WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Військові дії на Правобережній Україні (1658-1681рр.) - Дипломна робота

Після двохтижневої облоги В.Шереметєв відважився просуватись до Чуднова.

Цілу ніч з 25 на 26 вересня російсько-козацьке військо готувалось до переходу в рухомому таборі. Все, що було зайве було спалене, частину возів поставили в форму квадрата, позв'язували їх залізними ланцюгами, а на верх, для кращого захисту від ворожих куль, на сипали землі і поставили легкі гармати. За першою стіною ішли ще два ряди возів, а в середині ще 8 рядів. Між рядами йшла піхота і кавалерія. В останніх рядах ішли козаки Т.Цюцюри.

Перед тим, як вирушити в дорогу В.Шереметєв вислав 800 чоловік, які мали розчистити дорогу, відремонтувати, а там де було треба, побудувати мости.

З ранку 26 вересня ця рухома фортеця вирушила в дорогу. Автор праці "Род Шереметевых" А.Барсуков говорить, що сам спосіб такого укріплення зовсім не був новиною. Практикувався він вже давно в Західній Європі, а в Росії був відомий ще за царя Василя Івановича Шуйського, і навіть була ціла теорія, так званого "полкоходження".60 Та й українські козаки знали такий спосіб оборони і часто ним користувались.

Дорога, якою йшла російсько-українська армія, вела через пояс – з лівої сторони був ліс, а з правої – болото. Польський план полягав в тому щоб струтити В.Б.Шереметєва в болото. Для того С.Потоцький з своєї дивізією зупиняв Шереметєва з переду, а Ю.Любомирський мав зсувати російсько-український табір в то болото61.

Десь близько 11 години В.Шереметєв зупинився на перепочинок і ремонт табору і через недовгий час в рівному каре вирушив далі на Чуднів. Цілий день пройшов в штурмах московсько-українського табору, і аж перед самим Чудновим В.Шереметєв зупинився на відпочинок, і то ненадовго. З ранку 27 вересня, В.Шереметєв почав просуватись далі до Чуднова. І аж зі сходом сонця він дійшов до міста. Забравши звідти залогу, що складалась з 2.000 росіян і 1.000 козаків, він, перейшовши річку Тетерів, і зупинився на другому боці, перед тим спаливши місто62.

Під час переходу з Любара до Чуднова, вся дорога була вкрита трупом. Росіяни втратили під час переходу: при виході з Любара – 1.200 чоловік, в дорозі близько 1.300, загубили близько 1/3 частину табору з провіантом і декількома гарматами.63 Також є дані, під час відступу до Чуднова В.Шереметєв втратив 400 возів і дев'ять гармат64.

В.Шереметєв, прийшовши до Чуднова, зробив одну велику помилку – не захопив Чуднівського замку, в якому зберігалось багато збіжжя і амуніції для війська. Крім того замок знаходився на горі і був важкодоступний. І тому поляки першою річчю яку вони зробили – це використали помилку В.Шереметєва і зайняли цей замок.

Після того, як до Чуднова підійшла вся польська армія, відбулась військова рада. На ній було вирішено оточити Шереметєва зі всіх сторін на віддаль гарматного пострілу. Московське військо отаборилось на плоскогір'ю по лівій стороні від дороги, що веде з Чуднова через Дубище. Російсько-козацький табір мав форму трикутника.

Польський табір знаходився, також, на височині на відстані ѕ верст на схід від дороги. 6 жовтня вони перенесли його на низ ближче до ріки, трохи дальше від російсько-козацьких позицій.

28 вересня прийшла звістка, що гетьман Юрій Хмельницький іде з 60.000 козацького війська, обложеним на допомогу. З 28 вересня по 2 жовтня між двома ворогуючими сторонами велась сильна перестрілка. В.Шереметєв робив вилазки, проте поляки завжди заганяли його назад в табір. В російсько-козацькому війську з кожним днем ставало все гірше. Поляки ще щільніше стиснули кільце і унеможливили ніякі зносини з зовнішнім світом. Проте Шереметєв не втрачав надії на допомогу Ю.Хмельницького, який був від Чуднова за декілька миль.

1 жовтня під Чуднів прибув сандомирський воєвода з свитою в кількості 600 чол. кінноти, 200 драгунів і 200 угорських гайдуків, а крім того привіз з собою декілька гармат і іншої амуніції.

6 жовтня Шереметєв хотів прискорити злуку з гетьманом Хмельницьким і спробував пройти табором у напрямку до Бердичева. Проте поляки не дали йому цього зробити.

Кожен день приходили нові чутки про пересування Ю.Хмельницького. На військовій раді польські гетьмани прийняли рішення розділити військо на дві частини. Одна на чолі Ю.Любомирського мала йти на зустріч гетьману Ю.Хмельницькому, а інша – на чолі з С.Потоцьким мала стримувати В.Шереметєва65.

В цей час Юрій Хмельницький підійшов до Слободищ, що в 25 верстах від Чуднова66. Стояв там три дні, коли зненацька перед ним появився Ю.Любомирський з татарами. Ю.Хмельницький вислав до нього загін козаків на чолі з П.Дорошенком з оголошенням про те, що він готовий приєднатись до поляків. але через якесь непорозуміння відбулась сутичка, проте в скорому часі це непорозуміння роз'яснилось. З 4 по 7 жовтня Ю.Любомирський при посередництві Нурадін-хана, проводив переговори з старшиною і Ю.Хмельницьким, які закінчились підписанням Слободищинського трактату. Згідно з ним, Україна знову поверталась під владу Речі Посполитої на правах автономії. Хоча ця угода і нагадувала Гадяцьку, однак в ній обмеження політичної незалежності українських земель були більш значними: усунено статтю про Велике князівство Руське; гетьман не тільки позбавлявся права зовнішньополітичних зносин, а й зобов'язувався надавати військову допомогу Польщі у війнах з іншими державами; польській шляхті і магнатам повертались всі маєтності в Україні. Най трагічнішим наслідком Слободищинського трактату став початок територіального розколу України.

9 жовтня Юрій Хмельницький сповістив листом Т.Цюцюру про укладення Слободищинського трактату, і зажадав від нього підкоритись разом з козаками цій угоді і перейти на бік Польщі. 11 жовтня Цюцюра наказав зруйнувати укріплення і вивів 10 000 козаків в чисте поле. Але був атакований татарами. Його схопили і він був посаджений під варту.

Голод і повне виснаження примусили Шереметєва капітулювати. Він видав кілька тисяч козаків, що лишились в таборі, татарам у неволю, але це не врятувало ні його, ні його війська: не зважаючи на те, що він вимовив для своєї армії право повороту додому без зброї, татари кинулись на обеззброєних, частину вирізали, частину погнали у неволю. Сам Шереметєв був відведений в Крим, де просидів 20 років у неволі.

21 жовтня був укладений мир на таких умовах:

  1. російські війська, крім офіцерів, одразу складали зброю і амуніцію;

  2. царський уряд має вивести всі свої війська з України – Києва, Переяслава, Чернігова, Ніжина, залишити в містах свою зброю і військове спорядження.67

Наступного року польсько-литовські війська захопили Могилів, Вільно, а в 1662 році – Борисів.

Рятуючи положення на Україні, уряд Олексія Михайловича в 1660 1662 рр. провів ряд військово-дипломатичних заходів, спрямованих на посилення боєздатності російської армії. В червні 1661 року з Швецією був укладений договір на умовах Столбовського договору. Кримському хану було запропоновано щорічну плату у розмірі 50 - тисяч рублів за розрив з Польщею у Голландії було масово закуплено зброю для реорганізації армії68.

З новою силою війна продовжилась восени 1663 року, коли Ян Казимир вирушив з Польщі на Лівобережну Україну.

Зібравши в м. Скваршові 1 серпня польські війська виступили в похід. На військовій раді був прийнятий план, за яким: С.Чернецький мав іти на Дубно, Я.Собеський – на Бар, а сам король з гетьманом Потоцьким – на Шаргород.

В 8 жовтня 1663 року король підійшов до Білої Церкви. Тут до нього приєднався П.Тетеря з правобережними полками, разом з ним були такі видатні полковники як Богун, Гуляницький, Гоголь, Ханенко. Чернецький і Собеський привели 40.000 татар під командуванням Сефер-Гірея і Менгли-Гірея69. В листопаді того ж року король з польською армією, козаками П.Тетері й татарами, які прийшли на допомогу польському королю, переправились через Дніпро біля Ржищева. Київ було вирішено обминути, щоб не витрачати часу на його здобування. Похід серед зими був важким. Але король доволі швидко просувався в перед, беручи одне за другим українські міста. Сильно укріплені міста, такі як Ніжин чи Батурин, польсько-українське військо обминало, так вони дійшли до Глухова, що на самому кордоні з Московською державою. У Глухові обороною міста, досить ефективно, керував генеральний суддя Животовський. Тим часом І.Брюховецький з'єднався біля Батурина з московським військом Г.Ромодановського і на початку лютого 1664 року вирушив на відсіч польському війську70. Король був змушений зняти облогу Глухова і вирушив до Севрська, де з'єднався з литовським військом, яке прийшло йому на допомогу. Проте, король з ослабленим зимовим походом військом, навіть після злуки з литовською армією не зважився виступити проти свіжих сил І.Брюховецького і Г.Ромодановського, і після гарматних боїв, почав відступати через Новгород-Сіверський і Стародуб на Литву.

Loading...

 
 

Цікаве