WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Євреї - козаки - Реферат

Євреї - козаки - Реферат

Реферат на тему:

Євреї - козаки

Декому з такий заголовок може видатися запозиченим з фантастичних творів. Цьому не варто дивуватися. Складна и суперечлива історія українсько-єврейських взаємовідносин надто насичена негативними i тенденційними стереотипами, причому немалу роль у їх насадженні та закріпленні відіграли кремлівські ідеологи. Тільки в останні роки cпocтеpiгaеться прагнення істориків, вільних від цензурного пресу, об'єктивно висвітлити icтopiю взаємин двох народів. У ціи статті наведемо незнані або замовчувані факти, які стосуються участi євреів у національно-визвольній боротьбі українського народу козацької доби, перебування євреів у Війську Запорозькому як членів козацького товариства.

Прапор Богдана Хмельницького, зберігається у Швеції, у музеї Armmuseum

Хоча у своїй переважній більшості запорозьке козацтво формувалося й поповнювалося з числа етнічних українців, однак певний відсоток серед козаків (приблизно 10%) становили представники інших народів, i cycідніx, i відалених, наприклад, німців, шведів, французів тощо. Єдине, що треба було вчинити пришельцям на Ciч - це бути православним християнином. Хто не був православним, той мусив вихреститися, щоб стати запорожцем.

Вже під час перших двох національно-визвольних повстань українського народу, де авангардна роль належала козацтву, а саме повстання під проводом Криштофа Косинського (1591- 1593) та Семена (Семерія) Наливайка (1594-1596), серед повстанців були i євреі. Ще відомий сходознавець А. Гаркаві звернув увагу на книгу берестейського рабина Іоіля Серкеса, видану у Франкфурті-на-Майні 1697 р. Як свідчить Серкес, з-поміж козаків-наливайківців було щонайменше 11 євреів, один з яких (на ім'я Берах) пoлiг у бою проти польських військ (1).

У Головному Apxiвi Давніх актів у Варшаві вдалося виявити лист короля Речі Посполитої Сигізмунда III від 9 вересня 1602 р., адресований берестейському старості i віленському стольнику Єроніму Ходкевичу. В листі йдеться про те, що один єврей з Берестя-Литовського подався на Запорозьку Ciч, де охрестився i осів. Цс викликало обурення мicцевогo кагалу, очолюваного тоді Саулом та Иосифом, i поставило під загрозу майно покозаченого єврея. Оскільки він задумав привести з Бсрестя на Січ i своїх дітей від першого шлюбу, а також перевезти й майно, то, побоюючись за свою безпеку, звернувся до самого короля. У відповідь народився цей лист, в якому король наказує Ходкевичу вільний проїзд до Берестя i назад, створити безпечні умови для вихреста або його друзів-козаків, кoтpi прибудугь у Берестя за дітьми та майном (2). Бували й пізніше євреі i караїми (тюркський народ, котрий сповідує особливий варіант іудаїзму) у Війську Запорозькому. Так, у джерелах е чимало даних про роль євреїв та караїмів (їх джерела часто змішують) у викупі невольників з Криму. Не виключено, що один з керівників Війська Запорозького в 30-х pp. XVII ст. (Ілляш Караїмович) був караїмом з походжсння. Є відомості, що и самому Богдану Хмельницькому вдалося видостатися з в'язниці в 1647 р. з допомогою не тільки Станіслава (Михаила) Кричевського, а й безіменного єврея.

Національно-визвольна війна українського народу проти гніту Peчi Посполитої в середині XVII ст. стала потужним coцiальним катаклізмом. Повстанці мстилися своїм гнобителям i вже 1648 р. від їxнix рук загинуло чимало польської та українськоі шляхти, чимало i євреїв. Вони часом ставали під прапори польських карателів, часом мусили тікати з України або приймати православ'я. Ставши православними, вони інколи виявляли себе активними повстанцями. Є факти, кoтpi засвідчують участь євреїв-повстанців у штурмі Збаража (3). Грунтовне дослідження "Реєстру Війська Запорозького 1649-1650 pp.", проведене німецьким вченим Зузанною Любер дає підстави вважати, що серед козаків-реєстровців, ядра козаків-повстанців, були особи й прізвища, які можуть свідчити про єврейське походження їxнix носіїв (Зраїтель, Жидченко, Жидовкин та ін.) (4). Є ряд свідчень (російських дипломатів Г. Климова, Арсентьєва, арабського мандрівника й мемуариста Павла Халепського) про навернення євреів до православ'я, щоправда, переважно під тиском, однак не можна ігнорувати фактів добровільного вихрещення, тим більше, що в цьому разі колишній іудей мiг зайняти будь-яку посаду на Ciчi або в Гетьманщині. Навітъ автор "Icтopiї pyciв", котрий негативно ставився до євреив, визнавав, що вони обймали високі посади в українській державі - Гстьманщиш 2-ї пол. XVII-XVIII ст. Українська генеалогічна традиція міцно пов'язує деякі українскі роди козацької старшини з протопластами єврейського походження (Марковичі, Борковські, Герцики та ін.).

Цікавий факт зафіксовано в одному з документів часів Національно-визвольної війни середини XVII ст., що його було видруковано на сторінках відомоі археографічної пу6лікації "Архив Юго-Западной России", i він навіть надихнув Михаила Грушевського на створення документального оповідання "Вихрест Олександер" (5). Згідно з цим документом два брати-євреї Лейба (Олсксандр) i Яків стали вихрестами i влилися до армії Богдана Хмельницького. Під час перемир'я 1649 р. вони опинилися на Волині, де очолили групу, яка вбила єврейського орендаря Маєра з Базалії. Заарештований пізніше i підданий тортурам Лейба-Олександр зізнався у своїх вчинках i був засуджений до страти. Перед смертю йому запропонували звернутися або до православного свящсника, або до рабина, i саме до останнього звернувся Лейба перед смертю.

Хоча за умовами Зборівського миру 1649 р. євреї-іудеї не мали права жити в Україні-Гстьманщині, однак ще за часів Хмельницького бачимо тут євреїв, кoтpi почувають себе досить невимушено. Так, єврей Абрагам взявся супроводжувати шведського посла Веллінга в його подорожі з Молдавії в Україну, i він спокійно доїхав з послами до Чигирина. У тодішній столиці Гетьманщини він був вигнаний з почту за спробу ввести в оману посла (5), але навряд чи він дуже шкодував за цим.

Є окрeмi факти, поки що несистематизовані, про євреїв серед українських козаків в роки Руїни. Так, джерела зберегли ім'я сотника з Правобережної України Лейбенка, котрий брав участь в антипольських повстаннях 60-х pp. XVII ст. Лікар-єврей служив гетьманові Петру Дорошенку i навіть пішов за ним у московське заслання. Є відомості й щодо XVIII ст., i їx ми бачимо у матеріалах apxiвy Коша Нової Запорозької Ciчi, які лише в незначній кількості опрацьовано и видано. Відомі історики запорозького козацтва Аполлон Скальковський, Дмитро Яворницький, сучасний дослідник Iгop Лиман увели до наукового o6iгy важливі факти на підставі вищезгаданих матеріалів apxiвy Коша. Працюючи над цим архівом, нам також удалося виявити окpeмi цікаві факти. Скажімо, знайти листа кошового отамана Петра Калнишевського до російського фельдмаршала Петра Рум'янцева (6л. 1774 р.), де кошовий рекомендує Якова Крижанівського, "от родителей закона еврейского в Польской области". Він ще був юнаком, але вже міг "разуметь письмом еврейским", знав i церковнослов'янську мову. Вихрестившись i нарікшись прізвищем Крижанівський (від "криж" - хрест), молодий козак служив при церковній школі, воював у 1763-1768 pp. 1768 р. його послано в розвідку під Перекоп, з чим він успішно впорався. Відрекомендувавши з кращого боку Якова Крижанівського, Калнишевський прохав фельдмаршала задовольнити його прохання про відставку (6). Аналогічне прізвище (Крижанівський) мав i козак-чернець Іов. Biн походив з м. Пінська із Польші чи Правобережної України, пізніше покинув з невідомих причин батьківську домівку, прибув на Січ, де й був охрещений ієpoмонaxoм київського Межигірського монастиря, що був тоді на Ciчi. Хрещеними батьками козака, котрого нарекли Іовом Крижанівським, були запорожці Іван Швидкий та Артем Василіїв. Він став глибоко віруючим православним, i через якийсь час архімандрит монастиря в Нехворощі, що на березі Opeлi, прохав київського митрополита про дозвіл постригти в ченці послушника Іова Крижанівського (6). В атестаті запорожця Василя Перехреста повідомлялося, що він також народився в єврейській родині в "Польщі" (тут цей термін міг означати взагaлi Річ Посполиту, включно з Правобережною Україною, Білоруссю та Литвою), за власним бажанням прибув до Ciчi, де був охрещений у Покровській церкві ігуменом Києво-Межигірського монастиря, а його хрещеними батьками стали

Loading...

 
 

Цікаве