WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Після здобуття Кам'янця, турецька армія поволі почала просуватись в сторону Львова. За короткий час турки оволоділи такими містами як Гусятин, Ягільниця, Язловець, Буданів, Бучач і іншими, де залишали свої залоги.

В той час, коли турецький султан Мухамед IV вступив в Подільське воєводство і оточив Кам'янецьку фортецю, П.Дорошенко, виславши частину військ під Білу Церкву, сам, з 18.000 серденят, вирушив на Брацлавщину для з'єднання з султаном. Під містечком Четвертинкою, коло Батога, він напав на війська Лужицького й І.Ханенка, які були висланні для того щоб не дати Дорошенку з'єднатись з турками, і 18 серпня 1672 року їх розгромив. Поляки почали швидко відступати з Брацлавщини. 17 серпня Мухамед IV вручив під Кам'янцем Дорошенку новий привілей на гетьманство. Незабаром турецько-татарсько-українські війська ввійшли в Галичину90. А каплан Мустафа разом з кримським ханом, 6 жовтня підійшли під Львів. Взявши з міста викуп у розмірі 80 тисяч талярів, два загони пішли на збір ясиру по Руському воєводству.91

Король Михайло Вишневецький наказав Яну Собеському іти на допомогу Кам'янцю, але той маючи всього 4.000 жовнірів не міг цього зробити. Проте він вирушив на перехоплення татар які пішли по ясир. 5 жовтня він догнав один загін татар під командуванням Нурадін-хана під Краснобродом і 10 жовтня, переслідуючи його, розбив під Комарно. Потім переправившись через Дністер, Я.Собеський почав переслідування Аділь-Гірея, який повертався з під Самбора. Ян Собеський наздогнав його в околицях Калуша і тут, 14 жовтня, знищив решту орди. Всього Я.Собеський звільнив 44.000 християн92(додаток №2).

Тим часом султан Мухамед IV зупинився під Бучачем. 19 жовтня до нього були вислані, від короля Михайла ІІІ, три польські комісари які мали домовитись про перемир'я.

16 жовтня 1672 року був вироблений текст умови миру, й султан, 18 жовтня, ратифікував їх.

Пункт перший Бучацького договору гарантував право безпечного виїзду з Речі Посполитої полонених татар. Пункт ІІ зобов'язував Річ Посполиту до швидкої виплати "подарунків" до дня святого Димитрія, тобто 5 листопада. Пункт четвертий стосувався України. За ним, вона мала бути віддана Війську Запорізькому, а польське військо зобов'язувалось на протязі двох місяців покинути Білу Церкву і взагалі Україну.

Третій пункт договору, і найважчий для Польщі, стосувався передачі Поділля під протекторат Османської імперії93 і сплати Туреччині, щороку, контрибуцію в сумі 22 000 дукатів94.

20 жовтня турецький армія залишила Бучач і рушила в напрямку Кам'янця.

Перед поворотом до Адріанополя султан зупинився на декілька днів в Жванці. Там він 23 жовтня 1672 року провів зміни на рахунок встановлення губернаторів провінції. А 27 жовтня армія султана перейшла Дністер95.

3 Військові операції 1672 – 1676 років. Журавський мирний договір.

Ганебний для поляків трактат не був ратифікований. Проте він став стимулом для заспокоєння внутрішніх чварів в середині Речі Посполитої З 12 березня по 13 квітня відбувався сейм на якому було вирішено продовжувати війну проти Туреччини.

6 березня на цьому сеймі було укладено план війни. За цим планом:

  1. Мала бути створена ліга християнських країн для боротьби з Туреччиною. А для цього було потрібно об'єднатись з австрійським цісарем і московським царем, а також залучити балканських християн для боротьби з Потрою.

  2. 60.000 війська мало бути розділене на дві рівні частини: піхоту і кінноту. Артилерія мала мати найменше 80 гармат. Також Литва зобов'язувалась надати 12.000 свого війська на чолі з коронним гетьманом Михайлом Пацом.

  3. Збільшити податки, а якщо б цього не вистачило, мали бути продані частина коронних клейнодів і коштовностей жінок Зиґмунда Августа, званих "Потопом". На сеймі було ухвалено рішення, що податки мали збиратись також з міщан, шляхти і сенаторів. У випадку несплати податків, майно буде конфісковуватись.

Обезсилина двадцятип'ятилітніми війнами Річ Посполита все ж таки спромоглась зібрати значні військові сили.

В шести милях від Львова, під Свіржем, було зібране 40.000 коронне військо і багато озброєної челяді. 8 жовтня 1673 року військо було розставлене в чотири лінії, які простягнулось на три четверті милі, для перегляду його королем Михайлом.

За декілька миль від Берестечка, розташувалось 12-ти тисячне литовське військо.

Головнокомандуючим польських військ мав бути сам король Михайло, проте почуваючи себе погано, він передав командування Яну Собеському, а сам поїхав до Львова. На військовій раді чотири гетьмани прийняли план за яким військо мало йти не на Кам'янець, а прямо на Молдавію.

Марш пізньої осені, через розмиті дороги і болота Буковини, був дуже важким. Під Хотин прийшло лише 30.000 війська. Тут вже декілька місяців знаходився Гусейн-паша в старих польських оборонних лініях, які були перероблені і зміцненні під керівництвом досвідчених інженерів з Голландії і Швеції. Також під своїм керівництвом паша мав 6.000 волохів з Молдавії. Собеський розумів, що йому треба швидше розправитись з Гусейн-пашою перед тим як надійде Каплан-паша.

9 листопада польське військо підійшло під Хотин. Оточивши місто, Ян Собеський відкрив по ньому гарматний вогонь. Також атакувало фортецю два регіменти піхоти. 11 листопада 1673 року після тривалої артилерійської підготовки, польські війська атакували фортецю. Після двогодинної кривавої боротьби 8.000 яничар були розбиті. Поляки захопили 400 штандартів і бунчуків, цілий турецький обоз. Також було захоплено в полон 4.000 татар разом з Гусейн-пашою, яких було відведено до Кам'янця96. Це була досить сильна поразка турків, навіть султан Мухамед IV переніс свою зимову резиденцію далі від Дунаю.

На початку грудня турки евакуювали Язловець. Польські гарнізони тепер стояли в Хотині, Жванці, Язловці, Сколах, Гусятині, Дунаєвцях. Також частина війська окупувало північ Молдавії В їх руках на Поділлі тепер залишилось лише два міста: Кам'янець і Бар. Стратегічний план Яна Собеського на зиму 1673-1674 років передбачав облогу цих двох міст.

Ян Собеський, хотівши використати цю перемогу, вирушив в глиб Молдавії, але 21 листопада отримав повідомлення, що 10 листопада помер король Михайло, якраз перед хотинською битвою. Ця звістка примусила Яна Собеського повернути свої війська назад до Польщі, для того щоб прийняти участь у виборі нового короля, через що війна залишилась в невизначеному стані.

На польський трон зголосилось шість іноземних претендентів це:

  1. Шістнадцятирічний Вільгельм, син прусського короля Філіпа Вільгельма.

  2. Карл Лотаринзький, кандидат австрійський.

  3. Брат датського короля Юрій.

  4. Абат Томас.

  5. Ксьондз Ріналдо д'Есте.

  6. Син короля Бранденбурзького, Генріх Хохензолер.

Ян Собеський на початку виборів не виставив своєї кандидатури, проте, після недовгого часу, він став одним з кандидатів на польський трон.

В січні 1674 року відділ військ брацлавського воєводи Яна Потоцького підійшов під сам Кам'янець і утворив навколо нього кільце, зробивши фортеці блокаду. Вже в березні 1674 року в Туреччину прийшло повідомлення, що в Кам'янці панує голод97.

В цей час Туреччина готувалась до нової війни з Річчю Посполитою. Отож, всі розуміли, що від цієї біди Польщу міг захистити лише один Ян Собеський.

21 травня 1674 року новим королем Речі Посполитої став Ян ІІІ Собеський98.

Розгром 10-11 листопада 1673 року під фортецею Хотином турецького війська на чолі з Гусейном-пашею польським військом, яким командував гетьман великий і маршалок коронний Ян Собеський, у правлячих колах Османської імперії був справедливо розцінений як серйозний вияв прагнення Речі Посполитої скасувати умови укладеного в жовтні 1672 року Бучацького трактату.

Відповіддю Туреччини на хотинську перемогу поляків став, очолений султаном Мегмедом IV, похід проти Речі Посполитої. Однак, на певному етапі, його політичне спрямування зазнало зміни – у зв'язку з тим, що союзник Порти, правобережний гетьман Петро Дорошенко, звернувся до неї з проханням допомогти йому відбити спільний наступ московської армії, якою командував боярин князь Григорій Ромодановський, і Війська Запорозького, керованого Іваном Самойловичем. Метою наступу було покінчити з гетьманством П.Дорошенка й утвердити панування Москви на Правобережній Україні. В інтересах Туреччини було захистити свої позиції в цьому регіоні, тому її армія вирушила на допомогу П.Дорошенку.

Loading...

 
 

Цікаве