WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Проблема соборності України в діяльності УНТП (жовтень 1918 р. – березень 1923 р.) - Реферат

Проблема соборності України в діяльності УНТП (жовтень 1918 р. – березень 1923 р.) - Реферат

Реферат на тему:

Проблема соборності України в діяльності УНТП (жовтень 1918 р. – березень 1923 р.)

Актуальними завданнями сучасної історичної науки є дослідження політичної структуризації українського суспільства та ролі у цьому процесі окремих політичних партій і організацій. У цьому контексті великий інтерес становить дослідження однієї з перших в Україні, зокрема у Східній Галичині, – Української національно-демократичної партії (УНДП), яка у березні 1919 року прибрала назву Українська народно-трудова (УНТП). Цій партії належала провідна роль у громадсько-політичному житті західного регіону України впродовж майже півстоліття, насамперед, в період Західно-Української Народної республіки та боротьби проти анексії Східної Галичини Польщею, а також у консолідації національно-патріотичних сил цього краю у 20-х і наступних роках.

Вельми цікаві і важливі епізоди тих буремних років відтворили у своїх публікаціях учасники подій Осип Назарук, Василь Кучабський, Матвій Стахів, Степан Томашівський, а також визначні постаті трудової партії – Володимир Охримович, Федь Федорців, Дмитро Левицький і багато інших, які публікували чимало статей, часто полемічних, на сторінках „Діла", „Громадського Вістника", „Свободи" та інших газет. Слід відзначити історіографічні розвідки із вказаної проблеми відомих істориків Олександра Карпенкаi, Юрія Сливкиii, Миколи Кугутякаiii, Миколи Литвинаiv, Олега Павлишинаv, Степана Макарчукаvi, Степана Гелеяvii, Ігоря Райківськогоviii, Ігоря Соляраix та інших. Все це засвідчує, що проблема політичної історії України, зокрема становлення і діяльність окремих партій та організацій, привертає все більшу увагу дослідників і зацікавленість широкого загалу. Різнопланові дослідження великого загалу істориків політичної історії України та окремих її регіонів дозволяє якнайґрунтовніше і об'єктивніше відтворити вкрай сфальсифіковані етапи історії України ХХ століття.

З часу створення 1899 року Українська Національно-демократична партія послідовно виступала за незалежну і соборну українську державу. Уже в першій своїй програмі вона задекларувала, що "остаточною метою наших народних змагань є дійти до того, щоби цілий українсько-руський нарід здобув собі культурну, економічну і політичну самостійність та з'єднався з часом в одноцільний національний організм, в якім би загал народу на свою загальну користь орудував всіми своїми справами: культурними, економічними і політичними"x. Партія розглядала єдність національно-патріотичних сил усіх українських земель як вирішальний фактор осягнення незалежності і соборності.

Боротьба за соборність особливо посилилася після утворення Української Народної Республіки. Тому закономірним є висування на порядок денний проблеми реалізації ідеї соборності, коли 19 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада (УН Рада) своєю ухвалою ствердила, що українські етнічні землі Австро-Угорщини, тобто Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття "уконституйовуються як Українська держава".

18 жовтня під час обговорення проекту ухвали УН Ради щодо державного самовизначення українських земель Австро-Угорщини, один із лідерів Української соціал-демократичної партії (УСДП) Микола Ганкевич домагався "проголосити також негайну злуку Західних українських земель з Придніпрянською Україною". Незважаючи на те, що пропозиція УСДП про негайну злуку була підтримана радикалами, а також студентами та Січовими Стрільцями, що зібралися біля Народного дому, Національна Рада її відхилила і підтримала резолюцію, запропоновану комісією у складі переважно націонал-демократівxi.

Національна Рада, як і УНТП, не підтримала цю пропозицію не тому, що вона меншою мірою, ніж соціал-демократи чи радикали, прагнула соборності українських земель. Ухвала УН Ради про державність західних земель України була поки що декларацією, яку потрібно було реалізувати. Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття, як і решта земель імперії, залишалися ще у складі Австро-Угорщини. Автори резолюції і виходили з того, що на першому етапі реалізації права українців Австро-Угорщини на самовизначення потрібно спочатку досягти їх державності, уникнувши тим самим конфронтації з австро-угорською владою. Крім того, керівники УН Ради, а отже і УНДП, змушені були брати до уваги також тодішню ситуацію у Наддніпрянській Україні. Відомо, що влада гетьмана Павла Скоропадського розцінювалася не тільки багатьма наддніпрянськими, а й галицькими політичними колами як проросійська, тому вони побоювалися, що Україна може бути знову захоплена Росієюxii.

Очевидно, керівництво УСДП збагнуло цей важливий момент у розв'язанні проблеми соборності України. Про це певною мірою засвідчила нова заява Миколи Ганкевича 19 жовтня, у якій акценти щодо злуки були дещо інакше розставлені, ніж у попередньому його виступі 18 жовтня. Тут уже не йшла мова про негайну реалізацію злуки, тільки про прагнення та мету всіх українських земель об'єднатися "в одну державу, ціллю наших національних змагань є з'єдинена, вольна, самостійна Українська Республіка"xiii. Вважаємо, що за тодішніх умов це був вельми виважений шлях поетапного розв'язання спочатку проблеми державності західноукраїнських земель, а опісля соборності України. Як писав згодом Кость Левицький, вони "хотіли передусім успішно устійнити державно-правове становище західно-української держави та опісля наладнати її відношення міждержавне до Придніпрянської України"xiv.

З проголошенням ЗУНР незалежною державою, УНРада негайно приступила до розв'язання проблеми соборності України. Уже 10 листопада це питання обговорювалося на засіданні Ради. Від імені УНДП Роман Перфецький заявив, що український народ "мусить тепер засвідчити перед усім світом, перед лицем усіх народів і держав", що він хоче "бути й одною демократичною державою". "Ті мотиви, – говорив Р.Перфецький, – котрі дня 19 жовтня здержували нас від рішучого кроку – проголосити з'єднання всіх українських земель, нині є без вартости. Крім того, зближується хвиля мирового конгресу, не сміємо станути там роздерті на дві части хоч би і у власних державних організаціях". Саме тому він запропонував, щоб УНРада "доручила Державному Секретаріатові поробити потрібні заходи для з'єднання українських земель в одну державу". На тому ж засіданні К.Левицький під бурхливі оплески сповістив: "На підставі одноголосної постанови Державного Секретаріату, маю честь заявити, що Державний Секретаріат одночасно вирішив згодитися з внесенням доктора Перфецького"xv.

13 листопада на черговому засіданні УНРади Лев Ганкевич, підкреслюючи історичне значення ухвали Державного Секретаріату розпочати справу об'єднання України в єдиній державі, заявляв: "Нехай отсей наш вчинок буде товчком, щоби вони (наддніпрянські українці – Авт.) позбулися тої нещасної форми (йдеться про гетьманську владу – Авт.), котру накинула їм чужа рука. Нашим сердечним бажанням є, щоби УНРада якнайскоріше дістала з Києва вістку, що там запанувала Українська Народна Республіка (гучні оплески)"xvi. Демократичні засади возз'єднання всіх українських земель були чітко окреслені у статті "Ідеал цілої нації", на шпальтах газети "Діло". Газета вважала, що "з'єдинення всіх українських земель в одну самостійну, незалежну, вільну демократичну державу" повинно реалізовуватися під гаслом, яке об'єднало би "всі українські верстви в теперішнім змаганню нашої нації. Цим змаганням є повне визволення нації не тільки під політичним, але й суспільним, культурним, економічним поглядом"xvii.

У подальшому УНДП через УНРаду та Державний Секретаріат, за допомогою преси продовжувала відігравати вирішальну роль у реалізації соборності України. Третього січня 1919 року її представники брали активну участь у сесії УНРади в Станіславові, яка доручила "Державному Секретаріатові негайно розпочати переговори з Київським правительством для сфінансування договору про злуку", 16 січня у складі УНРади вони приїхали до Києва "нотифікувати злуку". Видатний діяч УНДП Льонгин Цегельський як державний секретар 22 січня на Софійському майдані від імені ЗУНР зачитав ухвалу УНРади про возз'єднання Західних земель з Українською Республікою в єдиній державіxviii.

Loading...

 
 

Цікаве