WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історичні події в україні ХІХ – початку ХХ століть в науковій праці О.П. Реєнта - Реферат

Історичні події в україні ХІХ – початку ХХ століть в науковій праці О.П. Реєнта - Реферат

Різнопланову картину воєнно-політичного, соціально-економічного, ідеологічного й етноконфесійного становища України в роки Першої світової війни дослідник з'ясовує у п'ятому розділі. Автор підкреслив важливість історико-теоретичних аспектів проблеми, справедиво зазначаючи, що "тема "Україна у І світовій війні" комплексно не вивчалася", а також, що "спорадичні спроби наукового пошуку у вузьких проблемних нішах не можуть замінити системного всебічного й об'єктивного дослідження всіх її аспектів" (С. 261). Вже давно визріла нагальна потреба узагальнюючої праці, в якій розглядалися б різні аспекти життєдіяльності українського суспільства воєнної доби (С. 332). Підтвердженням того, що нова робота О. П. Реєнта, окрім документальної вартости, має високі аналітичні і тлумачні вартості, є визначення найбільш перспективних напрямів розробки даної проблеми (С. 268). Зосібна, на думку автора, необхідно чітко визначити статус, завдання та ієрархію інститутів окупаційної влади протягом всього періоду війни 1914-1918 рр., місця дислокації їхніх центральних органів; економічну, національну, культурно-освітню та віросповідну політику окупаційних органів влади; визначити особливості політики окупаційної влади в кожний з трьох періодів; роль москвофільських інституцій та діячів у політиці окупаційної влади; взаємини двох українських таборів – москвофільського та українофільського – в окупаційний період; роль членів партії російських націоналістів у формуванні політики окупаційних органів влади; політику щодо політично неблагодійних верств населення, зокрема й представників українофільського напрямку; проблему біженців, примусових виселенців та заручників.

Особливу увагу звернуто на кризові тенденції в аграрному секторі економіки у роки Першої світової війни, загострення суперечностей у сфері промисловості і торгівлі, а також соціальним наслідкам й соціальному відлунню війни. Ґрунтуючись на першоджерелах, автор доводить, що війна призвела до занепаду сільськогосподарського виробництва, падіння довіри селян до влади і держави, пошуку ними виходу зі скрутного становища. Водночас розпочався процес звільнення селянства від опіки хижацького посередництва, що знайшло відображення в кооперативному русі й інших формах виробничої діяльності (С. 283). Загострення суперечностей у сфері промисловості і торгівлі, які працювали на забезпечення армії військовою технікою та боєприпасами, стало причиною гальмування урядовими установами промислового розвитку України, що здійснювалося послідовно і систематично. У свою чергу, це загострювало суперечності між офіційною владою, з одного боку, та промисловцями й усім населенням регіону – з іншого (С. 293).

В окремому параграфі знайшли відображення політичні та соціально-економічні процеси на етнічних українських землях у складі Австро-Угорщини. Характеризуючи історіографічну спадщину цієї проблеми, автор небезпідставно стверджує, що висвітлення радянською історіографією суспільного розвитку українських земель, що перебували у складі імперії Габсбургів, відзначалося тенденційністю та упередженістю, і це було започатковано ще офіціозами царської Росії. Саме періодичні видання останньої характеризували Австро-Угорщину як позбавлену перспектив розвитку "клаптикову монархію" (С. 306). Ось чому зникнення з політичної карти Європи багатонаціональної Дунайської монархії внаслідок поразки й розпаду наприкінці Першої світової війни залишило в пам'яті наступних поколінь наведену оцінку. Особливу увагу звернуто на соціоекономічний розвиток Габсбурзької імперії, який відзначався значним динамізмом. Цікаво довідатися, приміром, що за темпами економічного зростання названа імперія була попереду більшості європейських країн і поступалася тільки Німеччині, Данії й Швеції. Однак, як зазначає автор, протягом тривалого часу сільське господарство Австро-Угорщини перебувало у скрутному становищі, адже велика земельна власність знаходилася в руках переважно польського панства. Незважаючи на такі обставини розвитку краю, у Галичині та Буковині все ж відбувався перехід від зернового господарства до скотарства та впровадження спеціальних сільськогосподарських культур, зростала продуктивність землеробства. Аналіз шляхів вирішення складних проблем у сільському господарстві західно-українського регіону засвідчує відносну демократизацію суспільства, прогресивне правове регулювання господарських відносин, підвищення рівня національної свідомості українців і творчої самодіяльності на цій основі сільського населення (С. 307).

Завершуючи дослідження історичних процесів ХІХ – початку ХХ ст. в Україні, вчений характеризує системну кризу Російської імперії як прелюдію до революції, бо саме події 1914-1917 рр., на його думку, створили об'єктивні передумови для Української революції (С. 321, 333). Війна виявила з усією силою гальмування царським урядом розвитку продуктивних сил України, суперечності між правлячим режимом та народом, центром і національними окраїнами, між владою і підприємцями та іншими прошарками суспільства. Завдяки українським партіям і пресі в роки війни "українське питання" набуває не лише актуальності, а й величезного політичного звучання. Системна криза всіх ділянок суспільного життя створила критичну масу негативних, деструктивних за своєю природою процесів, які, зрештою спричинили гігантський соціальний вибух. Загострення національного питання дало могутній поштовх визвольним змаганням поневолених націй і народів обох імперій – Російської та Австро-Угорської – і зокрема українцям по обидві сторони кордону.

Loading...

 
 

Цікаве