WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Волинська трагедія 1943 р в сучасній українській історіографії - Реферат

Волинська трагедія 1943 р в сучасній українській історіографії - Реферат

Реферат на тему:

Волинська трагедія 1943 р в сучасній українській історіографії

Характерною ознакою і помітною особливістю сучасного етапу розвитку української історичної науки є суттєва активізація дослідження вітчизняними науковцями стану доволі непростих українсько-польських відносин у роки Другої світової війни, місця і ролі у них Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, польських політичних інституцій та збройних формувань. Об'єктивне і неупереджене вивчення та осмислення цих актуальних у науковому і суспільно-політичному сенсі проблем – на цьому наголошується у спільній заяві Президентів України і Республіки Польща "До порозуміння і єднання" від 21 травня 1997 р.i – необхідні для остаточного подолання складної українсько-польської історичної спадщини, негативного потенціалу, який накопичувався упродовж багатьох століть в історичній пам'яті та свідомості українців і поляків, упередженості і недовір'я між ними, а також заради утвердження історичної правди і справедливості, дружніх і партнерських відносин між обома країнами і народами, не затьмарених тінями минулого.

Історія українсько-польських відносин у роки Другої світової війни, яка стала кульмінаційною подією українсько-польських конфліктів у ХХ століттіii, не може досліджуватися і без урахування діяльності ОУН і УПА, трагічного протистояння між УПА й Армією Крайовою на західноукраїнських землях, зокрема у 1943 – 1944 рр. на Волині. Вони викликали і продовжують викликати значний суспільний резонанс, контроверсійні оцінки і тлумачення у вітчизняній і польській історіографіях, громадсько-політичному житті обох держав і народів, заважаючи гармонійному розвитку добросусідських стосунків між ними.

Разом з тим, драматичний українсько-польський конфлікт 40-х рр. ХХ ст. становить важливий аспект історії власне ОУН і УПА, і без його висвітлення вона буде неповною. Дана обставина робить дослідження ролі і місця ОУН та УПА в українсько-польському протистоянні, боротьбі проти репрезентованого Армією Крайового польського підпілля, з'ясування причин, перебігу, мотивації учасників конфлікту, зокрема волинського, справою вкрай актуальною, назрілою і необхідною. Адже події 60-річної давності залишатимуться джерелом взаємних образ, кривд і звинувачень у всіляких гріхах доти, доки про них не буде сказано всієї правди і доки українська та польська сторони не зрозуміють їх глибинної сутності, не вироблять спільних чи близьких підходів до оцінок минулого, не наблизяться до такого його розуміння, яке найбільше відповідає історичній істині, буде вільним від стереотипів і враховуватиме різні погляди та позиціїiii. На цьому акцентовано увагу і в згаданій спільній Заяві Президентів Л. Кучми і А. Квасьнєвського. Такий підхід, а також те, що за домовленістю між президентами складні питання спільної історії виведені зі сфери політики і передані на розгляд вченим, матиме велике значення для досягнення взаємопорозуміння українського і польського народів, відновлення історичної правди, у тому числі і про діяльність ОУН і УПА; дозволить виокремити осмислення непростих українсько-польських взаємин із застарілих емоційних й однобічних оцінок, покінчити, нарешті, з історичними фальсифікаціями, перекрученнями, тенденційним добором фактів та надмірною політизацією проблеми нашого спільного минулого, які дозволяють культивувати у польському суспільстві негативний образ українця і ворожість до українського народуiv.

За останнє десятиліття українські науковці, отримавши доступ до раніше невідомих та недосяжних вітчизняних і зарубіжних архівних та історіографічних джерел, спрямували свої зусилля та увагу на дослідження історії українсько-польських відносин 30-40-х рр. ХХ ст., на публікацію і введення до наукового обігу нових документів і фактологічного матеріалу, з'ясування причин, перебігу і наслідків трагічних подій, що мали місце в історії обох народів; тривалого в часі українсько-польського протистояння, яке з особливою силою вибухнуло у роки Другої світової війни і часто переростало у збройні конфлікти з багатотисячними людськими жертвамиv.

У цьому контексті слід зазначити, що за роки, які минули після проголошення державної незалежності України, новітня українська історіографія збагатилася цілою низкою серйозних документальних і мемуарних видань, збірників матеріалів, опублікованих за підсумками роботи авторитетних і представницьких всеукраїнських і міжнародних, зокрема спільних українсько-польських наукових конференцій і семінарів, першими монографічними дослідженнями і великою кількістю статей, кандидатськими і докторськими дисертаціями, рецензіями, довідково-бібліографічними виданнями, що є яскравим свідченням започаткування національної історіографії українсько-польських відносин у роки Другої світової війни як окремого і самостійного науково-дослідницького напрямкуvi.

Характеризуючи сучасний стан дослідження українсько-польських відносин часів Другої світової війни, слід зазначити, що публікації, які з'явилися в незалежній Україні, базувалися донедавна переважно на джерельній базі вітчизняних архівів та опублікованих зарубіжних документах. При цьому українсько-польський конфлікт посідає у них далеко не першорядне місце, а відомості про українсько-польське протиборство, за словами С. Макарчука, є фрагментарнимиvii. І. Ільюшин пояснює таку ситуацію насамперед використанням документів українського або радянського походження і зазначає при цьому, що у стратегічних планах українських націоналістів боротьбі з польською АК відводилася роль третього фронту, а тому в матеріалах ОУН-УПА вона не знайшла такого відображення, як у документації польських підпільних структур, для яких боротьба з українським самостійницьким рухом на західноукраїнських землях фактично посіла перше місцеviii. Відтак з проблематики українсько-польських взаємин воєнної доби опубліковано лише кілька монографічних досліджень, а основну кількість напрацювань становлять тексти доповідей та повідомлень у збірниках матеріалів наукових конференцій та "круглих столів", статті у різноманітних періодичних виданнях (фахових наукових журналах, вісниках і збірниках праць тощо), а також збірки документів, підготовлені спільними зусиллями науковців двох країн. Тільки останнім часом, у 2000 – 2003 рр., вийшли грунтовні монографії і чимало статей київського історика І. Ільюшина, які стали апробацією його докторської дисертації, безпосередньо присвячені українсько-польському конфлікту часів Другої світової війни, волинським подіям, спираються також на значний і потужний корпус польських архівних та історіографічних джерелix і викликали широкий резонанс та полеміку у наукових колах, зокрема між їх автором і В. Сергійчукомx, який також активно займається дослідженням причин і перебігу польсько-українського протистояння 40-х рр. ХХ ст. і підготував на цю тему декілька цікавих працьxi. Усе це робить актуальним узагальнення і систематизацію існуючого вже досить помітного історіографічного доробку.

Метою і завданням пропонованої статті є спроба охарактеризувати стан досліджень сучасними вітчизняними науковцями такого доволі складного аспекту двосторонніх відносин, як українсько-польський конфлікт часів Другої світової війни, кульмінацією якого стали трагічні події на Волині у 1943 – 1944 рр. Він не претендує на вичерпність і повноту, але нині, у 60-ту річницю тих подій, є назрілим та необхідним і певною мірою відображатиме головні напрями і основні тенденції розвитку сучасної української історіографії цієї важливої і гостроактуальної проблеми, дозволить узагальнити і типологізувати наукові позиції, погляди, оцінки, поширені у сучасній вітчизняній історіографії.

Помітний внесок у дослідження різноманітних аспектів цього питання, його наукове, концептуально-методологічне і фактологічне осмислення та узагальнення зробили К. Бондаренко, Г. Бухало, О. Буцько, М. Вегеш, С. Віднянський, О. Гайдай, М. Гетьманчук, Т. Гонтар, Я. Грицак, Б. Гудь, Т. Гунчак, Я. Дашкевич, В. Дзьобак, Л. Зашкільняк, С. Іващук, Я. Ісаєвич, І. Ільюшин, А. Кентій, Ю. Киричук, І. Козловський, К. Кондратюк, В. Косик, С. Кульчицький, В. Кучер, М. Кучерепа, О. Лисенко, В. Литвин, М. Литвин, Ю. Макар, С. Макарчук, А. Павлишин, І. Патриляк, А. Руккас, А. Русначенко, В. Сергійчук, Ю. Сливка, С. Ткачов, В. Трофимович, Б. Хаварівський, В. Ханас, І. Цепенда, Ю. Шаповал, М. Швагуляк та інші українські історики.

Велике значення для організації та диверсифікації досліджень українсько-польських відносин у роки Другої світової війни, місця і ролі ОУН і УПА в українсько-польському протистоянні, їх кадрового і матеріального забезпечення та апробації має діяльність створених у 1997 р. Урядової комісії і робочої групи Інституту історії України НАН України з вивчення діяльності ОУН-УПА, а також робочої групи експертів для проведення додаткових наукових досліджень трагічних подій на Волині у 1943 – 1944 рр., сформованої у 2003 р. при апараті Ради національної безпеки і оборони України за дорученням Президента України.

Проблеми історії українсько-польських відносин у ХХ ст., зокрема у роки Другої світової війни, плідно і результативно досліджують нині вчені академічних інститутів історії України, українознавства, української археографії та джерелознавства, політичних і етнонаціональних досліджень, Київського, Львівського, Волинського університетів, Київського славістичного університету, Центру досліджень визвольного руху у Львові та інших наукових і навчальних закладів та установ. У Волинському державному університеті ім. Л. Українки протягом 1998-2000 рр. розроблялася держбюджетна тема "Українсько-польські відносини на Волині (20-40 роки ХХ ст.)"xii.

Loading...

 
 

Цікаве