії українського парламентаризму). – Львів, 2002. – С.228, 230).

 Під час революційних подій 1848 р. австрійський уряд прихильно ставився до Головної руської ради, національного руху русинів-українців, хотів опертися на них у боротьбі проти польського революційного руху в Галичині, спрямованого на відродження польської державності. Однак після поразки революції в Австрійській імперії почався наступ реакції проти національного відродження, що супроводжувався посиленням у краї польських впливів. У результаті конституційних реформ 1860-х рр. австрійські власті пішли на союз із польською політичною верхівкою коштом обмеження національних прав русинів. По суті, у Галичині було запроваджено польську автономію.

lxx Макарчук С. Москвофільство: витоки та еволюція ідеї (середина ХІХ ст. – 1914 р.) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 1997. – Вип.32. – С.85, 86.

lxxi Нѣсколько словъ Николая Устыяновича // Слово. – 1861. – Ч.6. – 11 лютого. – С.26, 27.

lxxii Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.34. – Львів, 1999. – С.267.

lxxiii Одинъ именемъ многихъ [Наумович І.] Поглядъ въ будучность // Слово. – 1866. – Ч.59. – С.1-2.

lxxiv Голодъ С. Московська аgитація. Допись зъ Підгіръя // Мета. – 1865. – №7. – 15 (27) травня. – С.207.

lxxv Середа О. Національна свідомість і політична програма ранніх народовців у Східній Галичині (1861-1867) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.34. – С.210.

lxxvi Руська народня партия и іі політична исповідь // Мета. – 1865. – №1. – 17 лютого (1 березня). – С.1, 2.

lxxvii Там само. – С.8, 9.

lxxviii Там само. – С.5, 16.

lxxix Кл.[имкович] Кс. Федерація и іі значеннє для Австриі // Мета. – 1865. – №4. – 31 березня (12 квітня). – С.100, 101, 104.

lxxx Там само. – С.106.

lxxxi Кл.[имкович] Кс. На передодні рішущоі хвилі // Мета. – 1865. – №5. – 15 (27) квітня. – С.133.

lxxxii Оглядъ політичній // Мета. – 1865. – №1. – 17 лютого (1 березня). – С.30, 31.

lxxxiii Кл.[имкович] К. Централізмъ московський // Мета. – 1865. – №6. – 30 квітня (12 травня). – С.161, 169.

lxxxiv Там само // Мета. – 1865. – №7. – 15 (27) травня. – С.195, 196.

lxxxv Там само // Мета. – 1865. – №8. – 31 (12) травня. – С.230.

lxxxvi П.П. Уваги при читанню нововиданоі грамматики п.Григория Шашкевича // Мета. – 1865. – №15. – 30 вересня (12 жовтня). – С.460.

lxxxvii Слово до читателівъ "Мети" // Мета. – 1865. – №18. – 19 (31) грудня. – С.558, 559.

lxxxviii Слово редакциі // Нива. – 1865. – Ч.1. – 10 січня. – С.1.

 К.Климкович, зокрема, у вірші "Тарасови на вѣчную память!" писав: "Хиба-жъ на свѣтѣ мало насъ? Хиба-жъ и духъ козачій згинувъ? Хиба-жъ дарма стѣвавъ Тарасъ? Нѣ! Ще не вмерла Украина! (Русалка. – Львів, 1866. – Ч.10. – 5 березня. – С.74).

lxxxix Терлецький О. Галицько-руське письменство 1848-1865 р. // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1898. – Т.XXIV. – С.174.

xc Середа О. Національна свідомість і політична програма ранніх народовців у Східній Галичині (1861-1867) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.34. – С.213.

xci Мудрий М. Спроби українсько-польського порозуміння в Галичині (60-70-і роки ХІХ ст.) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип.3-4. – Львів, 1997. – С.68,70.

 Газета "Русь" обстоювала національну окремішність українського народу, виступала за полагодження українсько-польських стосунків у Галичині на засадах рівноправності, проведення адміністративно-політичного поділу провінції. Вбачаючи загрозу існування українців як окремого народу насамперед у росіянах (на другому місці були поляки, на третьому – німці), газета вважала головним завданням поборювання московських впливів, духовне відокремлення Русі-України від Росії. "...Велико- а мало-Руси – два оддільні народи, – писалося у першому номері "Русі", – оддільні життємъ, обичаємъ народнімъ, оддільні мовою, оддільні заведеннями своіми и поняттями всего того, що ціхує осібну народность славянську" (Див.: Переднє зазивне слово // Русь. – Львів, 1867. – На показъ. – 28 березня. – С.1).

xcii Мудрий М. Галицькі народовці в 60-х рр. ХІХ ст.: спроба модернізації української національної ідеї // Альманах "Молода нація". – К., 1996. – Вип.3. – С.

 Сам факт видання газети "Русь" при сприянні поляків давав аргументи старорусинам звинувачувати народовців у пропольській орієнтації.

xciii

 Утвердження етноніму "Україна", "українець" остаточно відбулося в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. і знайшло своє відображення у проголошенні на уламках Російської та Австро-Угорської імперій Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та в Акті про їх злуку 22 січня 1919 р. Особливо сприяла утвердженню терміна "Україна" наукова діяльність у Львові М.Грушевського та його історичної школи, зокрема фундаментальна багатотомна праця "Історія України-Руси" та популярні виклади розробленої ним української схеми у масових виданнях для народу. М.Грушевський створив нову схему вітчизняної історії, показав тяглість українського історичного процесу від Київської Русі аж до сучасності. "Сам вибір назви мав програмне значення, – стверджує Я.Грицак, – таким чином Грушевський інтегрував історію Київської Русі з модерною Україною, з одного боку, та Галицьку Русь з підросійською Україною – з іншого" (Див.: Грицак Я. "Яких-то князів були столиці в Києві?.."... // Україна модерна. – Львів, 2001. – Ч.6. – С.86.).

Loading...

 
 

Цікаве